ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"13" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1185/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сістемтрейд"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО"
про стягнення заборгованості у розмірі 1 733 871,81 грн
Без повідомлення учасників справи
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Рівненської області 28.09.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сістемтрейд" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" про стягнення заборгованості у розмірі 1 733 871,81 грн.
Ухвалою суду від 02.10.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сістемтрейд" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Сістемтрейд"строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви із зазначенням реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформації про його відсутність (за відсутності рахунку - бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову); документів, що підтверджують наявність рахунку позивача, відкритого у банку або небанківського надавача платіжних послуг; відповідних відомостей щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
06.10.2026 через підсистему "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 05.10.2026) від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.11.2026.
12.10.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, судом встановлено наступне.
В обгрунтування вказаної заяви представник зазначає, що у разі задоволення позовних вимог відповідач буде зобов`язаний оплатити позивачу 1 733 871, 81 грн. Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару свідчить про наявність ризиків зникнення грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, і майна та у сукупності свідчить про імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття таких заходів.
Вважає, що існує необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідача та майно в межах ціни позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, виконання якого безпосередньо пов`язане з обставиною наявності у відповідача грошових коштів та/або майна.
Посилаючись на практику Верховного Суду позивач доводить, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вважає, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Відповідно до частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За наслідками дослідження вимог заяви, наведеного заявником обґрунтування вимог та відсутність підстав для зустрічного забезпечення (оскільки заходи забезпечення не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача чи інших осіб, а доказів, що вказували б на можливі збитки, яких може зазнати відповідач, та їх розмір, на момент вирішення питання про забезпечення позову матеріали справи не містять), суд не встановив підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.
Відтак, наведених у заяві пояснень достатньо для розгляду заяви.
Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 140 ГПК України не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Таким чином, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За приписами ч.11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.
У даному випадку, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник та майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач має обов`язок обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18.
Саме з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 1 733 871, 81 грн.
Суд враховує підхід, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21, про те, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2026 у справі №910/11346/25.
Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Так, предметом позову по даній справі є вимога майнового характеру, а саме стягнення коштів за договором поставки № 001/04/05/25 від від 04.06.2025, що укладений між ТОВ "Компанія Сістемтрейд" та ТОВ "МУБАО".
Підставами позову, як зазначає позивач є те, що відповідач істотно порушує умови укладеного договору в частині несплати отриманого ним товару.
Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги позивача.
Дослідивши доводи заявника (позивача), суд встановив, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "Компанія Сістемтрейд" обґрунтовує наявністю заборгованості за поставлений та неоплачений товар. Крім того, заявник зазначає про можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися належним йому майном, що, на думку заявника, може ускладнити виконання можливого рішення суду.
Суд зазначає, що наведені заявником обставини самі по собі не свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення щодо існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
Зокрема, заявником не надано доказів вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на виведення коштів чи відчуження належного йому майна, його приховування, передачу третім особам, виведення активів, припинення господарської діяльності, ліквідацію юридичної особи чи інших дій, які б свідчили про намір відповідача уникнути виконання можливого судового рішення.
Саме по собі існування у відповідача передбаченої законом можливості вільно розпоряджатися коштами не свідчить про наявність реальної загрози їх зникнення з метою ухилення від виконання судового рішення. Інше тлумачення наведених обставин фактично зумовлювало б можливість застосування заходів забезпечення позову у будь-якому спорі майнового характеру лише з огляду на наявність у відповідача коштів чи майна.
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).
Таким чином наведений вище висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення, шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.
Крім того, наведений зміст вказаної вище постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (саме з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу № 917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).
Доводи заявника фактично зводяться до припущення про можливість розпорядження відповідачем належними йому коштами у майбутньому, без підтвердження реальності такого ризику конкретними доказами. Саме лише припущення про можливість розпорядження коштами не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23).
Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що чинним законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Подана заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заявленого заходу та не підтверджує наявності підстав, передбачених статтею 136 ГПК України. При цьому ТОВ "Компанія Сістемтрейд" не надано доказів та не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про неправомірність дій відповідача та вчинення ним дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються судом на заявника.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 13 жовтня 2026 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно - західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.
Суддя А.І.Мовчун