ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 678/1784/25
Провадження № 22-ц/820/1446/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Плінська І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоретта Агро» на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог подання
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (далі - Рада) про визнання права власності на спадкове майно.
ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба, ОСОБА_2 , внаслідок чого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,4273 га з кадастровим номером [номер приховано]:04:020:0031, розташовану на території колишньої Грушковецької сільської ради Летичівського району Хмельницької області та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельна ділянка). Позивачка як єдина спадкоємиця ОСОБА_2 за законом вступила в управління та володіння спадковим майном і прийняла спадщину в установленому законом порядку, водночас нотаріальна контора відмовила їй в оформленні спадкових прав через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 баби ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:020:0031, площею 2,4273 га, вид цільового призначення 01.01 на території колишньої Грушковецької сільської ради Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області, як на спадкове майно, після баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд керувався тим, що Рада визнала позов, а тому мають місце підстави для його задоволення.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоретта Агро» (далі - ТОВ «Лоретта Агро»), яке не брало участі у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Лоретта Агро» як невитребувана земельна ділянка із земель колективної власності колишньої Селянської спілки «Світанок» села Бохни Летичівського району Хмельницької області. Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на цю ділянку, суд першої інстанції фактично позбавив ТОВ «Лоретта Агро» права оренди, тобто вирішив питання про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі. Крім того, ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, а також законність успадкування цієї ділянки самою позивачкою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 і Рада не подали відзив на апеляційну скаргу.
Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності позивачки та її представника
Відповідно до статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.
Ухвалою від 16 липня 2026 року справа була призначена до розгляду в апеляційному суді на 7 жовтня 2026 року о 9 годині 30 хвилин.
Позивачка ОСОБА_1 бере участь у справі через свого представника - адвоката Борзова Я.Е.
20 липня 2026 року позивачка ОСОБА_1 одержала судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 133). Тобто позивачка була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.
Адвокат Борзов Я.Е. звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи посилаючись на свою зайнятість в іншій справі. Водночас позивачка ОСОБА_1 та адвокат Борзов Я.Е. не з'явилися в судове засідання.
Оскільки поважність причини неявки позивачки ОСОБА_1 та адвоката Борзова Я.Е. не підтверджена, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відкладення розгляду справи призведе до порушення розумних строків розгляду справи.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження слід закрити.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_2 .
Відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого 22 серпня 1996 року Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області, та зареєстрованого 22 серпня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 343, ОСОБА_2 належала земельна частка (пай) із земель колективної власності колишньої Селянської спілки «Світанок» села Бохни Летичівського району Хмельницької області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Летичівська державна нотаріальна контора листом № 339/01-16 від 12 серпня 2025 року повідомила ОСОБА_1 про неможливість оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно.
Рішенням Грушковецької сільської ради Летичівського району Хмельницької області від 23 листопада 2001 року за спадкоємцями ОСОБА_2 була закріплена земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 2,4273 га з кадастровим номером [номер приховано]:04:020:0031.
Згідно з договором оренди земельної ділянки від 1 червня 2012 року Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області передала ТОВ «Лоретта Агро» в оренду земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:020:0031 строком на 2 роки. За додатковою угодою від 14 грудня 2017 року строк договору оренди продовжено на 15 років (до 9 жовтня 2027 року). На підставі цих договорів 15 жовтня 2016 року Меджибізька селищна рада Летичівського району Хмельницької області зареєструвала право ТОВ «Лоретта Агро» на оренду земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 16970563).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами статті 5 ЦК України, в силу яких акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до частини першої статті 524 Цивільного кодексу Української РСР в редакції Закону від 18 липня 1963 року №1540-VI (далі - ЦК Української РСР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
За змістом статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Пунктом 3 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року №666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, право на земельну частку (пай) може бути об`єктом успадкування.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 5 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон №899-ІV) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Із положень частини другої статті 13 Закону №899-ІV слідує, що невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємці набувають право на спадщину лише за умови, що вони віднесені законом до спадкоємців померлої особи (за законом або за заповітом).
Відносини спадкування регулюються тим законом, який був чинним на час відкриття спадщини, зокрема, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року (дата набрання чинності діючого ЦК України) до відносин спадкування застосовуються відповідні правила ЦК Української РСР, в тому числі щодо кола спадкоємців.
Діти спадкодавця або онуки і правнуки спадкодавця (якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем) відносяться до спадкоємців першої черги за законом.
Право на земельну частку (пай), або на невитребувану (розпайовану) земельну ділянку, може бути об`єктом спадкування.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 як член колишньої Селянської спілки «Світанок» села Бохни Летичівського району Хмельницької області за життя набула право на земельну частку (пай) із земель указаного сільськогосподарського підприємства. Це право ОСОБА_2 підтверджено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 від 22 серпня 1996 року.
ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_2 .
На час смерті ОСОБА_2 її сина та батька позивачки - ОСОБА_4 не було в живих, внаслідок чого ОСОБА_1 набула право на спадкування після смерті ОСОБА_2 у першій черзі за законом за правом представлення. Інші спадкоємці у ОСОБА_2 відсутні.
Оскільки Рада як належний відповідач визнала позов, тобто погодилася із доводами ОСОБА_1 щодо прийняття нею спадщини після смерті баби ОСОБА_2 , суд першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України правомірно ухвалив рішення про задоволення позову.
Відповідно до статті 13 Закону №899-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено частиною першою статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Конституційний Суд України у рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) виснував, що поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване Конституцією України та законами України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є особа, яка не залучена до участі у справі, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи. В такому випадку, рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особою, яка не брала участі у справі і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 травня 2020 року у справі № 910/9254/18.
Ні в мотивувальній частині, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення не містяться висновки суду першої інстанції про права та обов`язки ТОВ «Лоретта Агро».
Водночас ТОВ «Лоретта Агро» не довело, що визнанням права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:020:0031 у порядку спадкування порушуються його права, не конкретизувало які саме права порушено та не навело обґрунтованих підстав для їх судового захисту.
Та обставина, що ТОВ «Лоретта Агро» певний час користується спірною земельною ділянкою, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 та входить до складу її спадкового майна, не створює для ТОВ «Лоретта Агро» права на володіння та розпорядження спадковим майном.
Укладаючи з Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області договір оренди від 1 червня 2012 року щодо строкового платного користування невитребуваною земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:04:020:0031, ТОВ «Лоретта Агро» як орендар фактично розуміло норми Закону № 899-ІV, у тому числі, що спірна земельна ділянка передається в оренду на строк до моменту отримання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку, а також, що ця ділянка повертається власнику земельної частки (паю) чи його спадкоємцю у разі витребування у нього земельної ділянки.
Таким чином, оскільки ТОВ «Лоретта Агро» не довело свою участь у спірних правовідносинах, а суд першої інстанції не вирішував питання про його права та обов`язки в оскаржуваному рішенні, апеляційне провадження за його апеляційною скаргою підлягає закриттю.
3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
Суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки ТОВ «Лоретта Агро», у зв`язку з чим останнє не відноситься до осіб, які мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалене ним судове рішення.
Відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Лоретта Агро» слід закрити.
Керуючись статтями 17, 352, 362, 381, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоретта Агро» на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Цибульський Д.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 39