УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1107/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Петро Ойл Енд Кемікалс?
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Українська універсальна біржа?;
2) Фонду державного майна України
про зобов`язання вчинити дії, стягнення збитків,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ?Петро Ойл Енд Кемікалс? (далі - ТОВ ?Петро Ойл Енд Кемікалс?, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Українська універсальна біржа? (далі - ТОВ ?Українська універсальна біржа?, відповідач-1) та Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, відповідач-2) про зобов`язання ТОВ ?Українська універсальна біржа? вчинити дії та стягнення збитків з ФДМУ в сумі 365 054,28 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що він взяв участь в електронному аукціоні №LPE001-UA-20250329-30388 з продажу об`єкта великої приватизації - державного пакета акцій Державного акціонерного товариства ?Будівельна компанія ?Укрбуд? та став його переможцем, однак, 30.06.2025 ФДМУ видав наказ №940 щодо прийняття рішення про відмову в затвердженні протоколу про результати зазначеного електронного аукціону у зв`язку з тим, що до ТОВ ?Петро Ойл Енд Кемікалс? застосовані обмеження, визначені пунктом 11 частини 2 статті 8 Закону України ?Про приватизацію державного і комунального майна?. Водночас позивач зазначив, що оскаржив наведене рішення відповідача-2 та рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі №910/8276/25 встановлено, що відповідні обмеження стосовно ТОВ ?Петро Ойл Енд Кемікалс? відсутні. За таких обставин позивач вважає, що існують правові підстави для зобов`язання ТОВ ?Українська універсальна біржа?, яке є оператором електронного майданчика, повернути сплачений позивачем гарантійний внесок за участь в аукціоні в сумі 13 132 300,00 грн. Крім того позивач зазначив, що неправомірна відмова ФДМУ у затвердженні первинних результатів аукціону спричинила йому матеріальні збитки в сумі 365 054,28 грн у вигляді витрат на правову допомогу з підготовки та подання заяви до АМКУ на отримання необхідного дозволу.
Таким чином ТОВ ?Петро Ойл Енд Кемікалс? просить стягнути з ТОВ ?Українська універсальна біржа? гарантійний внесок у сумі 13 132 300,00 грн та стягнути з ФДМУ понесені збитки в сумі 365 054,28 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 позовні вимоги було задоволено в частині стягнення з ТОВ ?Українська універсальна біржа? на користь ТОВ ?Петро Ойл Енд Кемікалс? гарантійного внеску в сумі 13 132 300,00 грн та судовий збір у сумі 3 328,00 грн; у решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ФДМУ подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ТОВ ?Українська універсальна біржа? гарантійного внеску в сумі 13 132 300,00 грн та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в іншій частині (щодо відмови у стягненні збитків з ФДМУ) скаржник просив рішення залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), встановлено скаржнику строк у 10 днів для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом доплати судового збору у розмірі 290 484,75 грн.
14.08.2026 (через підсистему "Електронний суд") від ФДМУ надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останній вказував на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено ним у повному обсязі та у належному розмірі, а саме у сумі 4 992,00 грн. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі, прийнявши сплату позивачем судового збору за вимогу про зобов`язання повернути гарантійний внесок (13 132 300,00 грн) як за вимогу немайнового характеру (3 328,00 грн). На переконання ФДМУ, з огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не має правових підстав вимагати сплати судового збору як за майновий спір. Крім того, скаржник послався на практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах ?Креуз проти Польщі?, ?Кудла проти Польщі?, ?Серявін та інші проти України? тощо), зазначаючи, що вимога про доплату судового збору в цьому випадку є надмірним формалізмом та неправомірним обмеженням права на доступ до суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 апеляційну скаргу ФДМУ повернуто без розгляду, оскільки вимоги ухвали від 05.08.2026 не виконано, не усунуто недоліків поданої апеляційної скарги у повному обсязі.
