УХВАЛА
7 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/18904/23
провадження № 12-45гс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 (суддя ОСОБА_15 )
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 (головуючий суддя ОСОБА_16 , судді ОСОБА_17 , ОСОБА_18 )
за позовомОСОБА_19
до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л»
про визнання недійсними у частині статуту та рішення загальних зборів,
УСТАНОВИЛА:
1. У грудні 2023 року ОСОБА_19 (далі - Позивач) звернувся до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» (далі - Відповідач, Об?єднання) з позовом, у якому просив:
- визнати недійсним з моменту прийняття частину абзацу другого пункту 9 статуту Об?єднання, який затверджений 16.10.2020 протоколом № 1 установчих зборів Об?єднання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у частині слів: «якщо за нього проголосували власники квартир та/або нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 % загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень.»;
- визнати недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів Об?єднання, оформлене протоколом № 1, дата зборів: 20.10.2021, дата складення протоколу: 05.11.2021, у частині щодо питання порядку денного № 2 «Затвердження розміру внеску на управління Об?єднання (9,80 грн/кв. м) та порядку його оплати», з урахуванням прийняття рішення про управління (утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території) Об?єднання здійснюється шляхом самозабезпечення через статутні органи Об?єднання з 01.02.2022; питання порядку денного № 4 «Затвердження розміру внеску до резервного фонду Об?єднання (1 грн/кв. м) та порядку їх оплати»; питання порядку денного № 6 «Про затвердження одноразового внеску на встановлення системи відеоспостереження у ліфтах та ліфтових холах, а також системи контролю доступом (СКД) (у розмірі 500 грн з квартири одноразово)»; питання порядку денного № 8 «Про затвердження внеску на оплату послуг диспетчеризації (консьєрж-служби) (у розмірі 140 грн з квартири на місяць)» (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
2. Як на правову підставу поданого позову ОСОБА_19 послався на положення статей 7, 10, 12, 14 Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон про ОСББ), вказавши, що спірне положення статуту суперечить положенню частини чотирнадцятої статті 10 цього Закону та абзацу третьому пункту 8 розділу ІІІ Типового статуту в частині визначення необхідної кількості голосів для прийняття, що є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача на участь в управлінні Об?єднання, а рішення загальних зборів співвласників з питань порядку денного № 2, 4, 6, 8 прийняті за відсутності необхідної кількості (2/3) голосів співвласників.
3. Рішенням від 27.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, Господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю.
4. Суди попередніх інстанцій вказали, що у питанні визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників поряд з приписами частини чотирнадцятої статті 10 Закону про ОСББ слід застосовувати відповідні положення статуту об?єднання співвласників, тобто визначена в статуті кількість голосів (якщо в статуті визначено), необхідних для прийняття відповідного рішення, повинна відповідати вказаній нормі (не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників), а прийняття відповідних рішень більшістю голосів можливе лише у разі, якщо б статутом взагалі не було передбачено прийняття цих рішень. Суди дійшли висновку, що абзац другий розділу 9 статуту Об?єднання містить положення, яке в частині слів «якщо за нього проголосували власники квартир та/або нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 % загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень» суперечить частині чотирнадцятій статті 10 Закону про ОСББ у редакції, чинній станом на 16.10.2020, що порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача, оскільки ставить його у нерівне становище із співвласниками, які мають більшу площу.
Дійшовши наведених висновків, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що за спірні рішення (пункти № 2, 4, 6, 8, протокол зборів оформлений 05.11.2021) проголосувало менше як дві третини загальної кількості усіх співвласників, тобто менш ніж 66,67 %, що свідчить про недосягнення необхідної кількості голосів для ухвалення відповідних рішень та є підставою для визнання цих рішень недійсними.
При цьому суди відхилили доводи Відповідача про те, що Позивач голосував «за» прийняття спірної редакції статуту, вказавши на відсутність в матеріалах справи доказів обізнаності ОСОБА_19 із змістом акта юридичної особи до його участі в голосуванні на зборах.
Суди також зазначили про відсутність у матеріалах справи рішення правління про призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення, а також доказів наявності рішень загальних зборів співвласників про затвердження кошторисів на 2023, 2024, 2025 роки, оскільки ці документи є підставою встановлення переліку та розмірів внесків загальними зборами співвласників, а зміст протоколу від 05.11.2021 не містить рішень загальних зборів співвласників про створення ремонтного та резервного фондів Об?єднання.
5. У лютому 2026 року Відповідач (далі також - Скаржник) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставою звернення до суду касаційної інстанції Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пославшись на неправильне застосування судами частини чотирнадцятої статті 10 Закону про ОСББ без урахування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) від 14.09.2022 у справі № 914/3112/20, від 27.11.2024 у справі № 904/6054/23, від 15.08.2024 у справі № 910/3339/23, від 06.05.2025 у справі № 910/20143/23, від 17.09.2025 у справі № 904/1548/23, від 18.10.2023 у справі № 903/125/23, від 15.10.2020 у справі № 924/451/19.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм частин першої, другої статті 4 ГПК України, не врахувавши висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20 та у постановах КГС ВС від 10.12.2025 у справі № 916/2595/24, від 10.12.2025 у справі № 908/2480/24.
