УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 359/1986/25
провадження № 61-12673ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізнес позика») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 12 липня 2024 року про надання кредиту, в сумі 166 938,27 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 29 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2026 року, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором № 455473-КС-010 про надання кредиту від 12 липня 2024 року в сумі 166 938,27 грн. Вирішено питання про судові витрати.
02 жовтня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у справі № 359/1986/25, яку просить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Аналіз ЄДРСР свідчить, що постанова Київського апеляційного суду
від 11 червня 2026 року не містить вказівки на те, що дата складання її повного тексту є відмінною від дати її ухвалення.
Вперше ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у справі № 359/1986/25
10 липня 2026 року, тобто в межах строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у справі № 359/1986/25 було повернуто та роз`яснено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Вдруге ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у справі № 359/1986/25
10 серпня 2026 року, проте ухвалою Верховного Суду від 02 вересня
2026 року, касаційну скаргу було повернуто заявнику.
Отримавши ухвалу Верховного Суду від 02 вересня 2026 року,
ОСОБА_1 без зволікання повторно подав касаційну скаргу.
Обставини, які були підставою для повернення касаційних скарг наразі усунені.
Колегія суддів дійшла висновку про можливість поновити заявнику строк на касаційне оскарження з підстав, передбачених частиною третьою статті 390 ЦПК України.
Водночас, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
За змістом частини дев`ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Оскільки ціна позову у розглядуваній справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 250 =
832 000 грн, де 3 328 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року), тому ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та їх обґрунтування, для касаційного оскарження судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Незгода із оскарженим судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, частиною першою,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у справі № 359/1986/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у справі № 359/1986/25.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович О. М. Осіян В. В. Сердюк