ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
13 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/1689/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Діброви Г.І.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВС-Сервіс, м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026, ухвалене суддею Д`яченко Т.Г., м. Одеса, повний текст складено 03.08.2026,
у справі №916/1689/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай Ойл", м. Одеса
до відповідача: Приватного підприємства "ВС-Сервіс", м. Одеса
про стягнення 272 372 грн 53 коп.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Флай Ойл", м. Одеса звернулося з позовом до Приватного підприємства "ВС-Сервіс", м. Одеса, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 276372 грн 53 коп., з яких: 220 006 грн - основний борг; 5 156 грн 51 коп. - 3% річних; 39 610 грн 08 коп. - пеня та 11 599 грн 94 коп. - інфляційні втрати.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 14.05.2026 відкрито провадження у справі №916/1689/26.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26 закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 4 000 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26 (суддя Д`яченко Т.Г.) частково задоволено позов; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-Сервіс", м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай Ойл", м. Одеса борг у розмірі 216 006 грн, 3% річних у розмірі 5 156 грн 51 коп., пеню у розмірі 34 371 грн 17 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 599 грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3205 грн 60 коп.; в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне підприємство "ВС-Сервіс", м. Одеса звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВС-Сервіс", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №916/1689/26 з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до суду апеляційної інстанції, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 становив 3 328 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік").
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову у даній справі становить 272 372 грн 53 коп., відтак в силу підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 4 085 грн 59 коп. (розраховано наступним чином: 272 372 грн 53 коп. х 1,5% = 4 085 грн 59 коп.).
Колегією суддів враховується, що ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною, повинна відповідати вимогам Закону України "Про судовий збір" та не залежить від розміру сплаченого судового збору позивачем з понижуючим коефіцієнтом при поданні позовної заяви в електронній формі.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 02.07.2024 у справі №160/19149/23.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 6 128 грн 39 коп. - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 4 085 грн 59 коп. х 150% = 6 128 грн 39 коп.).
При цьому апеляційний господарський суд вбачає, що апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВС-Сервіс", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26 було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд".
За умовами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Вказана норма була включена до Закону України "Про судовий збір" на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147а-VIII від 26.05.2021.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України "Про судовий збір" з урахуванням змін, внесених Законом України №2147а-VIII від 26.05.2021, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021.
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Таким чином, беручи до уваги те, що скаржник має обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним апеляційної скарги в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що за подання вищенаведеної апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26 апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 902 грн 71 коп. (розраховано наступним чином: 6 128 грн 39 коп. х 0,8 = 4 902 грн 71 коп.).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
В силу вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень сплат із Казначейства не зафіксована сплата апелянтом судового збору за розгляд апеляційної скарги у справі №916/1689/26.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте заявлено клопотання про відстрочення сплати останнього, мотивоване тим, що майновий стан апелянта не дозволяє йому здійснити сплату судового збору.
За умовами частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.
Водночас положення частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.06.2020 у справі №905/6165/13.
Отже, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.
Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (ухвали Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №927/911/21 та від 02.05.2022 у справі №903/522/21).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в ухвалі від 12.12.2022 у справі №910/11069/21.
Заявляючи клопотання про зменшення розміру судового збору та клопотання про відстрочення його сплати, заявник повинен надати докази важкого майнового стану, зокрема, про те, що останній не отримує кошти; у заявника відсутнє рухоме чи нерухоме майно, цінні папери, кошти на банківських або депозитних рахунках тощо.
Даний сталий правовий висновок Верховного Суду міститься у постановах від 30.11.2022 у справі №905/1060/21 та від 21.10.2022 у справі №905/1059/21.
Між тим, Приватним підприємством "ВС-Сервіс", м. Одеса до апеляційної скарги взагалі не додано жодного доказу, який підтверджував би відсутність у скаржника можливості сплатити судовий збір, а також надавав би суду можливість оцінити майновий стан апелянта (зокрема, через призму дослідження відомостей щодо загального фінансового стану останнього, руху коштів на всіх його рахунках та залишків коштів на них, об`єктивної неможливості здійснення оплати судового збору тощо). Поряд з цим, саме по собі посилання на відсутність коштів без підтвердження реальної фінансової неспроможності сплати судового збору не може розцінюватися як достатня підстава для відстрочення сплати останнього.
При цьому, будучи суб`єктом господарювання, апелянт зобов`язаний здійснювати планування видатків з урахуванням потенційної необхідності судового захисту своїх прав та інтересів. Непередбачення або несвоєчасне планування відповідних видатків не може покладатися на суд та не створює для заявника процесуальних привілеїв порівняно з іншими учасниками справи.
Фінансова неспроможність у розумінні статті 8 Закону України "Про судовий збір" повинна мати об`єктивний, тривалий та підтверджений характер. Відсутність доказів системного дефіциту коштів або нормативних обмежень щодо їх використання виключає можливість кваліфікації наведених обставин як таких, що перешкоджають сплаті судового збору.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі, щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 7 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до засад змагальності та диспозитивності господарського процесу саме на особу, яка заявляє клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, покладається обов`язок доведення наявності виключних обставин, що унеможливлюють виконання процесуального обов`язку. Ненадання доказів, які відображали б повну картину фінансового стану заявника, свідчить про неналежне виконання ним обов`язку доказування. Суд не наділений повноваженнями самостійно витребовувати або збирати докази на підтвердження доводів сторони, оскільки це суперечило б принципу рівності учасників процесу та неупередженості суду.
Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення Приватному підприємству "ВС-Сервіс", м. Одеса сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги у зв`язку з неподанням належних та допустимих у розумінні процесуального закону доказів на підтвердження факту відсутності у нього грошових коштів для сплати судового збору або реальної неможливості сплати останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26 було складено та підписано - 03.08.2026 року, тобто, крайній строк на його оскарження припадав на 24.08.2026.
Апеляційна скарга Приватного підприємства "ВС-Сервіс", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26 була направлена до Південно-західного апеляційного господарського суду 24.09.2026 року, тобто, з пропуском строку, передбаченого чинним процесуальним кодексом України на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на 1 місяць.
В той же час апелянт в апеляційній скарзі вказує, що 22.09.2026 Південно-західним апеляційним господарським судом прийнято ухвалу про повернення апеляційної скарги у справі №916/1689/26 у зв`язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги, тому просить суд визнати причини пропуску процесуального строку на звернення до суду із апеляційною скаргою визнати поважними та поновити Приватному підприємству строк.
Питання щодо поновлення процесуальних строків унормовано чинним процесуальним законодавством України і вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на дослідженні наявних доказів.
Так, з правового контексту приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає останній відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто, причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наявності правових підстав вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №910/15120/20 встановлено, що у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Така особа зобов`язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто, у кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Колегія суддів зауважує, що єдиним доводом, яким апелянт обґрунтовує поважність причин пропуску строку, є посилання на повернення 22.09.2026 первісної апеляційної скарги та подання повторної апеляційної скарги 24.09.2026. Водночас, швидке повторне звернення після повернення скарги не є самостійною і достатньою підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки не пояснює причин, з яких скаржник не виконав вимоги ухвали суду про залишення первісної скарги без руху у встановлений судом строк.
У постанові від 08.07.2021 у справі №910/17790/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду роз`яснив, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Вирішуючи питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналася про відповідне судове рішення. У постанові від 18.03.2025 у справі №910/6889/24 Верховний Суд додатково наголосив на необхідності оцінки дій або бездіяльності скаржника щодо усунення недоліків первісної скарги, їх своєчасності та добросовісності, а також факту усунення таких недоліків під час повторного звернення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 09.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "ВС-Сервіс" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26, викладеного у прохальній частині апеляційної скарги; зазначену апеляційну скаргу залишено без руху; апелянту встановлено строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 22.09.2026 у задоволенні заяви Приватного підприємства "ВС-Сервіс" б/н від 20.09.2026 (вх.№3772/26 від 21.09.2026) про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26 відмовлено, повернуто Приватному підприємству "ВС-Сервіс" апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26.
25.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла вдруге та сама апеляційна скарга на те саме рішення, яку було повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків.
В свою чергу, апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження рішення, встановлений Господарським процесуальним кодексом України на 1 місяць.
Разом з тим, апелянт вважає не усунення недоліків апеляційної скарги поданої вперше та як наслідок її повернення є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне провадження.
Як наголошує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення ЄСПЛ у справі "Мушта проти України", заява № 8863/06).
Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").
У рішенні в справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06) ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" (NESHEV v. BULGARIA, заява №40897/98) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Стаття 2 Закону "Про доступ до судових рішень" передбачає, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами ст.4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі №398/1739/15.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Отже, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).
Отже, для поновлення строку недостатньо послатися на подання повторної апеляційної скарги у стислі строки після її повернення. Скаржник має навести та підтвердити належними доказами інші поважні причини, зокрема обставини, які об`єктивно перешкоджали йому своєчасно усунути недоліки первісної апеляційної скарги. Проте, апелянт не зазначив і не довів існування обставин, що перешкоджали йому у встановлений судом строк виконати вимоги ухвали про залишення скарги без руху, зокрема, надати докази сплати судового збору або належно обґрунтувати клопотання про відстрочення його сплати.
За таких обставин повернення первісної апеляційної скарги стало наслідком процесуальної поведінки самого апелянта, а подання повторної скарги 24.09.2026 характеризує лише час її подання та не усуває обов`язку довести наявність об`єктивних і непереборних причин пропуску строку. Тому наведене апелянтом обґрунтування не є достатнім для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення поважними.
З огляду на викладене вище, апелянту було відомо про існування даної справи, апелянт був обізнаний з наявністю ухвал суду, адже судові рішення щодо стану розгляду даної справи направлялися на електронну адресу апелянту. Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що апелянт міг відслідковувати стан її розгляду, учасником якої він є, у ЄДРСР, адже сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З огляду на викладене, наведені апелянтом обґрунтування щодо неможливості подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі № 916/1689/26 у встановлений двадцятиденний строк, а також щодо наявності обставин, які перешкоджали усуненню недоліків первісно поданої апеляційної скарги, колегія суддів визнає неповажними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі № 916/1689/26.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Встановивши недоліки апеляційної скарги Приватного підприємства "ВС-Сервіс", м. Одеса колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржникові можливості усунути вищезазначені недоліки.
Керуючись статтями 119, 174, 232-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання Приватного підприємства "ВС-Сервіс", м. Одеса про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26, викладеного у прохальній частині апеляційної скарги, відмовити.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВС-Сервіс", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/1689/26 залишити без руху.
Встановити Приватному підприємству "ВС-Сервіс", м. Одеса строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали: навести інші обґрунтовані поважні підстави для можливості поновлення строку на апеляційне оскарження рішення з доданням доказів цього, надати належні докази сплати судового збору.
Роз`яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Г.І. Діброва