Справа № 464/608/26
пр.№ 2/464/3043/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08.10.2026 Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.
секретаря судових засідань Лазар Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в :
Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферта) №05.09.2023-100000734 від 05.09.2023 в загальному розмірі 17159,95 грн та понесених судових витрат.
Обґрунтовує позов тим, що 05.09.2023 між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем укладено кредитний договір №05.09.2023-100000734 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику 05.09.2023 надано кредит у розмірі 12000 грн строком на 28 днів (до 02.10.2023) без продовження строку кредитування. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, суму кредиту у визначений строк не повернула, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача: основний борг в розмірі 12000 грн; відсотки за користування кредитом в розмірі 3359,95 грн; комісію за надання кредиту в розмірі 1800 грн, а всього - 17159,95 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Справа надійшла до суду 02.02.2026, протоколом автоматизованого розподілу визначено суддю Чорну С.З.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17.02.2026 справу передано за підсудністю до Шептицького міського суду Львівської області.
Ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 01.04.2026 справу передано на розгляд до Радехівського районного суду Львівської області.
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 29.05.2026 справу передано на розгляд (за підсудністю) до Сихівського районного суду м.Львова.
Справа надійшла до суду 19.06.2026, протоколом автоматизованого розподілу визначено суддю Горбань О.Ю.
Ухвалою від 22.06.2026 прийнято позов до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом відповідача) та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
14.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково. Вказує на те, що не заперечує факт укладення з позивачем договору про надання споживчого кредиту. Просить врахувати її важке матеріальне становище, наявність на утриманні малолітньої дитини, тому не має можливості сплатити одразу всю суму боргу, просить розстрочити суму боргу. Крім цього, просить зменшити нараховані штрафні санкції.
Представник позивача Медведєва Н.О. в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просить розглядати справу за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, не заперечила щодо ухвалення заочного рішення по справі. Правом на подання відповіді на відзив не скористалася.
Відповідач у судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву на позовну заяву скористалася, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.
У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Установлено, що 05.09.2023 між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем укладено кредитний договір №05.09.2023-100000734 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику 05.09.2023 надано кредит у розмірі 12000 грн строком на 28 днів (до 02.10.2023) без продовження строку кредитування.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідачем порушено умови договору та кредитні кошти не повернуто позичальнику.
Договір укладений сторонами електронній формі шляхом обміну документами (заявка на отримання кредиту, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), підтвердження укладення кредитного договору). Такі документи підписані відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора. Згідно з додатком до кредитного договору за даними електронної системи на номер відповідача доставлено SMS-повідомлення.
Згідно з указаним договором кредитор надає позичальнику фінансовий кредит у розмірі 12000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, позичальник бере на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3, 4, 6 оферти). Договір, підписаний сторонами, передбачав строк кредитування - 140 днів з дня надання кредиту; за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти з розрахунку 1 % на день. Кредит мав бути наданий позичальнику в безготівковій формі в національній валюті на шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.
Згідно з розрахунком про стан заборгованості за вказаним кредитним договором заборгованість відповідача становить: основний борг в розмірі 12000 грн; відсотки за користування кредитом в розмірі 3359,95 грн; комісія за надання кредиту в розмірі 1800 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Норми ч.5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (зі змінами) передбачають, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
На підтвердження існування договірних відносин між ОСОБА_1 (як позичальником) та ТОВ «Споживчий центр» (як кредитором) позивачем у справі надані заявка на отримання кредиту, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), підтвердження укладення кредитного договору. Вказані документи підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Як убачається з матеріалів справи, перерахування коштів у сумі, визначеній умовами кредитного договору, кредитором здійснювалось на реквізити банківської картки, яку ОСОБА_1 зазначила у заявці на отримання кредиту, лише після схвалення заявки кредитором укладено договір від 05.09.2023. Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.
Отже, суд вважає доведеним той факт, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» виникли зобов`язання із договору кредиту, відповідач отримала кошти в розмірі 12000 грн, однак свої зобов`язання щодо повернення коштів за цим договором не виконала.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Оскільки між сторонами існують договірні правовідносини щодо отримання кредиту, позичальником не виконані зобов`язання перед кредитодавцем, кошти, отримані в кредит, в обумовлений строк відповідачем добровільно не повернуті, кредитор має право на отримання від позичальника ОСОБА_1 простроченої заборгованості за кредитом.
Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 , позивач, крім заборгованості за кредитом, просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Водночас згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Зобов`язання в цивільному праві має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності, справедливості (ч.3 ст. 509 ЦК України). Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (зі змінами) визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит (ч.1 ст. 3 згаданого Закону). Згідно з п.11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, отримала саме споживчий кредит. Для визначення розміру відсотків, що підлягають сплаті позичальником за користування наданим йому кредитом, у договорі застосовані поняття «процентна ставка (фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом), яка виражена у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Вказані процентні ставки узгоджуються із нормами Закону України «Про споживче кредитування», тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача у частині стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом в розмірі 3359,95 грн також підлягають задоволенню.
Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено розмір нарахованої заборгованості по тілу кредиту та процентами за користування кредитом, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Окрім цього, позивач просить стягнути на його користь з відповідача комісію за надання кредиту в розмірі 1800 грн.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Дії по «оформленню кредиту» є діями, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення, надання кредиту і т.д.», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.
Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту», а тому нарахована позивачем комісія в розмірі 1800 грн за вказаним вище договором задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, то суд вважає, що дане клопотання є передчасним, оскільки таке розглядається судом в порядку виконання судового рішення.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в розмірі 15359,95 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн; заборгованість за відсотками - 3359,95 грн. У позовній вимозі щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1800 грн слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (89,51%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2383,12 грн.
На підставі статтями 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 142, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
у х в а л и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №05.09.2023-100000734 від 05.09.2023 в розмірі 15359 (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 95 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн та заборгованості по відсотках в розмірі 3359,95 грн; судові витрати в розмірі 2383,12 грн.
В позовній вимозі про стягнення комісії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 13.10.2026.
Суддя Олена ГОРБАНЬ