Справа 688/2495/26
№ 2/688/1851/26
Рішення
Іменем України
09 жовтня 2026 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Березюк О.Г.,
секретаря судового засідання Антонюк І.І.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №984857402 від 03 квітня 2025 року у розмірі 62158,51 грн, з яких: 20099,32 грн заборгованість за основним боргом; 40853,19 грн заборгованість за відсотками та 1206 грн заборгованість за комісією, а також стягнути судові витрати в сумі 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову посилається на те, що 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір №984857402 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, після чого заявила про бажання отримати кошти та подала відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
За результатами заповнення заявки первісний кредитор перевірив особисті дані відповідача та за номером платіжної картки ідентифікував відповідача, тобто встановив, що картка належить їй. Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора VGPM. 03 квітня 2025 року 13:23:29 відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору.
Відповідно до умов договору №984857402 від 03 квітня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти 16060 грн на банківську карту відповідача, номер якої відповідач зазначила у анкеті. Проте, в подальшому відповідач збільшила суму кредиту та загальна сума становить 20100 грн.
Відповідач взяла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.
01 липня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/42, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №984857402 від 03 квітня 2025 року.
04 грудня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №04/1225-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №984857402 від 03 квітня 2025 року.
Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за зобов`язанням ОСОБА_1 по вищевказаному договору.
Оскільки позичальник не виконує свої зобов`язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К.О. у судове засідання не з`явилась, в поданій позовній заяві просила розгляд справи провести у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Представник відповідача Зачепіло З.Я. подала заяву про розгляд справи без сторони відповідача, а також відзив на позовну заяву. У відзиві зазначила, що відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Позивач у позовній заяві стверджує, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, які підтверджують безпосереднє отримання (зарахування) грошей. Позивач зазначає, що договір було укладено на суму 16 060,00 грн, а потім вказує, що відповідач «збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 20 100,00 грн». При цьому позивач не надав жодної додаткової угоди, підписаної електронним підписом чи одноразовим ідентифікатором, яка б підтверджувала згоду відповідача на збільшення ліміту чи отримання додаткових 4040,00 грн. У розрахунку заборгованості позивач зазначає «тіло кредиту» в розмірі 20 099,32 грн. Звідки взялася ця сума, яким алгоритмом вона розрахована та на підставі якого правочину вона була змінена - позивач не обґрунтував, що свідчить про недостовірність розрахунку позову. Також, позивач просить стягнути заборгованість по відсотках у розмірі 40 853,19 грн, однак дана сума більш ніж удвічі перевищує заявлене позивачем тіло кредиту. Таке нарахування відбулося за період з 03 квітня 2025 року по березень 2026 року (менше ніж за 11 місяців). Позивач не надав суду копії «Правил надання грошових коштів» та «Індивідуальної частини договору» в оригінальному цифровому форматі, які б дозволили суду перевірити законність щоденної процентної ставки. Такий аномально високий розмір відсотків свідчить про те, що первісний кредитор застосував подвійну або штрафну відсоткову ставку за прострочення виконання зобов`язань. Позивач вказує, що строк кредитування закінчився, а відповідач кошти не повернула. Проте позивач продовжував нараховувати відсотки в межах «Договору кредитної лінії» за весь час аж до моменту подання позову чи відступлення права вимоги. Позивач не надав розмежування нарахування відсотків у межах строку дії договору та поза його межами, що робить весь наданий розрахунок заборгованості повністю дефектним та таким, що не може бути покладений в основу судового рішення. Позивач стверджує, що набув право вимоги на підставі Договору факторингу № 04/1225-01 від 04 грудня 2025 року, укладеного з ТОВ «Таліон Плюс», яке, у свою чергу, наче набуло його від ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога». На підтвердження переходу права вимоги додано «Витяги з Реєстру прав вимоги», які містять лише окремий рядок із затушованими/прихованими даними. Надані Витяги є копіями, виготовленими та завіреними самим позивачем. Відповідач ставить під сумнів відповідність наданих витягів оригінальним реєстрам боржників. Одночасно з цим позивач повністю ігнорує той факт, що відповідач, не будучи повідомленою про зміну кредитора у встановленому законом порядку, не могла знати, на чиї рахунки (якого саме з трьох лінійних кредиторів) здійснювати оплату. Позивач не надав жодного фіскального чека, опису вкладення чи поштового повідомлення, які б свідчили про направлення відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги. Позивач заявив до стягнення 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Куксою К.О., однак відповідач вважає ці витрати абсолютно неспівмірними та такими, що не відповідають критеріям розумності. Просить суд зменшити їх розмір до нуля або мінімального рівня у разі будь-якого процесуального рішення. Позивач разом із позовом подав клопотання про витребування від банку первинних бухгалтерських документів (виписок) про рух коштів. Відповідач звертає увагу суду, що розгляд справи за відсутності цих документів на момент відкриття провадження є неможливим через повну недоведеність позову. