КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
12 жовтня 2026 року м. Київ № 320/37659/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати накази Національного антикорупційного бюро України «Про відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) ОСОБА_1 » від 24.07.2025 №1564-Н, від 19.09.2025 №2073-Н, від 23.10.2025 №2353-Н, від 12.12.2025 №2772-Н;
- стягнути з Національного антикорупційного бюро України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, що виник внаслідок відсторонення від виконання службових обов`язків за період з 22.07.2025 по 31.12.2025 у розмірі 603290,37 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв`язку з наступним.
Приписами частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не визначено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом, іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення встановлюється місячний строк.
Як слідує з матеріалів справи, позивачу 21.07.2025 у встановленому КПК України порядку повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 362 КК України.
У подальшому постановою Офісу Генерального прокурора від 12.03.2026 кримінальне провадження №2202500[телефон приховано] від 23.04.2025 щодо позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.06.2026 ОСОБА_1 на підставі ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 362 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Так, позивача було відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) з 22.07.2025 по 12.01.2026 року включно та йому було припинено виплату грошового забезпечення у відповідний період у зв`язку із застосуванням до нього запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту на підставі наказів Національного антикорупційного бюро України «Про відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) ОСОБА_1 » від 24.07.2025 №1564-Н, від 19.09.2025 №2073-Н, від 23.10.2025 №2353-Н, від 12.12.2025 №2772-Н.
Позивач стверджує, що після отримання відповіді від НАБУ від 17.08.2026 позивач отримав можливість достовірно встановити обсяг та причини порушення прав, у тому числі майнового права на грошове забезпечення.
Суд критично розцінює вказані доводи позивача, оскільки, як слідує з матеріалів позовної заяви, згідно з довідкою НАБУ від 24.06.2026 №07-0-264/20587 позивач ознайомився з сумою неотриманого грошового забезпечення за період з 22.07.2025 по грудень 2025.
Водночас, майже через місяць, а саме 22.07.2026, представником позивача було скеровано адвокатський запит про надання інформації щодо правових підстав ненарахування та невиплати грошового забезпечення (заробітної плати) позивачу.
Проте, позивачем не надано до суду пояснення щодо причин пропуску періоду з моменту, коли він дізнався чи мав дізнатися про порушення свого порушеного права, а саме з 24.06.2026 по 22.07.2026, тобто дня, коли почав вчиняти активні дії щодо отримання інформації про нарахування йому грошового забезпечення, в тому числі шляхом звернення до відповідача з відповідним запитом.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Разом з тим, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 р. №340/1019/19).
До суду позивач звернувся 16.09.2026 (згідно інформації з офіційного вебсайту АТ "Укрпошта"), тобто, з пропуском місячного строку звернення до суду.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску
Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
При цьому, суд наголошує, що отримання листа-відповіді на запит оцінюється судом як дії з метою збирання доказів для звернення з цим позовом до суду, а не досудовим врегулюванням спору, та не змінює момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
При визначенні початку перебігу строку для звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення позивачу копії даної ухвали.
Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169 КАС України, суд,
у х в а л и в:
Позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лапій С.М.