г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/97/26
Номер провадження 2/213/626/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
07 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Нестеренка О.М.,
секретар судового засідання - Гусарова О.С.,
за участі: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Котляр Т.В.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання майна об`єктом особистої приватної власності, -
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.
Представник позивача звернулась до суду із вказаною позовною заявою та просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право особистої приватної власності на наступне майно:
Трикімнатну квартиру загальною площею 74,6 кв.м., в т.ч. житловою площею 50,70 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , придбану на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2005 року;
Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстроване на підставі Свідоцтва про право власності від 23 травня 2002 року. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 7160 грн.
Позов обґрунтовано обставинами:
Позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано на підставі рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №213/1444/18 від 25.09.2018.
Відповідача також було визнано за рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 213/1316/19 від 28.08.2019 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
За час шлюбу було придбане спірне майно, на яке позивач просить визнати за нею право особистої приватної власності.
Позиція відповідача
У встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк від відповідача не надходило ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких письмових заперечень.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
05.01.2026 позовна заява надійшла до суду.
28.01.2026 судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.
29.01.2026 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
04.02.2026 надійшла заява про усунення недоліків.
05.02.2026 позовну заяву повторно залишено без руху.
12.02.2026 надійшла заява про усунення недоліків.
13.02.2026 постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
07.04.2026 за ініціативою суду постановлено витребувати відповідні докази.
14.05.2026 постановлено ухвалу, якою повторно витребувано докази.
28.04.2026, 26.05.2026, 28.05.2026 на виконання ухвали надійшли витребувані докази.
09.06.2026 ухвалою суду підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено заяву про виклик свідків.
30.09.2026 у судовому засіданні було допитано свідків.
07.10.2026 призначено судове засідання для ухвалення та проголошення рішення суду.
Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.11.1978 року. 25.09.2018 року Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб було розірвано, що підтверджується копією вказаного рішення у справі №213/1444/18. Рішення набрало законної сили 26.10.2018.
Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 05.03.2005 року, позивач ОСОБА_1 придбала трикімнатну квартиру, загальною площею 74,60 кв.м., в тому числі жилою площею 50,70 кв.м., яка розташована на третьому поверсі трикімнатного будинку, і знаходиться у АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 10 000, 00 грн. Договір посвідчено нотаріусом П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Чуркіною Н.М., зареєстровано в реєстрі за № 1-617.
Право власності на вказане майно зареєстроване у Комунальному підприємстві «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 17.03.2005, реєстраційний номер 10083830, про що в матеріалах справи наявний Витяг №6759984 від 17.03.2005.
Згідно з Договором купівлі-продажу квартири від 08.06.2001 року, позивач ОСОБА_1 придбала однокімнатну квартиру загальною площею 31,8 кв.м., в тому числі жилою площею 17,5 кв.м., яка розташована на першому поверсі чотириповерхового будинку, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Продаж вчинено за 2500 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Кульбідою Н.М., зареєстровано в реєстрі за № 3543.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення від 23.05.2002, позивачу ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення після реконструкції квартири загальною площею 32,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Свідоцтво видане замість договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кульбідою Н.М., на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради від 15.05.2002 №177 «Про видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна».
На звороті міститься реєстраційний напис, згідно з яким приміщення АДРЕСА_3 , зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_1 , записаний в книгу №9 «Н»-325 за реєстровим №3725 від 23.05.2002.
Заочним рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.08.2019, відповідача ОСОБА_2 було визнано таким, що втратив право користування житловим приміщення - квартирою АДРЕСА_4 . Рішення не оскаржене, набрало законної сили 01.10.2019.
У судовому засіданні 30.09.2026 позивач зазначила, що її рідний брат ОСОБА_3 у 2005 році подарував їй на сорокаріччя грошові кошти у розмірі 5000 грн на придбання квартири для того, щоб позивач займалась підприємницькою діяльністю. Відповідач на цей час не працював останні 15 років.
Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що брат позивачки двічі дарував їй кошти, перший раз - на купівлю перукарні, а другий - на купівлю квартири. Для придбання перукарні брат позивачки подарував 5000 грн, а на квартиру 10000 грн, це було на день народження. Брат займався фермерством, а у відповідача власних заощаджень не було. Свідок повідомив, що особисто був присутнім при даруванні коштів на перукарню.
Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що разом святкували день народження позивача і її брат подарував гроші, так як вона хотіла придбати перукарню, а потім на 45 років брат подарував кошти на придбання квартири. Відповідач участі у матеріальному забезпеченні не приймав, все придбавалось за кошти позивачки, особистих заощаджень у нього не було.
У судове засідання, призначене для ухвалення та проголошення рішення суду, сторони не з`явились, про дату, час і місце розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Щодо можливості ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач у підготовчі судові засідання 10.03.2026, 07.04.2026, 14.05.2026, 09.06.2026, а також судові засідання 07.07.2026, 29.07.2026, 30.09.2026 та 07.10.2026 не з`явився, повістки про виклик до суду направлялись за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, однак були повернуті до суду з приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, відповідач викликався також через оголошення на сайті судової влади України.
За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст. 280 ЦПК України.
IV. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1, ч.5 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до cт. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Верховний суд у своїх постановах зазначає, що тлумачення cт. 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована, один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постановах ВСУ від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 06.02.2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №3 72/504/17.
Частиною 1 cтатті 57 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі № 569/10347/22 зазначив, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
При цьому, суд враховує, що майнові права на частину майна, а саме нежитлове приміщення після реконструкції квартири загальною площею 32,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , визначаються Кодексом про шлюб та сім`ю України від 20.06.1969 (в редакції чинній на час набуття права власності на таке майно). Так, згідно зі ст. 24 КпШС України, роздільним майном подружжя є майно, одержане кожним із подружжя під час шлюбу в дар або в поряду успадкування.
Суд також враховує, що згідно з показаннями свідків та поясненнями позивача, відповідач самостійного доходу та особистих збережень не мав, і поважності причин судом не встановлено, натомість позивач вела підприємницьку діяльність, для чого і придбала квартиру 08.06.2001 під нежитлове приміщення. Так, відповідно до архівної справи з КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» стосовно нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №835 від 03.08.2001 «Про переведення квартир із житлового у нежитловий фонд», Дозвіл на виконання будівельних робіт №250 від 26.09.2001, Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію), метою використання вказаного приміщення зазначається «перукарня».
Зазначене свідчить, що з моменту придбання об`єкт призначався для комерційного використання, а не для задоволення побутових потреб сім`ї. Ця обставина є послідовною та не суперечить доводам позивача та показанням свідків.
Суд також бере до уваги, що кошти на придбання об`єкта були подаровані позивачу її братом саме для цієї мети, що також підтверджується показаннями свідків, котрі були присутні при передачі коштів. Судом не встановлено, що відповідач мав самостійний дохід чи особисті заощадження, достатні для участі в набутті майна.
Також показаннями свідків підтверджується передача братом позивача коштів на придбання 05.03.2005 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Свідки послідовно зазначили, що брат позивача займався фермерством, мав фінансову можливість підтримати свою сестру, з огляду на відсутність самостійного доходу відповідача, а їхні показання узгоджуються між собою та з поясненнями позивача.
Отже, судом встановлено, що брат позивача неодноразово надавав їй кошти на придбання нерухомого майна: у 2001 році на придбання квартири з подальшим переведенням у нежитловий фонд, у 2005 році на придбання квартири по АДРЕСА_5 . Така поведінка свідчить про сталий характер допомоги з боку дарувальника і підтверджує, що джерелом коштів на придбання обох об`єктів були особисті кошти позивача, отримані нею як подарунок.
Судом не встановлено, що відповідач мав самостійний дохід чи особисті заощадження, достатні для участі в придбанні цих об`єктів. З огляду на це, суд вважає за можливе презумпцію спільності майна подружжя, передбачену ст. 60 СК України, спростовати щодо обох об`єктів.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Водночас представником позивача не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, а отже суд вважає за можливе роз`яснити стороні позивача право звернутися із відповідною заявою про розподіл судових витрат протягом п`яти днів з дня ухвалення цього рішення.
Керуючись статтями 3-5, 12, 13, 76-81, 83, 89 ч. 1, ч. 3, 178 ч. 8, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання майна об`єктом особистої приватної власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право особистої приватної власності на нерухоме майно:
трикімнатну квартиру загальною площею 74,6 кв.м., в т.ч. житловою площею 50,70 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , придбану на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2005 року;
нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстроване на підставі Свідоцтва про право власності від 23 травня 2002 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Скорочене рішення складено та підписано 07.10.2026 без проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2026 без проголошення.
Відомості про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Нестеренко