6. Ухвалою від 12.03.2026 КГС ВС відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та призначив її до розгляду, а ухвалою від 05.05.2026 передав справу на розгляд судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС (далі - Судова палата КГС ВС), а ухвалою від 14.09.2026 Судова палата КГС ВС задовольнила клопотання Позивача, передавши цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС), викладеного у постанові від 10.11.2021 у справі № 761/33019/17, щодо застосування до спірних правовідносин положень частини шостої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні кількості голосів, необхідних для прийняття рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
7. На обґрунтування ухвали про передачу Судова палата КГС ВС зазначила, що суди попередніх інстанцій у цій справі, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що спірний пункт статуту Об?єднання в частині «якщо за нього проголосували власники квартир та/або нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 % загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень.» суперечить вимогам частини чотирнадцятої статті 10 Закону про ОСББ щодо необхідності прийняття рішення стосовно внесків співвласників двома третинами голосів усіх співвласників, а спірні рішення про затвердження внесків є відповідно такими, що прийняті за відсутності кількості голосів, яка встановлена нормою закону.
Так, відповідно до частини чотирнадцятої статті 10 Закону про ОСББ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
8. Колегія суддів Судової палати КГС ВС вказала, що у постанові від 20.07.2022 у справі № 908/1445/21 КГС ВС виклав правову позицію, відповідно до якої на відміну від порядку визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, який за статутом об?єднання може бути іншим, ніж встановлено частиною тринадцятою статті 10 Закону про ОСББ, кількість голосів, яка необхідна для прийняття рішень про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд, становить не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, що встановлено частиною чотирнадцятою статті вказаного Закону.
9. Також у постанові від 17.09.2024 у справі № 911/1088/23 КГС ВС виснував, що якщо статутом об`єднання співвласників передбачено прийняття рішень про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, то відповідні норми статуту щодо необхідної кількості голосів для прийняття таких рішень (3/4 голосів присутніх на зборах) суперечать нормам частини чотирнадцятої статті 10 Закону про ОСББ, а отже, для визначення кількості голосів, необхідних для прийняття таких рішень, підлягає застосуванню наведена вище норма Закону (не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників).
10. Отже, КГС ВС в цілому дотримується позиції, що кількість голосів, необхідних для прийняття рішень про визначення переліку та розмірів внесків усіх платежів співвласників, має становити не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, як це передбачено частиною чотирнадцятою статті 10 Закону про ОСББ.
11. Разом із цим Судова палата КГС ВС звернула увагу на те, що у постанові від 10.11.2021 у справі № 761/33019/17 за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку до власника квартири про стягнення заборгованості за послуги з утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території, а також за зустрічним позовом про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку КЦС ВС виклав іншу позицію, вказавши, що рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку прийнято за недостатньої кількості голосів, яка встановлена частиною шостою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), - рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та приміщень багатоквартирного будинку.
12. Таким чином, на сьогодні у правозастосовній практиці Верховного Суду сформовано два різні підходи у питанні визначення необхідної кількості голосів, необхідних для прийняття рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, один з яких визначає застосування до спірних правовідносин положень частини чотирнадцятої статті 10 Закону про ОСББ, а інший - застосування до спірних правовідносин положень частини шостої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
13. Колегія суддів Судової палати КГС ВС вважає, що у разі оспорення рішення загальних зборів об?єднання співвласників багатоквартирного будинку з підстав недостатньої кількості голосів для прийняття рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників застосуванню підлягають саме положення частини чотирнадцятої статті 10 Закону про ОСББ, а не положення частини шостої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», оскільки зазначена норма права стосується порядку прийняття рішень загальними зборами співвласників та не поширюється на багатоквартирні будинки, в яких утворено об?єднання співвласників, з огляду на що вважає за необхідне відступити від іншого висновку, викладеного КЦС ВС у постанові від 10.11.2021 у справі № 761/33019/17.
14. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
15. Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави для прийняття справи до свого провадження.
16. У своїх рішеннях Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що задля гарантування юридичної визначеності має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
Відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
17. Як уже звертав увагу Верховний Суд, у системах загального права допускається скасування попередніх прецедентів (overruling of precedent), а також вважається, що прецеденту можна не слідувати, зокрема якщо він був вирішений per incuriam, тобто якщо при його прийнятті з певних причин не були застосовані належні приписи законодавства чи прецеденти або вони були неправильно витлумачені (див. висновки, викладені у постанові КЦС ВС від 03.03.2021 у справі № 525/789/17 та ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) від 29.06.2021 у справі № 120/1562/21-а, а також схожі висновки, викладені у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 304/1035/20, пункті 279 постанови Судової палати КГС ВС від 03.02.2025 у справі № 910/8714/18, постановах КАС ВС від 12.09.2024 у справі № 400/14386/23, від 14.10.2024 у справі № 400/12515/23).
