Справа № 212/11845/26
2/212/7428/26
У Х В А Л А
12 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Шевченко Л. В., секретаря судового засідання - Чуприни Я.Е., дослідивши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової Компанії «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
27.07.2026 представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» Столітній М.М. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14923,59 грн, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Також, одночасно з позовною заяву було подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 10.08.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 03.09.2026
13.08.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач перебуває на військовій службі. Також, до клопотання додано довідку, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (а.с.108-111).
Суд враховує, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані ст. 251 та ст. 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від ст. 252 ЦПК України.
За положенням п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Положення ст. 251 ЦПК України встановлюють обов`язок суду зупинити провадження в справі в тому випадку, якщо сторона перебуває в складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. При цьому, вказані обставини мають бути підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, тобто дійсно свідчити про виконання особою функції захисту та забезпечення національної безпеки.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 513/475/24 (провадження № 14-74цс25) зазначено, що ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Суд зобов`язаний за заявою військовослужбовця зупинити провадження в справі, незалежно від категорії спору.
Суд вважає за доцільне звернути увагу представника позивача та представника відповідача на те, що Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року в справі № 760/21770/24 (провадження № 61-9574св25) критично оцінив аргументи, зазначені у касаційній скарзі про те, що відповідач, виконуючи свій конституційний обов`язок із захисту України, не може реалізувати процесуальні права й обов`язки, зазначивши, що інтереси відповідача під час усього провадження у справі представляє адвокат, він самостійно підписував заяву з процесуальних питань, подану до суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідача є представник, який забезпечує захист прав та інтересів останнього. Представником відповідача до суду направлялись процесуальні документи. Отже, відповідач скористався своїм правом на правничу допомогу. До того ж, не виключено, що послуги адвоката оплачуються відповідачем.
Отже, суд приходить до висновку, що поведінка відповідача свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації ним своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Судом не було встановлено об`єктивні причини, які б перешкоджали реалізації ним права на справедливий судовий розгляд.
У зв`язку з чим, суд відмовляє у клопотанні представника відповідача щодо зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки, представник позивача, представник відповідача та відповідач до суду не з`явились, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи.
Частина 2 цієї ж статті передбачає право суду відкласти розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
На підставі ст.223 ЦПК України, суд -
постановив:
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зупиненян провадженян у справі у зв`язку з прозодженням військової служби ОСОБА_1 - відмовити.
Відкласти розгляд справи та призначити судове засідання на 28 жовтня 2026 року о 09 год 20 хв.
Повідомити осіб, що беруть участь у справі про час та місце розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://gtk.dp.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. В. Шевченко