Ухвала мотивована тим, що:
- заявлена позивачем і оскаржувана ФДМУ позовна вимога про повернення (стягнення) гарантійного внеску у розмірі 13 132 300,00 грн прямо пов`язана з рухом коштів, підлягає грошовій оцінці та має конкретну ціну позову, оскільки між сторонами існує спір саме про матеріальне право на кошти (гарантійний внесок), тобто фактично заявлено вимогу про їх стягнення;
- словесне формулювання позовної вимоги майнового характеру як вимоги ?про зобов`язання вчинити дії? не змінює її дійсної правової природи;
- відтак, судовий збір за таку вимогу імперативно розраховується як зі спору майнового характеру, тому посилання ФДМУ на те, що місцевий господарський суд прийняв позовну заяву із розрахунку судового збору як за вимогу немайнового характеру, суд апеляційної інстанції відхиляє;
- суд апеляційної інстанції, діючи в межах повноважень, визначених статтею 258 ГПК України, на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження здійснює самостійну перевірку відповідності апеляційної скарги вимогам процесуального закону, зокрема щодо повноти сплати судового збору;
- помилкова кваліфікація судом першої інстанції позовних вимог для цілей справляння судового збору не звільняє особу, яка подає апеляційну скаргу, від встановленого Законом України ?Про судовий збір? обов`язку сплатити судовий збір у належному (законному) розмірі та не зобов`язує суд апеляційної інстанції керуватися розміром, визначеним судом першої інстанції;
- крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що скаржник не був позбавлений можливості на стадії розгляду справи у суді першої інстанції своєчасно повідомити суд про те, що судовий збір за відповідну вимогу позивачем не сплачено у повному обсязі, а суд першої інстанції не був позбавлений процесуальної можливості повторно залишити позовну заяву без руху у зв`язку з виявленням недоплати судового збору. Проте, невчинення вказаних процесуальних дій під час розгляду справи по суті не нівелює обов`язку скаржника щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі та не легалізує допущене порушення;
- таким чином, вимога суду щодо доплати судового збору у визначеному законом розмірі за подання апеляційної скарги є передбачуваним, легітимним та пропорційним обмеженням права на доступ до суду, яке забезпечує належне функціонування судової системи;
- дотримання судом норм національного процесуального законодавства щодо перевірки повноти сплати судового збору не може розцінюватися як ?надмірний формалізм? у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; натомість, скаржник не проявив належної процесуальної обачності та не виконав покладеного на нього процесуального обов`язку щодо сплати судового збору в повному, визначеному законом обсязі; за таких обставин доводи ФДМУ щодо неправомірного обмеження доступу до правосуддя колегія суддів визнає необґрунтованими;
- зважаючи на те, що ФДМУ у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026, та не надав доказів доплати судового збору в розмірі 290 484,75 грн, апеляційна скарга вважається неподаною та підлягає поверненню скаржнику.
Не погоджуючись із судовим рішенням, 23.09.2026 (через систему ?Електронний суд?) ФДМУ звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 з підстав порушення норм процесуального права (зокрема, ст. 258 ГПК України), матеріального права (Закон України ?Про судовий збір?) та порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, для визначення характеру позовної вимоги значення має не спосіб її формулювання, а зміст спірного матеріального права та можливість грошової оцінки об`єкта спору. Саме тому формулювання вимоги як зобов`язання вчинити певну дію саме по собі не виключає її майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Позовні вимоги у цій справі, зокрема, про зобов`язання вчинити дії (повернення (стягнення) гарантійного внеску у розмірі 13 132 300,00 грн) мають вартісну оцінку та носять майновий характер.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що заявлена позивачем і оскаржувана ФДМУ вимога про стягнення коштів у сумі 13 132 300,00 грн прямо пов`язана з рухом коштів, підлягає грошовій оцінці та має конкретну ціну позову. Відповідно, судовий збір за таку вимогу повинен розраховуватися як зі спору майнового характеру.
Відповідно до частини 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статтею 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ураховуючи те, що ФДМУ вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 05.08.2026 ФДМУ не виконано, тобто не усунуто недоліків поданої апеляційної скарги у повному обсязі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги.
За вказаних обставин у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").
Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).
ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з частиною 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФДМУ на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/1107/26 за касаційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов