ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"07" жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/1761/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Чуйко О.О.
при розгляді справи за позовом: Фермерського господарства "ЧАП" (с. Арчепитівка, Любашівський р-н, Одеська обл., 66531)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохелат Україна" (вул. Центральна, 94, с. Іванівка, Березівський р-н, Одеська обл., 67200)
про стягнення 415104,00 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Приміч Д.В.;
від відповідача: Осколков І.Л.
УСТАНОВИВ:
Фермерське господарство "ЧАП" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохелат Україна", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 415104,00 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину нездійснення відповідачем поставки оплаченого позивачем товару на спірну суму та неповернення відповідачем позивачу попередньої оплати за відсутності укладеного між сторонами договору.
09.07.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 29-65, т.1), в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі з таких підстав: відповідач наголошує на тому, що між сторонами було досягнуто згоди щодо укладення договору, яким передбачено поставку товару силами та за рахунок позивача, натомість останній не виконав власних умов, не отримав товар зі складу відповідача, який готовий до відправлення, а тому відсутні підстави для повернення позивачу суми сплаченого авансу; відповідач наполягає, що позивач надав підроблений рахунок, який не відповідає тому, що був направлений відповідачем для здійснення оплати та має посилання на реквізити договору; за результатом проведеної господарської операції у спірних правовідносинах позивач включив суму сплаченого податку до власного податкового кредиту, чим підтвердив реальність господарської операції; позивач не відреагував на претензію відповідача, в якій останній вимагав отримати товар; позивач безпідставно посилається у позовній заяві на положення ст. 1212 ЦК України, враховуючи наявність між сторонами договірних правовідносин.
До відзиву на позовну заяву відповідачем також було долучено письмове опитування позивача в порядку ст. 90 ГПК України, яке у судовому засіданні 07.10.2026 було відкликане заявником з підстав ненадання позивачем відповідей.
Крім цього, у відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено клопотання про витребування у позивача для огляду суду оригіналів доданих останнім до матеріалів справи доказів, а при розгляді справи відповідач у судовому засіданні 07.10.2026 підтримав це клопотання лише в частині витребування у позивача оригіналу рахунку від 08.04.2026 № 123. Водночас, у судовому засіданні представник позивача повідомив, що оригінал рахунку у його розпорядженні відсутній, оскільки він передавався засобами електронного зв`язку через мобільний застосунок, а також підтвердив, що у позовній заяві були вказані невірні дані щодо наявності у розпорядженні позивача оригіналів документів.
17.09.2026 позивачем були подані письмові пояснення (а.с. 89-97, т.1), в яких останній наголосив про таке: позивач заперечує обставину укладення між сторонами договору поставки у письмовій формі; позивач наголошує, що між сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору щодо поставки товару; позивач вважає, що посилання у рахунку на те, що поставка товару здійснюється за умовами самовивозу не може прийматись до уваги як погоджена сторонами умова поставки товару, оскільки в рахунку відсутні дані щодо місцезнаходження складу відповідача, а в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що такий склад взагалі у відповідача наявний.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Представник відповідача проти задоволення позову позивача заперечував, просив суд відмовити останньому у його задоволенні.
Процесуальні дії у справі
До подання позову позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 415104,00 грн, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських установах або інших фінансово-кредитних установах. Ухвалою Господарського суду від 13.05.2026 вищевказану заяву Фермерського господарства "ЧАП" про забезпечення позову було повернуто заявнику на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 позовну заяву Фермерського господарства "ЧАП" було залишено без руху із встановленням позивачу п`ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 29.06.2026 позовну заяву Фермерського господарства "ЧАП" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1761/26; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У зв`язку з тим, що під час дослідження матеріалів справи у суду виникла необхідність в отриманні додаткових пояснень від сторін, суд ухвалою від 31.08.2026 призначив розгляд справи № 916/1761/26 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 17 вересня 2026 року о 12:00.
Ухвалами суду від 02.09.2026 та від 16.09.2026 судом були задоволені клопотання сторін про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
17.09.2026 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 07 жовтня 2026 року о 14:00.
У судовому засіданні 07.10.2026 суд прийняв судове рішення по суті спору.
Обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 4, т.1), 08.04.2026 згідно з платіжною інструкцією № 916 позивач здійснив оплату на користь відповідача на суму 415104,00 грн з призначенням платежу: «за добриво органо-мінеральне Агрохелат Кальцій Агро згідно рахунку № 123 від 08.04.2026 в т.ч. ПДВ 20% 69184,00 грн.».
Як стверджує позивач, вищевказана оплата була здійснена ним на підставі рахунку відповідача від 08.04.2026 № 123, незасвідчену копію якого останнім долучено до матеріалів справи (а.с. 20, т.1). Вказана копія рахунку містить реквізити відповідача, як постачальника, зокрема адресу: вул. Центральна, 94, с. Іванівка, Березівський р-н, Одеська обл., 67200, а також найменування позивача, як покупця, найменування товару - добриво органо-мінеральне Агрохелат Кальцій Агро, кількість товару - 7520 літрів, ціну товару - 415104,00 грн з ПДВ. Також копія рахунку містить таке застереження: «Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність такого товару на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на рахунок постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорту».
Як пояснив суду позивач, у його розпорядженні відсутній оригінал вищевказаного рахунку, який ним був отриманий від відповідача засобами мобільного застосунку, в цей же час, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні відповідні докази, з яких можливо встановити спосіб отримання цього рахунку позивачем.
В цей же час, відповідач заперечує справжність поданої позивачем копії рахунку та наполягає на тому, що ним був виставлений інший рахунок № 123, копія якого відповідачем долучена до матеріалів справи (а.с. 36, т.1). Відповідач пояснює, що спочатку був наданий позивачу рахунок з технічною опискою (а.с. 37, т.1), а після її виправлення рахунок від 08.04.2026 № 123 був наданий позивачу з вірними реквізитами. При цьому відповідачем також не були надані суду докази направлення цього рахунку позивачу засобами поштового чи іншого зв`язку.
Так, дослідивши зміст рахунку, який поданий відповідачем, суд встановив, що він є ідентичним за своїм змістом з рахунком, який подавався суду позивачем, а єдиною відмінністю між ними є те, що рахунок відповідача містить посилання на договір поставки від 25.03.2026 № 25/03-01 та телефон позивача. Відповідач стверджує, що сторони досягли згоди щодо укладення договору з вищевказаними реквізитами, копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи (а.с. 35, т.1). Разом з цим, поданий відповідачем примірник договору містить лише печатку та підпис відповідача, проте не містить підпису та печатки позивача, а позивач обставину укладення такого договору заперечує.
Крім цього, відповідачем долучено до матеріалів справи копію податкової накладної (а.с. 38-39, т.1), згідно з якою сторони зареєстрували податкові зобов`язання щодо поставки відповідачем позивачу товару - добрива органо-мінерального Агрохелат Кальцій Агро у кількості 7520 літрів, вартістю 415104,00 грн з ПДВ.
