08.10.2026
ЄУН 337/5600/26
2/337/3822/2026
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Туяк О.К.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, місце знаходження: АДРЕСА_5 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
09.09.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 6,4239га, кадастровий номер [номер приховано]:09:002:0005, земельну ділянку площею 0,5571га, кадастровий номер [номер приховано]:09:003:0098, розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Пологівського району Запорізької області.
Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді вказаного нерухомого майна. Спадкування здійснюється за заповітом, яким померлий ОСОБА_6 склав її ім`я. Вона в установлений законом строк звернулася до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини і приватним нотаріусом ЗМНО Кукурудз Т.Ю. була відкрита спадкова справа. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус їй відмовив у зв`язку з ненаданням оригіналу заповіту і відсутністю доступу до нього, оскільки місце його зберігання знаходиться на тимчасово окупованій території, а також ненаданням оригіналів правоустановчих документів на спадкове майно. Разом з тим, право приватної власності спадкодавця ОСОБА_6 на вказаний житловий будинок та земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, вона не може в нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 10.09.2026 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.
Цією ж ухвалою витребувано у приватного нотаріуса ЗМНО Кукурудз Т.Ю. копію спадкової справи №180/2025, яка заведена після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувані документи надійшли до суду 23.09.2026.
17.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову.
Ухвалою суду від 29.09.2026 за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Заболотної Р.В. залучено до участі в справі як співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5
01.10.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надійшли заяви про визнання позову.
07.10.2026 до суду від відповідачки ОСОБА_4 надійшла заява про визнання позову.
В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Заболотна Р.В. не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують повністю, просять його задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в підготовче судове засідання не прибули, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Третя особа - приватний нотаріус ЗМНО Кукурудз Т.Ю. в судове засідання неприбула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, просить ухвалити рішення на розсуд суду.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у справі доказами і згідно з ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження у зв`язку з визнанням позову відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалити рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню за такими підставами.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами.
Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно з п.1) ч.2 ст.49, ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, суд виходить з того, що відповідачі повністю визнали позовні вимоги ОСОБА_1 , подавши окремі письмові заяви, і таке визнання не суперечить закону, не порушує чиїх-небудь прав, свобод та інтересів. У суду не має сумнівів щодо достовірності та добровільності визнання відповідачами обставин, якими позивачка обґрунтували свої позовні вимоги.
Так, ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що ст.41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з ст.316,317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.
Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
При цьому, лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, в т.ч. з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Крім того, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст.392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
В цій справі суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Запоріжжі помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований адресою: АДРЕСА_1 .
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 0,5571га, кадастровий номер [номер приховано]:09:003:0098, яка належала на праві власності спадкодавцю на підставі рішення Молочанскьої міської ради Токмацького району Запорізької області №17 від 26.10.2021 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власниками земельних часток (паїв)», земельної ділянки, площею 6,4239га, кадастровий номер [номер приховано]:09:002:0005, яка належала на праві власності спадкодавцю на підставі відомостей з Державного земельного кадастру №22880070 від 14.09.2020, а також житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав на праві власності спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 14.06.2004 Токмацькою районною адміністрацією Запорізької області.
Право власності спадкодавця ОСОБА_6 на вказане нерухоме майно було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Відповідно до копії заповіту, посвідченого 27.08.2019 секретарем виконкому Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, реєстровий №74, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповідав все належне йому на час смерті майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є його дружиною і на момент смерті спадкодавця проживала з ним за однією адресою.
Вказаний заповіт було зареєстровано у Спадковому реєстрі за №75019360 і на момент смерті спадкодавця він є чинним.
16.12.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_6 за заповітом і приватним нотаріусом ЗМНО Кукурудз Т.Ю. була заведена спадкова справа №180/2025, в Спадковому реєстрі №75019360, яка на час розгляду справи є чинною.
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 , крім позивачки, як дружини, також є діти - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на момент смерті батька також був зареєстрований з ним за однією адресою, доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подали нотаріусу заяву про те, що на спадщину після смерті батька не претендують, до осіб, які мають право на обов`язкову частку спадщини, не належать.
Постановою приватного нотаріуса ЗМНО Кукурудз Т.Ю. від 23.01.2026 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , оскільки нею не надано оригіналу заповіту та оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Отже, позивачка наразі позбавлена можливості в установленому законом нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , що підтверджено належним чином - постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій, чим фактично порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно, яке вона набула правомірно, оскільки спадкодавець заповідав належне йому майно позивачці як дружині, цей заповіт був зареєстрований в Спадковому реєстрі і на момент смерті спадкодавця був чинним, на час розгляду справи недійсним не визнаний, діти спадкодавця на спадщину не претендують, до осіб, які мають право на обов`язкову частку в порядку ст.1241 ЦК України, не належать, позивачка на момент смерті чоловіка була зареєстрована з чоловіком за однією адресою, звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але отримала відмову у зв`язку з відсутністю оригіналів заповіту та правоустановчих документів.
При цьому, право власності на вказане спадкове нерухоме майно було зареєстровано за спадкодавцем ОСОБА_6 в установленому законом порядку.
Відсутність оригіналів заповіту та правоустановчих документів на спадкове майно пов`язане з повномасштабним вторгненням рф в Україну та тимчасовою окупацією постійного місця проживання позивачки та її чоловіка, а також місця зберігання оригіналу заповіту, що не є об`єктивною перешкодою надання їх нотаріусу та суду.
Отже, відсутність оригіналів вказаних документів не позбавляє спадкоємця права на спадщину, оскільки вона належить йому з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).
На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушене право позивачки шляхом визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно.
Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Керуючись ст.15,16,316,321,328,392,1216,1218,1223,1261,1268,1269,1297 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,49,76-82,89,141,200,206,258,263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:
1)житловий будинок АДРЕСА_1 ;
2)земельну ділянку, площею 6,4239га, кадастровий номер [номер приховано]:09:002:0005, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Пологівського району Запорізької області;
3)земельну ділянку, площею 0,5571га, кадастровий номер [номер приховано]:09:003:0098, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Пологівського району Запорізької області.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.А. Мурашова