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, тому просила відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача Кукса К.О. подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що заперечення представника відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 20100,00 грн на картковий рахунок відповідача, на підтвердження надано платіжні доручення з відміткою Товариства. Жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачу. Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору. Відповідачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами. Отже, враховуючи наведене, позивач дійсно підтвердив факт укладання Договору та наявність заборгованості у боржника. Позивачем доведено розмір фактично взятих відповідачем кредитних коштів за умовами кредитного договору, а також розмір існуючої заборгованості за кредитним договором, що є підставою для задоволення позову. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано. Сторони виконали умови договору факторингу №МВ-ТП/42 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №МВ-ТП/42; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази. Відповідно до умов договору факторингу № МВ-ТП/42 від 01 липня 2025 року передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах. Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги. Це підтверджує факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру. На момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. Реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи), то він є достатнім доказом передачі права вимоги. Оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору факторингу № МВ-ТП/42 від 01 липня 2025 року, це підтверджує належне відступлення права вимоги. 04 грудня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/1225-01. Згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 72208,17 грн. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 04/1225-01 від 04 грудня 2025 року. На підставі зазначеного, просила позов задовольнити в повному обсязі. Також представник позивача надала заперечення на заяву представника відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано в АТ «ПУМБ» інформацію, що містить банківську таємницю, та призначено судовий розгляд на 26 червня 2026 року.
11 червня 2026 року надійшла заява представника відповідача про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріапами справи. Розгляд справи відкладено на 22 липня 2026 року .
16 червня 2026 на виконання ухвали суду від 01 червня 2026 року від АТ «ПУМБ» надійшли витребувані судом докази.
26 червня 2026 року надійшли заяви від представника відповідача про розгляд справи без участі сторони відповідача, про зменшення витрат на правничу допомогу, а також відзив на позов.
29 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання про зменшення витрат на правчину допомогу.
22 липня 2026 року розгляд справи було відкладено на 30 вересня 2026 року через відсутність електроенергії в приміщенні суду.
30 вересня 2026 року сторони в судове засідання не з`явилися. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір №984857402 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, після чого заявила про бажання отримати кошти та подала відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
За результатами заповнення заявки первісний кредитор перевірив особисті дані відповідача та за номером платіжної картки ідентифікував відповідача, тобто встановив, що картка належить їй. Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора VGPM. 03 квітня 2025 року 13:23:29 відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору.
Відповідно до п. 2 договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на суму 16060 грн на умовах строковості, зворотності, платності, орієнтовна дата повернення кредиту 03 травня 2030 року, рекомендована дата повернення суми кредиту 03 травня 2025 року, другий та решта траншів надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором.
Згідно з п. 5.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом зарахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 .
Пунктом 7.2 договору передбачено, що основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1 договору, строк дії якого протягом 5 років з дня підписання (п. 7.2.1); дострокового припинення дії договору в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або 9.1.1.7, або 9.2.1.5 договору (п.7.2.2).
Відповідно до п. 8.3 кредитного договору базова процентна ставка 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 357,70 % річних.
Згідно інформації АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/10199 БТ від 10 червня 2026 року, наданої на запит суду, в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) були відкриті наступні рахунки: НОМЕР_3 , банківська платіжна картка до відкритого рахунку НОМЕР_4 . Фінансовий номер НОМЕР_5 . В результаті аналізу операцій, здійснених по картці в період з 03 квітня 2025 року по 08 квітня 2025 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів в сумі 16060 грн, в період з 19 квітня 2025 року по 24 квітня 2025 року в сумі 4040 грн через сервіс іншого банку.
Згідно з платіжного доручення №2faba917-1e88-41c2-91cf-44f40e7e47e2 від 03 квітня 2025 року, 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 здійснено переказ коштів в сумі 16060 грн на картку №5355-28ХХ-ХХХХ-4403 згідно договору №984857402 від 03 квітня 2025 року.
Згідно з платіжного доручення №a0716e32-441c-41eb-a1fl-34b29acc06b0 від 19 квітня 2025 року, 19 квітня 2026 року на картку ОСОБА_1 №5355-28ХХ-ХХХХ-4403 здійснено переказ коштів в сумі 4040 грн згідно договору №984857402 від 03 квітня 2025 року.