Відповідач наполягає на тому, що сторони погодили умови поставки товару - самовивіз покупцем зі складу відповідача, а на підтвердження того, що у розпорядженні відповідача є відповідні склади та матеріальна база, останнім до матеріалів справи долучені: накладні, підписані між відповідачем та постачальниками товарів для виготовлення добрив відповідачем (а.с. 40-48, т.1); договір оренди від 01.04.2026 № 3/04-26, укладений між відповідачем, як орендарем, та ТОВ «Виробник Україна», як орендодавцем, згідно з яким відповідачу передане у користування нерухоме майно, площею 371,5 кв.м., за адресою: вул. Центральна, 94, с. Іванівка, Березівський р-н, Одеська обл.; договір оренди від 02.04.2026 № СА2026/04-2, укладений між відповідачем, як орендарем та ТОВ «Агрокорм Південь», як орендодавцем, згідно з яким відповідачу передане у користування нерухоме майно, площею 190 кв.м., за адресою: вул. Центральна, 94, с. Іванівка, Березівський р-н, Одеська обл. За поясненням відповідача, орендні правовідносини між ним та орендодавцями за вищевказаними договорами виникли раніше, а у квітні 2026 року були укладені договори на новий строк.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 54-56, т.1), 01.05.2026 відповідач направив позивачу претензію за вих. № 21, в якій вимагав протягом 5 днів з моменту отримання претензії фактично прийняти товар - добриво органо-мінеральне Агрохелат Кальцій Агро у кількості 7520 літрів, за адресою: вул. Центральна, 94, с. Іванівка, Березівський р-н, Одеська обл. Відповідно до даних відстеження поштового пересилання на сайті поштового оператора «Укрпошта» (а.с. 57, т.1), відправлення вручено адресату 09.05.2026.
В матеріалах справи відсутня відповідь позивача на вищевказану претензію відповідача, а 10.06.2026 позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про стягнення суми сплаченої попередньої оплати, у зв`язку з не поставкою оплаченого товару.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Частиною 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Позиція суду
Предметом позову позивача у цій справі є вимоги останнього до відповідача про стягнення суми авансу, сплаченого за товар, який не був поставлений. Так, з досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі позивачем товару у відповідача - добрива органо-мінерального Агрохелат Кальцій Агро у кількості 7520 літрів та вартістю 415104,00 грн з ПДВ. Ця обставина підтверджуються копіями рахунків, які подавались як позивачем, так і відповідачем, а також оплатою, проведеною позивачем, та відповідною податковою накладною. За цих обставин, враховуючи, що сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість, суд вважає, що між сторонами у даній справі у спрощений спосіб був укладений договір поставки. В цей же час, суд оцінює критично твердження відповідача про укладення між сторонами у письмовій формі договору від 25.03.2026 № 25/03-1, оскільки останній не містить підпису позивача, який у свою чергу заперечує обставину укладення цього договору.
Отже, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини, суд виснує, що сплата авансу (попередньої оплати) здійснювалася на виконання умов правочину, що свідчить про наявність достатньої правової підстави для набуття коштів відповідачем. За таких обставин, положення статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
В цей же час, згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»), надання правової кваліфікації відносинам сторін та обрання норми матеріального права, що підлягає застосуванню при вирішенні спору, є виключною компетенцією та обов`язком суду. Великою Палатою Верховного Суду неодноразово наголошувалося, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона посилається не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію та застосовує ті норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
Так, захист порушеного права особи, яка сплатила аванс (попередню оплату) за договором поставки, має відбуватися за допомогою норм договірного права, зокрема, статті 693 ЦК України, яка передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.
Як встановлено судом з пояснень позивача, останнім здійснено оплату товару у спірних правовідносинах на підставі рахунку, копію якого позивач долучив до матеріалів справи. Судом встановлено, що цей рахунок не містить дати, в яку мала бути здійснена поставка товару, натомість, погоджений позивачем рахунок містить застереження про те, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу. Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач намагався отримати оплачений товар, а також щодо ухилення відповідача від передачі товару позивачу. За таких обставин, враховуючи, що суду не подані докази розірвання чи визнання недійсним укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору, а також з огляду на те, що сам відповідач звертався до позивача з претензією про отримання позивачем оплаченого товару, суд дійшов висновку, що позивачем в межах цієї справи не доведена обставина порушення відповідачем зобов`язання з поставки товару, а отже позивачем не доведено наявності підстав для повернення відповідачем позивачу суми сплаченого авансу.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Фермерського господарства "ЧАП" слід відмовити повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, понесені останнім судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 р.
Суддя Д.О. Бездоля