КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
12 жовтня 2026 року м. Київ № 320/38416/26
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись із заявою і доданими до нього матеріалами про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо:
внесення ОСОБА_1 до списку осіб, які перебувають у розшуку органами ТЦК та СП;
внесення ОСОБА_1 до бази військовозобов`язаних осіб як придатного до військової служби всупереч наявним медичним протипоказанням;
проведення щодо ОСОБА_1 будь-яких адміністративно-примусових заходів, пов`язаних із військовим обліком та мобілізацією;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 :
негайно виключити ОСОБА_1 зі списку осіб, що перебувають у розшуку органів ТЦК та СП та забезпечити оновлення відповідної інформації в усіх державних реєстрах;
виключити з військового обліку ОСОБА_1 на підставі підтвердженої медичними документами непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку;
видати офіційне документальне підтвердження виключення з військового обліку;
- визнати протиправними і скасувати усі наявні протоколи про адміністративні правопорушення, складені представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_1 у зв`язку з перебуванням на військовому обліку або оголошенням у розшук, а також заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти у майбутньому аналогічні дії відносно ОСОБА_1 без законних підстав;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 усунути наслідки протиправних дій, зокрема виправити всі записи в державних інформаційних ресурсах, щоб позивач не вважався військовозобов`язаним та/або таким, що ухиляється.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем вимоги ухвали виконано належним чином.
Відділом документообігу (канцелярією) Київського окружного адміністративного суду 12.10.2026 зареєстровано та передано до розгляду судді заяву позивача про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення / заборони вчиняти такі дії, а саме продовжувати адміністративний розшук.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено про протиправність дій відповідача щодо включення ОСОБА_1 до переліку осіб, які перебувають у розшуку за ініціативою відповідача, що, на думку позивача, спотворює його правовий статус та негативно впливає на реалізацію ним прав і виконання обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №580/2403/19.
У частині другій статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права.
На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Варто відзначити, що обставини правомірності рішень, дій та бездіяльності відповідача, вчинених у межах спірних правовідносин, можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів, наданих як позивачем так і відповідачем.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Суд зазначає, що заявник не надав жодного доказів щодо можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених/оспорюваних прав/ інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття заходів забезпечення позову.
Сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішень, вчинення дій чи бездіяльності, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення дії/бездіяльність є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. від 12.10.2026 №35231) у справі №320/38416/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.