Справа № 175/13180/26
Провадження № 2-во/202/117/26
УХВАЛА
про забезпечення позову
12 жовтня 2026 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м.Дніпра Волошин Є.В, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування, -
ВСТАНОВИВ:
До Індустріального районного суду м. Дніпра надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання недійсними (фраудаторними) договір дарування.
У своїй позовній заяві заявник просить суд: визнати недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від 28 квітня 2026 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огневою Ю.Є., зареєстрований в реєстрі за № 555 (номер запису про речове право 64507311), скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_3 та припинити за останньою право власності на вказану квартиру; визнати недійсним договір дарування № 5342/2026/6159975 від 16 травня 2026 року транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA, модель RAV4, 2017 року випуску, об`єм двигуна 2494 см?, VIN: НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Територіальному сервісному центрі МВС України № 5342, скасувати в Єдиному державному реєстрі МВС проведену 16 травня 2026 року державну реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_3 та припинити за останньою право власності на вказаний транспортний засіб.
Одночасно з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити будь-яким особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам прав на нерухоме та рухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності, відчуження, обтяження, зміни майнових прав на майно, ОСОБА_3 (відповідачу-2), яке є предмотом позову, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (право власності зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28 квітня 2026 року, зареєстрованого в реєстрі за № 555, номер запису про речове право 64507311); автомобіль марки TOYOTA, модель RAV4, 2017 року випуску, об`єм двигуна 2494 см?, VIN: НОМЕР_1 (право власності зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 5342/2026/6159975 від 16 травня 2026 року, державну реєстрацію проведено ТСЦ МВС № 5342.
Заява обґрунтована тим, що 19 січня 2026 року між ОСОБА_1 (далі-позивач) та ОСОБА_2 (далі- відповідач) укладено письмовий договір позики, за яким позивач передав ОСОБА_2 (далі- відповідач) у позику 130 000 євро (35 000 євро - 1 грудня 2020 року, 55 000 євро - 19 січня 2021 року, 40 000 євро - 27 лютого 2021 року) зі строком повернення в повному обсязі до 1 березня 2026 року. Станом на 1 березня 2026 року борг не повернуто.
17 березня 2026 року позивач звернувся до Новокодацького районного суду м. Дніпра з позовом про стягнення з ОСОБА_2 (далі- відповідач) заборгованості в розмірі 130 000 євро (6 624 280,00 грн за курсом НБУ); ухвалою від 18 березня 2026 року відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
Позивач зазначає, що вже після відкриття провадження у справі про стягнення боргу ОСОБА_2 (далі- відповідач) відчужила на користь своєї рідної сестри ОСОБА_3 (далі- відповідач) - належне їй майно, а саме: квартиру (договір дарування від 28 квітня 2026 року) та автомобіль (договір дарування від 16 травня 2026 року). На думку позивача, зазначені правочини є безоплатними, вчинені з близьким родичем у період існування спору про стягнення боргу, мають ознаки фраудаторних і спрямовані на унеможливлення виконання майбутнього судового рішення про стягнення боргу. Іншого майна для задоволення вимог кредитора у ОСОБА_2 (далі- відповідач), за твердженням позивача, немає.
За даними позивача, ринкова вартість аналогічної квартири становить орієнтовно 90 000 доларів США, аналогічного автомобіля - орієнтовно 23 000 доларів США, загалом - орієнтовно 113 000 доларів США, що співмірно із сумою заявлених вимог 130 000 євро (еквівалент 149 160,74 доларів США за курсом НБУ станом на 17 березня 2026 року).
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, доходить наступного:
За вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін
Суд не вбачає необхідності виклику особи, яка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, а також для призначення розгляду заяви у судовому засіданні з викликом сторін.
Частиною 1, 2 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Із наведеного випливає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на майно без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.ст.76,77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними договорів дарування, на підставі яких право власності на спірні квартиру та автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3 , а також про скасування відповідних державних реєстрацій. Заходи забезпечення, про застосування яких просить позивач, безпосередньо стосуються спірного майна, тобто мають зв`язок з предметом позову.
З наданих позивачем матеріалів вбачається, що право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_3 у короткий проміжок часу (28 квітня та 16 травня 2026 року) після відкриття провадження у справі про стягнення з відповідача-1 заборгованості (18 березня 2026 року). ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_2 .. З огляду на це існує обґрунтоване припущення, що ОСОБА_3 як власник може вчинити дії щодо подальшого відчуження, обтяження чи іншого розпорядження спірним майном, внаслідок чого у разі задоволення позову виконання судового рішення буде утруднене або неможливе, зокрема через необхідність витребування майна у добросовісних набувачів.
Захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо спірного майна є тимчасовим обмеженням; він не позбавляє ОСОБА_3 права власності на майно та не є вирішенням спору по суті. Такий захід є співмірним із заявленими вимогами, оскільки обмежується виключно майном, щодо правової долі якого виник спір, не порушує балансу інтересів сторін і не призводить до необґрунтованого обмеження прав ОСОБА_3 та інших осіб.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 149-153, 157, 258-261, 353 ЦПК України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
До набрання рішенням суду законної сили, вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, нотаріусам та територіальним сервісним центрам МВС України, вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації права власності, відчуження, обтяження та зміни майнових прав, внесення відповідних змін до державних реєстрів щодо такого майна, що належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28 квітня 2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огневою Ю.Є., зареєстрованого в реєстрі за № 555 (номер запису про речове право 64507311); транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA, модель RAV4, 2017 року випуску, об`єм двигуна 2494 см?, VIN: НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 5342/2026/6159975 від 16 травня 2026 року, згідно з даними Єдиного державного реєстру МВС, державну реєстрацію проведено Територіальним сервісним центром МВС України № 5342 16 травня 2026 року.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення до виконання даної ухвали - три роки.
Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Волошин Є.В.