ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/822/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С. В., Вронської Г. О.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Коцюбинського П. С. (адвокат),
відповідача - Костянецького М. В. (адвокат),
третьої особи - Мізунського А. І. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026
(головуючий - Євсіков О. О., судді: Корсак В. А., Алданова С. О.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Айбокс Банк" Паламарчука В. В.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Айбокс Банк" Паламарчука В. В. (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку щодо неоскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та пропуску строку їх судового оскарження;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку звернутися до відповідного суду із вмотивованою заявою про поновлення строку на оскарження ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та оскаржити зазначені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку.
На обґрунтування заявлених вимог, ОСОБА_1 зазначила про порушення її корпоративних прав на отримання активів Банку як його акціонера, оскільки уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку Паламарчук В. В., в порушення статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не вжив заходів з оскарження у судовому порядку ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023. У зв`язку з такою бездіяльністю уповноваженої особи Паламарчука В. В. виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 1419, яким затверджені зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, внаслідок яких загальна сума акцептованих вимог кредиторів була збільшена на 7 234 644 571,17 грн та становила 8 075 512 000,15 грн. У подальшому, 05.12.2023 виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 1553 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, яким погодила збільшення розміру часткового задоволення вимог кредитора восьмої черги - ДПС на суму 550 000 000,00 грн шляхом перерахування кредиторських вимог в безготівковій формі.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства №85236 від 08.03.2023, ОСОБА_1 є акціонером АТ "Айбокс Банк", якій належать на праві власності 42 339 851 простих бездокументарних іменних акцій банку загальною номінальною вартістю 189 682532,48 грн.
07.03.2023 правління Національного банку України ухвалило рішення №89-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Айбокс Банк".
07.03.2023 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №277 "Про початок процедури ліквідації АТ "Айбокс Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно із яким Фонд розпочав процедуру ліквідації Банку терміном на 3 роки з 08.03.2023 до 07.03.2026 включно.
13.04.2023 Рішенням виконавчої дирекції Фонду №445 затверджено реєстр акцептованих кредиторів банку на загальну суму 796 069 062, 87 грн.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 04.05.2023 №531 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Айбокс Банк"" уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку з 05.05.2023 призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука В.В.
21.07.2023 Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби України (далі - ЦМУ ДПС) по роботі з великими платниками податків, за результатами проведеної податкової перевірки діяльності Банку, склало акт №1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ "Айбокс Банк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2022".
На підставі акта перевірки ДПС складено ППР, якими Банку нараховані податкові зобов`язання:
1) ППР №1800/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким Банку визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 20 964 595,00 грн, штрафні санкції - 5 241 148,75 грн;
2) ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким Банку визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 5 325 246 666,41 грн, штрафні санкції - 1 331 311 666,60 грн;
3) ППР №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким Банку визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 443 770 555,53 грн, штрафні санкції - 110 942 638,88 грн.
15.09.2023 ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків подало уповноваженій особі Фонду Паламарчуку В.В. заяву про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 у частині зобов`язань банку за ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 1804/Ж10/31-00-07-03-01-20. Заява зареєстрована Банком 21.09.2023 за вх. №5139/23.
У відповідь на цю заяву уповноважена особа Фонду листом від 22.09.2023 №3147/019-23лк повідомила контролюючий орган про відмову у включенні вимог за ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 до реєстру та вказала, що заява подана у час, коли грошове зобов`язання зі сплати податків і зборів та фінансових санкцій було неузгодженим, оскільки Банк оскаржив вказані ППР в адміністративному порядку.
04.10.2023 Банк оскаржив вказані ППР до ДПС.
За результатами оскарження ДПС залишила ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 та №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 без змін. Також рішенням ДПС від 04.10.2023 №29622/6/99-00-06-01-02-06 скаргу Банку було задоволено частково та скасовано ППР №1800/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 в частині застосування штрафної санкції у сумі 2 832 700,00 грн та винесено нове ППР від 06.10.2023 №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, яким визначено грошове зобов`язання у розмірі 20 964 595,00 грн та штрафні санкції - 2 408 448,75 грн.
23.10.2023 уповноважена особа Фонду Паламарчук В.В. звернувся до виконавчої дирекції Фонду з листом №3334/012-23лк, у якому повідомив про отримання рішення про результати розгляду ДПС України по роботі з великими платниками податків скарг, а також зазначив, що місячний термін на оскарження у судовому порядку ППР спливає 05.11.2023 та просив виконавчу дирекцію надати пропозиції щодо подальших дій банку: здійснювати оскарження вказаних ППР у судовому порядку чи включити вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.
У відповідь на цей лист Фонд, посилаючись на статтю 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", листом від 01.11.2023 вказав на те, що включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів підлягають лише узгоджені податкові зобов`язання.
30.10.2023 Київський окружний адміністративний суд своєю ухвалою відкрив провадження у справі №320/37627/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДПС України по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
02.11.2023 інший акціонер Банку Дроботов В.І. подав до Фонду та Банку звернення, у якому просив оскаржити в судовому порядку прийняті податковим органом ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 та №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023.
