ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2026 Справа № 914/2495/26
За позовом: Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, м.Львів,
до відповідача: Приватного підприємства «Лайтбуд», с.Сокільники Львівського району Львівської області,
про стягнення 5 664,00 грн. зайво сплаченої суми єдиного податку та військового збору.
Суддя Б. Яворський.
Справа розглядалася без виклику учасників процесу.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського державного університету безпеки життєдіяльності до Приватного підприємства «Лайтбуд» про стягнення 5 664,00 грн. зайво сплаченої суми єдиного податку та військового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.08.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана позивачу засобами електронного зв`язку, а відповідачу за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, докази про що знаходяться в матеріалах справи.
28.08.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним включенням відповідачем до вартості ремонтно-будівельних робіт за договором №631 від 27.11.2025 єдиного податку в розмірі 5% (4720,00 грн ) та військового збору в розмірі 1% (944,00 грн). Підставою звернення з позовом слугувала перевірка діяльності університету, про що складено акт №17/11 від 14.07.2026, де встановлено, що під час формування договірної ціни було включено витрати, що суперечать вимогам п.5.1 та 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021.
Аргументи відповідача.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначив, що послуги позивачу були надані в повному обсязі, про що сторонами складено акт приймання №1за формою КБ-2в за грудень 2025 року. Будь-яких заперечень, зауважень, претензій щодо якості та повноти надання послуг від позивача, як замовника протягом всього строку дії договору не надходило. Факт прийняття позивачем наданих послуг свідчить про належне виконання виконавцем умов договору №631 від 27.11.2025 та про прийняття замовником результату надання послуг без претензій щодо їх виду, якості, обсягу чи вартості. Підписання акту приймання означає згоду замовника з використаними матеріалами та понесеними витратами.
Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ст.252 ГПК України).
Суд надав сторона достатньо часу для реалізації ними своїх прав щодо подання доказів та пояснення своєї позиції щодо спору.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
27 листопада 2025 року між Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності (замовник) та Приватним підприємством «Лайтбуд» (виконавець) укладено договір № 631 «Поточний ремонт примішень душових кімнат, роздягалень та санвузлів спортивною залу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, м.Львів, вул.Клепарівська, 35» (додаткові роботи). ДК 021:2015:45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи», з додатками до договору (договірна ціна), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги в обсязі, встановленому в додатках до цього договору, що є невід`ємною його частиною.
Пункт 2.1 договору визначено, що ціна договору становить 94392,00 грн., без ПДВ.
Загальна вартість виконання робіт (договірна ціна - додаток №1 до договору) включає єдиний податок 5% - 4720,00 грн. та військовий збір 1% - 944,00 грн.
Сторони погодили, що уточнення (зменшення) вартості послуг до договору проводиться шляхом укладання додаткової угоди до цього договору, яка після підписання стає його невід`ємною частиною (п.2.5 договору).
За умовами п.3.4 договору послуги, надані з використанням матеріальних ресурсів, які не відповідають вимогам будівельних норм, стандартів, інших нормативно-правових актів в галузі будівництва, проектної, кошторисної, технічної документації замовником не приймаються та не оплачуються.
Згідно п.5.4 договору датою закінчення надання послуг вважається дата їх прийняття замовником та підписання актів (Форми КБ-2В та КБ-3) уповноваженими представниками сторін.
Строк дії договору погоджений сторонами у розділі Х договору. Усі зміни і доповнення до цього договору упорядковуються сторонами шляхом підписання додаткових угод між ними, які є невід`ємною частиною договору (п.12.2 договору).
Сторони стверджують, що на виконання умов договору сторонами підписано акт приймання №1 за формою КБ-2в за грудень 2025 року на суму 94392,00 грн без зауважень та заперечень. Послуги оплачені.
У період з 15.06.2026 по 14.07.2026 комісією МВС України було проведено перевірку окремих напрямів фінансово-господарської діяльності Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. За результатами проведення перевірки складено акт № 17/11 від 14.07.2026, у якому, серед іншого, зазначено: «Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового Кодексу України (далі ПКУ, Кодекс): «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності».
Згідно з пунктом 293.3 статті 293 Кодексу об`єктом оподаткування 3-ї групи платників єдиного податку є отриманий ними дохід. Відповідно до абзацу 5 пункту 5.1 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», «Ціна пропозиції учасника процедури закупівлі (договірна ціна) формується на підставі вартості будівельних робіт, до складу якої включаються прямі, загальновиробничі та інші витрати на будівництво об`єкта, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій, кошти на покриття ризиків у випадках, передбачених у пункті 4.40 цієї Настанови, кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, кошти на сплату податків, зборів, обов`язкових платежів».
Згідно з п. 5.34 пункту 5.1 Настанови з визначення вартості будівництва: «До складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов`язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством».
В акті згадується лист Міністерства розвитку громад та територій України від 08.09.2025 № 1673, відповідно до якого єдиний податок у розмірі 5% та військовий збір в розмірі 1% до вартості будівельних робіт, проєктних робіт, експертизи, авторського та технічного нагляду не включається. При цьому, відповідно до Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 № 460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2022 № 1400), Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрозвитку) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва та відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, затверджує будівельні норми, методологію проектування, будівництва та реконструкції об`єктів, забезпечує формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування у будівництві, що здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції».
Позивачем в якості досудового врегулювання спору долучено до матеріалів справи копію листа №90 01-3381/90 від 13.07.2026, з яким він звертався до відповідача про повернення університету сплаченого податку та збору. Кошти відповідач не повернув.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Між сторонами виникли відносини на підставі договору № 631 від 27.11.2025. Матеріали справи не містять доказів розірвання договору або визнання його чи окремих пунктів недійсним з підстав порушення законодавства при визначенні ціни роботи; в межах даної справи позивачем також не заявлено такої вимоги, а відтак не спростовано у встановленому порядку презумпцію правомірності спірного договору.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Наведене також узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 05.10.2021 у справі №922/3666/20 та від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 Кодексу (податок на прибуток підприємств, ПДВ та ін.), на сплату єдиного податку.
Відповідно до п. 293.3 ст.293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, встановлюється у розмірі 5% доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Враховуючи, що відповідач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, то останній є платником єдиного податку та військового збору.
Як уже відзначалося, договірна ціна була встановлена як тверда і, відповідно до п.2.1 договору становила 94392,00 грн. без ПДВ. У додатках до договору сторонами узгоджено, що в ціну договору включені прямі витрати, накладні витрати, прибуток, який виконавець планує одержати при наданні послуг з поточного ремонту цього договору та усі податки і збори (додаток №1 та №4 до договору), що сплачуються або мають бути сплачені виконавцем стосовно надання послуг з поточного ремонту.
Відтак, сума вартості ремонтно-будівельних робіт за договором була погоджена між сторонами, а матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що роботи, виконані відповідачем, прийняті замовником (позивачем) без заперечень та зауважень.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що узгоджена сторонами тверда договірна ціна вже охоплює всі витрати підрядника, включаючи його податковий тягар. І тому сплата податків та зборів є безумовним публічно-правовим обов`язком відповідача, який обчислюється і сплачується ним самостійно, виключно за рахунок отриманого доходу в межах погодженої ціни договору.
Матеріали справи також не містять доказів укладення сторонами додаткових угод щодо зменшення ціни договору, а також доказів зміни погодженої сторонами твердої договірної ціни в іншому встановленому законом порядку.
Водночас, факт виконання умов договору та здійснення відповідних розрахунків між замовником та виконавцем у розмірі, який узгоджено умовами договору, сторонами підтверджено та не оспорюється. Відтак, загальна сума коштів, отримана відповідачем від позивача за виконані роботи, не перевищувала погодженої сторонами твердої договірної ціни. Доказів того, що відповідач отримав оплату понад суму, визначену договором, матеріали справи не містять.
Отже, на момент здійснення позивачем оплати існувала визначена договором правова підстава для перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 94392,00 грн., а саме виконання позивачем як замовником свого договірного обов`язку з оплати прийнятих робіт.
Відтак, включення до акту прийняття виконаних будівельних робіт єдиного податку за ставкою 5% та військового збору у розмірі 1% відповідає умовам договору, тобто такі витрати погоджено сторонами в межах свободи договору.
Посилання позивача на виявлені порушення в частині включення до вартості робіт єдиного податку в розмірі 5% та військового збору в розмірі 1%, викладені в акті перевірки №17/11 від 14.07.2026, не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не змінюють правомірність виконання такого договору за наявності належних доказів, у даному випадку акту приймання виконаних робіт.
Суд зауважує, що акт комісії МВС України не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті, підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.
Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №922/2810/21, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19). Судом також враховано правові висновки вказані в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, в якій зазначено, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Акт №17/11 від 14.07.2026, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували встановлені цим актом порушення, не може бути достовірним, достатнім та обґрунтованим підтвердженням неправомірності включення до вартості виконаних відповідачем робіт податків та зборів визначених законодавством України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги університету безпідставні та не підлягають задоволенню.
Доводи позивача про те, що в порушення норм ПК України, норм «Настанови з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021, в договірній ціні та акті приймання виконаних робіт форми КБ-2в, підписаному та оплаченому позивачем, включений єдиний податок та військовий збір, що призвело до завищення робіт відповідачем 5664,00 грн зайво перерахованих коштів не спростовують основних мотивів, з яких виходив суд при ухваленні рішення, а саме: відповідач набув майно на правовій підставі - договору №631 від 27.11.2025, така підстава набуття коштів не відпала, договір не визнано недійсним, роботи прийняті без зауважень, доказів того, що загальна вартість виконаних робіт перевищує договірну ціну, погоджену сторонами в зазначеному договорі, позивачем суду надано не було, у зв`язку із цим кошти набуті відповідачем правомірним шляхом і підстави для їх повернення позивачу відсутні, а посилання на акт перевірки як на підставу задоволення позову є недостатнім.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Яворський Б.І.