01 липня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №МВ-ТП/42, відповідно до п. 4.1 договору, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги.
Згідно з реєстру прав вимоги №418 від 01 липня 2025 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №984857402 від 03 квітня 2025 року, розмір заборгованості становив 43056,61 грн, що складається з тіла кредиту 20099,32 грн, відсотки за користування кредитом 11701,63 грн, комісія 1206 грн, неустойка 10049,66 грн.
04 грудня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/1225-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №984857402 від 03 квітня 2025 року.
Відповідно до п. 1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за зобов`язанням ОСОБА_1 по вищевказаному договору.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №984857402 від 03 квітня 2025 року станом на 18 березня 2026 року відповідно до розрахунку заборгованості становить 72208,17 грн, що складається з тіла кредиту 20099,32 грн, відсотки за користування кредитом 40853,19 грн, за комісією 1206 грн, за штрафними санкціями 10049,66 грн, Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову позивачем не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 62158,51 грн.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією паспорта споживчого кредиту «Смарт» до догово[приховано] від 03 квітня 2025 року; копією кредитного договору №984857402 від 03 квітня 2025 року; копіями договорів факторингу №МВ-ТП-01 від 01 липня 2025 року, №04/1225-01 від 04 грудня 2025 року; копіями платіжних доручень №2faba917-1e88-41c2-91cf-44f40e7e47e2 від 03 квітня 2025 року, та №a0716e32-441c-41eb-a1fl-34b29acc06b0 від 19 квітня 2025 року; розрахунком заборгованості та іншими доказами у справі.
4. Застосовані норми права.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Згідно з статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
5. Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 03 квітня 2025 року уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії №984857402 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та підписала накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.
Договір укладено згідно з ч. 2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, електронний підпис з одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача, оскільки саме вона зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, заповнила заявку, встановленої форми на сайті товариства на отримання кредиту, повідомивши інформацію про власні прізвище ім`я та по батькові, дату народження, паспортні дані, податковий номер, контактні дані: адресу реєстрації та місця проживання, контактний номер мобільного телефону, номер банківської карти, обрала суму кредиту, проценти за користування кредитом, суму для виплати та строк виплати, підтвердивши, що вказала повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.
Окрім цього, відповідач була вільною у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом та комісії.
З матеріалів справи також слідує, що у договорі сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов домовилися щодо розміру кредитних коштів, щодо строку повернення кредитних коштів, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, а тому вимога ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом та комісії ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором факторингу.
Таким чином, в межах заявлених позовних вимог, до яких позивачем не включена заборгованість за штрафними санкціями в сумі 10049,66 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №984857402 від 03 квітня 2025 року у розмірі 62158,51 грн, що складається з тіла кредиту 20099,32 грн, відсотків за користування кредитом 40853,19 грн та комісії 1260 грн.
6. Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Такого висновку дійшла ВП ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 7000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2025 року, додаткову угоду №25771515579 від 21 січня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року.
Судом встановлено, що 20 січня 2026 року між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02.
Згідно акта прийому-передачі наданих послуг до договору №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року про надання правової допомоги, складеного 20 березня 2026 року та підписаного сторонами, ТОВ «Юніт Капітал» прийняло послуги, надані АБ «Тимошенко та партнери», в т.ч. вивчення матеріалів справи, вартість якої становить 1000 грн; складання позовної заяви про стягнення заборгованості, вартість якої становить 5000 грн; підготовка та подання адвокатського запиту, вартістю якого становить 500 грн; клопотання надання інформації про зарахування коштів, вартістю якого становить 500 грн.
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Розгляд справи проведено без участі сторін.
Як видно із акта прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги послуги, які надавалися адвокатом складаються з складання та підготовки позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка клопотання про витребування доказів.
Вивчення матеріалів справи, підготовка клопотання про витребування доказів на суму 2000 грн охоплюються послугою складення позовної заяви, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид роботи, виконаної адвокатом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 4000 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 610, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055 Цивільного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №984857402 від 03 квітня 2025 року у розмірі 62158 (шістдесят дві тисячі сто п`ятдесят вісім) гривень 51 копійка, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 20099,32 грн, відсотки за користування кредитом 40853,19 грн та комісія 1260 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» 4000 грн витрат на правову допомогу та 2662,40 грн судового збору.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_6 , УНЗР №20000301-08165, РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: