ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
12 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/1864/26
Суддя Південно-західного апеляційного господарського суду Філінюк І.Г.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства «Лімагро-2021»
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2026
у справі № 916/1864/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хандлопекс»
до відповідача: Фермерського господарства "Лімагро-2021"
про стягнення 288 249,20 грн.
суддя суду першої інстанції - Петренко Н.Д.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано 10.09.2026.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс" до Фермерського господарства "Лімагро-2021" про стягнення 288 249,20 грн. задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Фермерського господарства "Лімагро-2021" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс" заборгованість за договором поставки № 02/22 від 14 січня 2022 року в розмірі 288 249,20 грн, з яких: основний борг - 65 800,00 грн, інфляційне збільшення 21 138,70 грн, 30% річних 78 966,96 грн, пеня 85 461,55 грн, збитки (п.5.2. Договору) 36 881,99 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 3 459,00 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Фермерське господарство "Лімагро-2021" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить звільнити, зменшити або вистрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 року у справі №916/1864/26; прийняти апеляційну скаргу Фермерського господарства «Лімагро-2021» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 року у справі №916/1864/26 до провадження; визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи докази, що додаються до апеляційної скарги; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 року у справі №916/1864/26 в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат, 30% річних та збитків та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Хандлопекс» по стягнення інфляційного збільшення в сумі 21138, 70 грн., 30% річних в сумі 78966, 96 грн., пені в сумі 854, 61 грн. та збитків (п.5.2 Договору) в сумі 36881, 99 грн. - відмовити.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1864/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1864/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Лімагро-2021" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 у справі № 916/1864/26 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
29.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хандлопекс» надійшли заперечення щодо клопотання Фермерського господарства «Лімагро-2021» щодо звільнення від сплати судового збору, зменшення розміру або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування вищевказаних заперечень, ТОВ «Хандлопекс» зазначає, що скаржник - ФГ «Лімагро-2021» - є юридичною особою. Юридична особа не може спиратися на критерії майнового стану, встановлені п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Також заявник зазначає про те, що збиток за 2025 рік (299,9 тис. грн) сам по собі не свідчить про відсутність коштів, оскільки Скаржник має значні оборотні активи та нерозподілений прибуток попередніх періодів.
У зв`язку з чим заявник вважає, що не має підстав для задоволення клопотання Фермерського господарства «Лімагро-2021» щодо звільнення, зменшення або відстрочення сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
07.10.2026 матеріали справи №916/1864/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наступних підстав.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено розмір судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено розмір судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 гривень.
Згідно приписів статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційних скарг на рішення суду встановлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Відповідно до частини третьої статті 4 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду першої інстанції з врахуванням оскаржуваної суми підлягав до сплати судовий збір у розмірі 3336, 73 грн. Отже, за подання апеляційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 4000, 44 грн. (з застосуванням коефіцієнту 0,8 від 5005, 50 грн.), оскільки апеляційна скарга Фермерського господарства «Лімагро-2021» була подана через електронний суд.
Проте, скаржником до апеляційної скарги не було додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір ставок судового збору визначений частиною 2 статті 4 Закону України №3674-VІ від 08.07.2011 "Про судовий збір". Але застосування частини 3 статті 4 Закону №3674-VІ щодо коефіцієнту 0,8 по суті є пільгою та застосовується саме до заявника, який звернувся до суду з відповідною заявою в електронній формі, за подання якої ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору. В той же час, вказаним Законом не передбачено врахування згаданого коефіцієнту під час визначення самої ставки судового збору. Отже, при розрахунку судового збору за подання апеляційної скарги 150-відсотковий розмір має обчислюватися від повної суми збору, сплаченої при поданні позову без урахування пільгового коефіцієнта, а не від її зменшеного значення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 06.11.2024 у справі № 910/3881/24.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржнику Фермерському господарству «Лімагро-2021» за подання апеляційної скарги слід було сплатити судовий збір у розмірі 4000, 44 грн.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту апеляційної скарги Фермерського господарства «Лімагро-2021» вбачається клопотання про звільнення, зменшення або відстрочення сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи клопотання заявник посилається на те, що частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.
Зокрема, скаржник зазначає, що підприємство закінчило 2025 рік зі збитками в 299900 грн., а згідно виписки з рахунку ФГ «Лімагро-2021» станом на 24.09.2026 року залишок коштів на рахунку підприємства - 0 грн. Отже, сума судового збору - 5188,50 грн. перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік.
У зв`язку з чим скаржник вважає, що клопотання про звільнення, зменшення або відстрочення сплату судового збору за подання апеляційної скарги підлягає задоволенню.
Дослідивши вказане клопотання скаржника, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок відстрочення, розстрочення та звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його відхилення з огляду на таке.
Згідно статті 8 Закону України Про судовий збір питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.
Аналіз змісту вказаної норм свідчить про те, що відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, однак скаржником не наведено обставин, які б мали виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для відстрочення сплати судового збору.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні розстрочення сплати судового збору.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (пункт 57).
Вимога про сплату судового державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.
Окрім того, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 цього Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
До клопотання про звільнення, зменшення, відстрочення сплати судового збору не долучено жодних документів, які згідно з приписами статей 74, 76, 77, 78 ГПК України можуть бути належними, допустимими та достовірними доказами підтвердження у скаржника підстав для звільнення, зменшення, відстрочення останньому сплати судового збору за Законом України "Про судовий збір".
Таким чином, з урахуванням вимог статті 8 Закону України Про судовий збір, підстав для задоволення клопотання Фермерського господарства «Лімагро-2021» про звільнення, зменшення, відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги не вбачається, оскільки скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір", а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи про наявність підстав для звільнення, зменшення, відстрочення сплати судового збору відхиляються.
Крім того, заявником в клопотанні не зазначається жодних обґрунтованих та мотивованих підстав для звільнення, зменшення, відстрочення сплати судового збору та до клопотання заявником не було надано відповідних доказів того, що на час подання апеляційної скарги скаржник не може сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що скаржник - ФГ "Лімагро-2021" - є юридичною особою, а юридична особа не може спиратися на критерії майнового стану, встановлені п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з наданою скаржником Фінансовою звітністю (Форма № 1-мс) станом на 31.12.2025 р. ФГ «Лімагро-2021» володіє оборотними активами на суму 4 810 500,00 грн (зокрема, запаси на суму 3 735 000,00 грн та дебіторська заборгованість на суму 447 300,00 грн), а чистий дохід від реалізації продукції ФГ «Лімагро-2021» за 2025 рік склав 4370700,00 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що докази подані скаржником лише підтверджують можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Отже, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в ухвалі суду від 07 лютого 2024 року по справі № 904/220/22.
Згідно із частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного, відповідно до вимог статті 260 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для залишення апеляційної скарги Фермерського господарства "Лімагро-2021" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 у справі № 916/1864/26 без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 174, ст. 234, п.п.2,3 ч. 3 ст. 258, ст. п. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні клопотання Фермерського господарства "Лімагро-2021" про звільнення, зменшення або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 у справі № 916/1864/26 - відмовити.
2.Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лімагро-2021" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 у справі № 916/1864/26- залишити без руху.
3. Встановити Фермерському господарству "Лімагро-2021" строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4000, 44 грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Попередити скаржника Фермерське господарство "Лімагро-2021", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання згідно статті 235 ГПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.Г. Філінюк