Отже, Верховний Суд у своїй практиці розмежував випадки, у яких можливий відступ від висновку про застосування норми права, і випадки, коли певний висновок може бути кваліфікований як зроблений per incuriam.
Термін per incuriam (з лат. «через недогляд») позначає у загальному праві висновки, які не мають прецедентної ваги через те, що вони зроблені внаслідок неврахування деяких несумісних з висновком положень закону або обов`язкових прецедентів, у результаті чого певна частина висновку є очевидно помилкова.
Отже, механізм відступу від попередніх висновків Верховного Суду (близький за змістом до інституту overruling of precedent) має застосовуватись для виправданої зміни практики або виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
Водночас коли про фундаментальну помилку не йдеться, а відповідна правозастосовча практика сформована, однак колегія Верховного Суду сформулювала інший висновок (зокрема, внаслідок застосування несумісних положень закону або положень, які не містились у редакціях закону, на який посилається суд), палата (об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду), вирішуючи передане на її розгляд питання відступу від такого висновку, може без застосування механізму відступу кваліфікувати його як висловлений per incuriam з вказівкою, зокрема, в ухвалі про повернення, що він надалі не підлягає врахуванню судами (не формує нову практику).
Наведений висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 907/882/22.
18. В цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у власній постанові від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц виснувала, що спір власника квартири у багатоквартирному будинку, який стосується його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, у тому числі, створенням юридичної особи (об?єднання співвласників багатоквартирного будинку), є найбільш наближеним до спорів, пов?язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому має розглядатися за правилами господарського судочинства.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також послалася на власні подібні висновки, викладені у постановах від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, про відсутність підстав для відступлення від яких також зазначила в цій постанові від 02.10.2019 (пункти 21, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 501/1571/16-ц).
19. Також 03.12.2019 Велика Палата Верховного Суду як суд господарської юрисдикції прийняла постанову за результатами розгляду по суті господарської справи № 910/6471/18 за позовом співвласника багатоквартирного будинку до об`єднання співвласників про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів об`єднання в частині встановлення розміру внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території.
20. Варто відзначити, що КЦС ВС у постанові від 27.10.2021 у справі № 372/1095/20 з посиланням на зазначені постанови Великої Палати Верховного Суду підкреслив: «За висновками, які містяться, зокрема, в постановах від 2 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2446/17, Велика Палата Верховного Суду вказала про розгляд у порядку господарського судочинства судами спорів у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України) незалежно від суб`єктного складу такого спору».
21. Отже, станом на час прийняття постанови у справі № 761/33019/17, у якій КЦС ВС виклав висновок про кількість голосів, необхідну для ухвалення рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, розглядаючи саме зустрічний позов власника квартири до об?єднання про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів об?єднання, Великою Палатою Верховного Суду вже була сформована усталена позиція, за якою розгляд відповідних спорів належить до компетенції господарських судів.
22. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок, викладений у постанові від 10.11.2021 у справі № 761/33019/17, щодо застосування Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», викладений КЦС ВС per incuriam як судом, до юрисдикції якого не належить вирішення спору за позовом, стосовно якого ці висновки були зроблені, тобто не є висновком, який підлягає врахуванню судами при вирішенні подібних спорів відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України.
23. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що у постанові від 03.12.2019 у справі № 910/6471/18 вже зазначала, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об?єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об?єднань співвласників багатоквартирних будинків, - Закон про ОСББ.
24. У постанові від 15.10.2025 у справі № 907/882/22 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що описаний вище підхід не є новим та послідовно застосовується Великою Палатою Верховного Суду на практиці, щоправда без чіткої ідентифікації висновків Верховного Суду як висловлених per incuriam, а також на те, що неодноразово без застосування механізму відступу повертала на розгляд відповідних колегій касаційних судів справи, передані для відступу від висновків колегій, які суперечили хронологічно більш раннім висновкам Великої Палати Верховного Суду, з вказівкою на обов`язковість врахування саме висновків Великої Палати [див., зокрема, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 676/192/20, від 02.08.2023 у справі № 904/6760/21 (пункти 41-43) та від 28.09.2023 у справі № Б8/065-12 (пункт 29)].
25. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
26. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд, у зв`язку із чим повертає справу для розгляду колегії суддів Судової палати КГС ВС відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України.
Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Справу № 910/18904/23 повернути колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_9
ОСОБА_3 ОСОБА_10
ОСОБА_4 ОСОБА_11
ОСОБА_5 ОСОБА_12
ОСОБА_20 ОСОБА_13
ОСОБА_7 ОСОБА_14
ОСОБА_8