Справа № 552/7074/26
Провадження № 6/175/533/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2026 р. с-ще Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Краснокутська Н.С., вивчивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович до ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за територіальною підсудністю.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень ст. 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, згідно ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Так, згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону, серед іншого, примусовому виконанню підлягають рішення, на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до положень ст. 24 «Місце виконання рішення» Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями. Законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження кабінету/офісу приватного виконавця, а з місцем вчинення виконавчих дій.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 жовтня 2020 року по справі №263/14171/19.
Таким чином, місцем вчинення виконавчих дій буде місце проживання, пребування боржника у справі.
Із запиту № 3168882 від 13.08.2026 року, який зробив суд, що направив справу помилково за підсудністю вбачається, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак дана територія відноситься до тимчасово окупованої території України.
05.10.2026 року суддею було зроблено запит щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, із якого вбачається, що боржник зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , що належить за територіальною підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, однак на підставі рішення ВРП «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» № 960/0/15-26 від 21.05.2026 року, територіальну підсудність даного суду було передано до Київського районного суду міста Полтави (36034, Полтавська область, місто Полтава, провулок Хорольський, будинок 6).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує зареєстроване місце проживання особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014.
Таким чином, з наведеного вбачається, що зареєстрованим місцем проживання, відповідно до ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеної особи є адреса, зазначена в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо вказаних осіб та саме він підлягає застосуванню.
При вирішенні питання щодо підсудності справи необхідно враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 визначено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Така позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постанові 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22, провадження № 61-17499св23.
Якщо з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб суд установить, що фактичне місце проживання відповідача як внутрішньо переміщеної особи зареєстроване в іншому районі, справа має бути передана за підсудністю згідно зі статтею 31 ЦПК України.
Тобто відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб є підтвердженням місця проживання особи для визначення територіальної підсудності.
Аналізуючи вказане можна зробити висновок, що згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61 -5805сво23) підсудність визначається саме за зареєстрованим місцем проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі.
Проте для внутрішньо переміщених осіб таким зареєстрованим місцем перебування є адреса, внесена до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та підтверджена довідкою.
У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ст. 32 ЦПК України).
Разом з тим, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність передання справи за підсудністю до Київського районного суду міста Полтави (36034, Полтавська область, місто Полтава, провулок Хорольський, будинок 6).
Керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 187, 260, 353, 354 ЦПК України суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Цивільну справу № 552/7074/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович до ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження надіслати за підсудністю до Київського районного суду міста Полтави (36034, Полтавська область, місто Полтава, провулок Хорольський, будинок 6).
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити заявнику.
Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Н.С. Краснокутська