02.11.2023 уповноважена особа Фонду Паламарчук В.В. звернувся до виконавчої дирекції Фонду з листом №3437/019-23лк, у якому просив розглянути питання про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку за рахунок акцептування вимог Центрального міжрегіонального управління ДПС України по роботі з великими платниками податків на загальну суму 7 237 481 011,17 грн.
06.11.2023 виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення №1419 "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк"", внаслідок чого сума акцептованих вимог кредиторів збільшилась на 7 234 644 571,17 грн та становила 8 075 512 000,15 грн.
05.12.2023 виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення №1553 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк"", яким, з урахуванням затверджених змін №11 до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку погодила збільшення розміру часткового задоволення вимог кредитора восьмої черги ДПС на суму 550 000 000,00 грн шляхом перерахування кредиторських вимог в безготівковій формі.
Того ж дня (05.12.2023) уповноважена особа Фонду Паламарчук В.В. перерахував ДПСУ 550 000 000,00 грн у безготівковій формі, виконавши Рішення №1553.
18.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до уповноваженої особи Фонду Паламарчука В.В. з листом, у якому просила оскаржити ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 та №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 у судовому порядку.
У відповідь на цей лист уповноважена особа Фонду Паламарчук В.В. листом від 1248/012.24лк від 02.08.2024 повідомив ОСОБА_1 про те, що строк на оскарження вказаних ППР сплив 05.11.2023.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у задоволенні клопотання Фонду про залишення позову без розгляду через зловживання процесуальними правами відмовлено й позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. щодо неоскарження у судовому порядку ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та пропуску строку їх судового оскарження; стягнуто з Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 9 084,00 грн; у решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи часткового позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач надав належні, допустимі та вірогідні докази протиправної бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Айбокс Банк" Паламарчука В.В. щодо неоскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023, та пропуску строку їх судового оскарження.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Айбокс Банк" звернутися до відповідного суду із вмотивованою заявою про поновлення строку на оскарження податкових-повідомлень рішень № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023, та оскаржити зазначені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку, не може відновити право позивача, як акціонера АТ "Айбокс Банк" на отримання активів банку (про що позивач зазначив у позові.). Тому така вимога не є ефективним способом захисту порушеного права, а відтак, задоволенню не підлягає.
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2025, відповідач та третя особа звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у позові.
18.03.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційні скарги Фонду та Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у цій справі скасував у частині, якою задоволено вимоги про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. щодо неоскарження у судовому порядку ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та пропуску строку їх судового оскарження; прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив, в іншій частині суду першої інстанції залишив без змін; стягнув з ОСОБА_1 на користь Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. 10 900,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги, на користь Державного бюджету України 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги та на користь Фонду 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, апеляційний господарський суд зазначив, що за відсутності відповідного встановленого законом обов`язку пасивна поведінка (бездіяльність), що проявляється у невчиненні певних дій, не може бути визнана саме протиправною, хоча за певних обставин її можна оцінити як нерозумну, недалекоглядну, такою, що призводить до негативних наслідків, тощо. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що ще до спливу строку судового оскарження спірних ППР позовні заяви про їх (ППР) оскарження вже були подані до адміністративного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і за заявою ОСОБА_1 вже було відкрито судове провадження, а згодом - і за позовом ОСОБА_2 . Також, апеляційний господарський суд врахував обставини встановлені судовим рішенням у справі №910/5736/24.
Водночас, суд апеляційної інстанції виснував, що ОСОБА_1 не визначає у позовній заяві, яке саме її право та як буде відновлене та/або захищене у разі задоволення наведеної вище позовної вимоги, а задоволення вимоги про визнання бездіяльності уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Паламарчука В.В. не призведе до відновлення та/або захисту якихось прав позивачки та не зобов`яже відповідну особу до вчинення певних дій.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Фонд подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду апеляційної інстанції шляхом виключення з її мотивувальної частини наступних абзаців:
"Суд також встановив, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/5736/24 за позовом ОСОБА_2 до Фонду про визнання протиправними та скасування рішень виконавчої дирекції Фонду «Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк»» від 06.11.2023 №1419 та «Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк»» від 05.12.2023 №1553.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/5736/24, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та Верховного Суду від 24.06.2025, позов ОСОБА_2 задоволено та визнано протиправними та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду від 06.11.2023 №1419 та від 05.12.2023 №1553.
У справі №910/5736/24 суди встановили, що зобов`язання Банку, які існували до моменту оголошення його ліквідації та за якими вимоги надійшли після 13.04.2023, вважаються погашеними; заява ЦМУ ДПС України по роботі з великими платниками податків від 15.09.2023 подана з порушенням строків пред`явлення кредиторських вимог, передбачених Законом та Положенням №3711. Верховний Суд зауважив, що строк, встановлений ст. 45 Закону, узгоджується зі строком, визначеним нормативно-правовим актом Фонду - Положенням №3711. Встановлення Фондом іншого строку, який перевищував би тридцять днів, у спірних правовідносинах не підтвердилося.
Суди визначили, що вказана заява ЦМУ ДПС України по роботі з ВПП від 15.09.2023 була подана з порушенням строків пред`явлення кредиторських вимог, встановлених Законом та Положенням. Наслідками такого порушення є погашення зобов`язань Банку та відмова у задоволенні вимог.
Також суди встановили, що заява з кредиторськими вимогами від 15.09.2023 розглянута Уповноваженою особою Фонду по суті, за результатом розгляду якої кредитору відмовлено у включенні його вимог до реєстру.
Суди зазначили, що предметом спору у справі №910/5736/24 є скасування рішень Фонду, прийнятих за наслідками його дій та дій уповноваженої особи під час розгляду кредиторських вимог та їх внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Підстави формування кредиторських вимог ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків, отримання грошових коштів та/або правомірність їх утримання не охоплюються позовними вимогами. У рішенні суду першої інстанції зазначено, що питання неправомірності / правомірності внесення вимог ДПС України саме до восьмої черги реєстру акцептованих кредиторів не з`ясовується. Суди першої та апеляційної інстанцій передусім досліджували повноваження Фонду, процедуру акцептування вимог кредиторів, порядок внесення змін до реєстру акцептованих Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.06.2026 11 вимог кредиторів його дотримання. Індивідуально визначені права, інтереси та / або обов`язки осіб, які не брали участі у справі, зокрема ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків, не були предметом судового розгляду.
Отже, станом на дату порушення провадження у справі у справі №910/822/25, що розглядається, за позовом ОСОБА_1 рішення виконавчої дирекції Фонду від 06.11.2023 №1419 та від 05.12.2023 №1553 були визнані протиправними та скасовані, встановлено, що вимоги ЦМУ ДПС за поданими з пропуском строку вимогами є погашеними, а питання правомірності спірних ППР ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення перебувало (і станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення теж) на розгляді Київського окружного адміністративного суду (справа №320/5602/24).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Колегія суддів вважає, що під час вирішення спору у цій справі мають бути враховані встановлені у справі №910/5736/24 обставини, зокрема, що зобов`язання Банку, які існували до моменту оголошення його ліквідації та за якими вимоги надійшли після 13.04.2023, вважаються погашеними, а також встановлений факт того, що заява ЦМУ ДПС України по роботі з великими платниками податків від 15.09.2023 подана з порушенням строків пред`явлення кредиторських вимог, передбачених Законом та Положенням №3711 (і встановлення Фондом іншого строку, який перевищував би тридцять днів, у спірних правовідносинах не підтвердилося), у зв`язку з чим рішення виконавчої дирекції Фонду від 06.11.2023 №1419 та від 05.12.2023 №1553 (якими визнано розмір вимог ДПІ за спірними ППР і збільшено кредиторські зобов`язання Банку) були визнані протиправними та скасовані.".
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.
На обґрунтування скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, щодо застосування частини сьомої статті 75 ГПК України і помилково послався на судове рішення у справі № 910/5736/24, як на преюдицію.
Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить:
- закрити касаційне провадження у справі №910/822/25 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України;
- у разі, якщо Верховний Суд не дійде висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження - залишити касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі №910/822/25 в оскарженій Фондом частині - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано наступним:
- правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №907/29/19 стосується неподібних правовідносин;
- у справі №910/822/25 не досліджувалися питання правонаступництва, які були ключовими у справі №907/29/19;
- апеляційний суд не застосовував як преюдицію правову оцінку щодо правонаступництва;
- апеляційний суд правомірно врахував саме обставини та факти, встановлені у справі №910/5736/24;
- Фонд не довів неправильного застосування судом апеляційної інстанції статті 75 ГПК України;
- касаційна скарга фактично спрямована на зміну мотивувальної частини постанови, однак Фонд не довів наявності істотного порушення норм матеріального чи процесуального права, яке б зумовлювало необхідність такого касаційного втручання
5. Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Подібний за змістом висновок сформульований і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, у якій також зазначено, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
У постанові від 05.05.2026 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21), повний текст якої оприлюднено після звернення Фонду з касаційною скаргою та яка враховується колегією суддів відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, Верховний Суд виснував, що насамперед (до початку розгляду спору по суті) необхідним є вирішення питання щодо: 1) суб`єктного складу учасників справи; 2) ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлена позивачкою вимога про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку є неефективним способом захисту порушених прав, оскільки не призведе до відновлення та/або захисту прав позивачки.
Такий висновок апеляційного господарського суду не оскаржується учасниками даної справи.
Водночас, колегія суддів враховує, що обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 02 серпня 2023 року у справі № 924/1288/21).
Враховуючи обрання позивачкою неефективного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові, Верховний Суд зазначає, що у суду апеляційної інстанції не було необхідності надавати правову оцінку по суті спору, відповідно, робити висновки по суті спору.
Аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не спростовують наведеного у цій постанові.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У частині першій статті 308 ГПК України установлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно із положеннями статті 311 ГПК України суд змінює судове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміну постанови суду апеляційної інстанції шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
7. Судові витрати
За частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами частини першої статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з мотивів наведених у цій постанові, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись статтями 287, 300, 301, 308, 311, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі № 910/822/25 змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
3. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі № 910/822/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді С. Бакуліна
Г. Вронська