УХВАЛА
Іменем України
15 вересня 2026 року
м. Київ
справа№ 213/2476/22
провадження № 61-11330ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційними скаргами адвоката Марченка Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни,
ВСТАНОВИВ:
30 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О. О.
Скаргу мотивував тим, що в провадженні приватного виконавця перебуває виконавче провадження про стягнення з нього заборгованості.
Зазначив, що 29 квітня 2026 року він дізнався, що єдине його житло виставлене на публічні торги, які відбудуться 19 травня 2026 року.
Вважає дії виконавця протиправними, оскільки заборонено звернення стягнення на єдине житло боржника у разі, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати.
Просив зобов`язати приватного виконавця зняти з аукціону та припинити продаж його квартири.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою від 19 травня 2026 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області скаргу задовольнив.
Зобов`язав приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецьку О. О. припинити публічні торги з продажу єдиного житла боржника, а саме - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в межах ВП № 80284992.
Врахував те, що процедура реалізації майна є триваючим процесом, та те, що під час процедури реалізації майна та до її завершення набули чинності зміни до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», які покращують становище боржника та забороняють звернення стягнення на єдине житло боржника, якщо сума заборгованості за виконавчим провадженням менше 50 розмірів мінімальної заробітної плати.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 20 серпня 2026 року Дніпровський апеляційний суд апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О. О. та Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнив.
Ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2026 року скасував.
У задоволенні скарги відмовив.
Апеляційний суд вважав, що дії приватного виконавця з проведення процесуальних та виконавчих дій, зокрема, передачі майна на реалізацію, вчинені відповідно до чинного законодавства без порушення прав сторін виконавчого провадження і підстав для зобов`язання приватного виконавця припинити публічні торги з продажу квартири боржника в межах виконавчого провадження № 80284992 не вбачається.
Узагальнені доводи касаційної скарги
27 серпня 2026 року адвокат Марченко В. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року.
28 серпня 2026 року адвокат Марченко В. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв`язку із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року.
Скарги мотивував неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII у редакції Закону України від 07 квітня 2026 року № 4833-IX.
Просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 ЦПК України).
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України).
За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційних скарг, аналізу змісту оскарженого судового рішення Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими, а наведені в них доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 4, частина перша статті 5 ЦПК України
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свобод (стаття 447 ЦПК України)
Стаття 449 ЦПК України передбачає, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржені рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Суди встановили, що 18 лютого 2026 року приватний виконавець Русецька О. О. відкрила виконавче провадження ВП № 80284992 з примусового виконання виконавчого листа № 213/2476/22, виданого 13 липня 2023 року Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованості у сумі 438 808,11 грн.
26 лютого 2026 року приватний виконавець в порядку статей 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
27 лютого 2026 року в порядку статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про арешт майна боржника.
27 лютого 2026 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
11 березня 2026 року в порядку статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець винесла постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
01 квітня 2026 року на адресу боржника направила повідомлення щодо визначення вартості описаного майна боржника рекомендованою кореспонденцією.
На момент передачі майна на реалізацію, (08 квітня 2026 року) сума заборгованості за виконавчим провадженням складала - 431 992,82 грн, тобто більше ніж 20 розмірів мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата в Україні з 01 січня 2026 року становить 8 647,00 грн на місяць (172 940,00 грн.)
Таким чином, на момент передачі майна на реалізацію приватний виконавець діяла відповідно до частини сьомої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на 08 квітня 2026 року.
Прикінцеві положення Закону України від 07 квітня 2026 року № 4833-ІХ, яким зокрема внесено зміни до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» - змінено розмір суми заборгованості (з 20 до 50 розмірів мінімальної заробітної плати), до якого діє заборона звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, визначають, що цей закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.
Тому суд апеляційної інстанції правильно вважав, що дії приватного виконавця на момент передачі майна на реалізацію 08 квітня 2026 року не суперечать положенням частини сьомої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час процедури передачі квартири на реалізацію.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Стаття 5 ЦК України визначає дію актів цивільного законодавства у часі: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Під час розгляду цивільних спорів судам необхідно врахувати положення частини третьої статті 3 ЦПК України, яка визначає, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Посилання особи, яка подала касаційні скарги, на необхідність застосування статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII у редакції Закону України від 07 квітня 2026 року № 4833-IX є безпідставними, оскільки станом на сьогоднішній день цей закон у частині змін до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» не набрав чинності.
Оскільки правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційні скарги є необґрунтованими, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження за касаційними скаргами адвоката Марченка Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська