Справа №:755/5440/26
Провадження №: 2-а/755/422/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:
1) визнати позивача не винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП і скасувати постанову від 26.04.2025 № 1162, якою громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн;
2) стягнути судовий збір з відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № 1162 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення у формі порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, і накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Додатково позивач зазначає, що є офіцером запасу і одруженій на ОСОБА_2 , яка перебуває на військовій службі з 01.06.2016. Позивач і його дружина мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому позивач після проходження 06.02.2023 ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав належним чином, оформлену відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до 12.03.25. За три тижні до закінчення терміну дії відстрочки, позивач намагався подати документи на продовження відстрочки знову до ІНФОРМАЦІЯ_5 , водночас через надзвичайно великі черги не зміг втрапити на офіційну подачу. І 20.02.2025 подав усі необхідні документи на продовження відстрочки до ЦНАПу Дарницької РДА.
20.03.2025 позивач помітив, що в додатку «Резерв+» з`явилась відмітка наступного змісту: «схоже, у вас є порушення правил військового обліку. Можливі причини та варіанти вирішення шукайте в розділі «Питання-відповіді». У зв`язку з вище викладеним позивач в цей же день знову звернувся в ЦНАП Дарницької РДА до представників ІНФОРМАЦІЯ_5 з питанням про відображення даних щодо продовження відстрочки, які повідомили, що ще не встигли внести до відповідного реєстру дані через надзвичайну завантаженість і що необхідно почекати і дані про відстрочку будуть відображені в додатку «Резерв+», а відмітка про порушення правил військового обліку зникне.
12.04.2025 позивач був зупинений співробітниками патрульної поліції для перевірки документів без вагомих причин та порушень. В ході перевірки документів, йому було повідомлено про адміністративне правопорушення, за яким, зі слів поліцейського, він знаходиться в розшуку. В подальшому, співробітниками поліції, в грубій формі, повідомили, що позивача мають доставити в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, позивач повідомив, що на військовому обліку знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак співробітники поліції, проігнорували цей факт, а позивача було затримано і доставлено не в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в Центр первинної медико-санітарної допомоги №3, де працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 був складений протокол про адміністративне правопорушення. В протоколі було зазначено, що позивач вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КпАП, а саме не з`явився за викликом ТЦК та СП, чим порушив статтю 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач наголошує, що зазначений протокол складений з грубими порушенням чинного законодавства, містить численні помилки, в ньому не зазначені ані номер, ані дата складання, крім того він не був підписаний жодною посадовою особою, а всі його аргументи, що він з`являвся за викликом і за власною ініціативою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав відстрочку, і що документи на продовження відстрочки були подані вчасно, були проігноровані. Крім того, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 було повідомлено, що розгляд справи, про адміністративне правопорушення відбудеться 19.04.2025. Разом з тим, цієї дати розгляду справи не відбулося, оскільки, зі слів уповноважених осіб, вони були завантажені іншою роботою, і після підписання позивачем розписки, що він прибув у визначений день та час, уповноважені особи перенесли розгляд на 26.04.2025. Позивач з`явився на розгляд вказаної вище справи, однак, усі його аргументи були вкотре проігноровані. Також, не були досліджені письмові докази, надані позивачем під час розгляду справи, на підтвердження своїх слів. Щодо направлення працівниками ТЦК та СП повістки за адресою: АДРЕСА_1 , то зазначена адреса є адресою реєстрації позивача, і за цією адресою проживають його батьки. Зі слів батьків, жодне поштове відправлення, отримувачем якого є позивач, не надходило. При цьому, до вказаної вище постанови, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 , не було додано доказ поштового відправлення повістки.
Враховуючи вище наведене, вважає, що в діяннях позивача, відсутній склад правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210-1 КпАП, оскільки він не порушував законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач з`являвся вчасно в ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку якого перебуває, вчасно подавав документи на відстрочку, і вчасно подав документи на її продовження.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22.05.2026 поновлено позивачу строк на звернення до адміністративного суду із цим позовом, відкрито провадження у цій справі, яку призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз`яснено процесуальне право подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі представник позивача та відповідач отримали 26.05.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Таким чином, суд дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За приписами статті 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи, заступником начальника ТЦК та СП - начальником відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 складений протокол про адміністративне правопорушення про те, що громадянин ОСОБА_1 не з`явився за викликом ТЦК та СП, чим порушив статтю 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначений протокол містить пояснення ОСОБА_1 , у яких значиться, що останній «не отримував повістку».
26.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 винесена постанова № 1162 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), задеклароване/зареєстроване місце проживання перебування: АДРЕСА_2 , місце роботи і посада: ФОП.
Вказаною постановою встановлено, що гр. ОСОБА_1 не з`явився за повісткою № 2365548 від 03.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 13.02.2025 о 09:00, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Це підтверджується витягом з ЄДРПВР. Гр. ОСОБА_1 у поясненнях зазначив, що не отримував повістку. Поштове відправлення, яким здійснювалось оповіщення, № 061[телефон приховано] було направлено за адресою: АДРЕСА_1 та повернуто відправнику з відміткою про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою», що, відповідно до пункту 41 ПКМУ від 16.05.2024 № 560 є належним підтвердженням здійснення оповіщення. Враховуючи вищевикладене посадова особа уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення ставиться критично до пояснень наданих гр. ОСОБА_1 .
Громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, приписами частини 3 статті 210-1 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Приміткою до статті 210 КУпАП вказано, що статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації, запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває по цей час.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов`язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
За правилами частини 1 статті 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП стало те, що він не з`явився за повісткою № 2365548 від 03.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 13.02.2025, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З даного приводу суд зауважує, що копія повістки про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 13.02.2025 у матеріалах справи відсутня.
При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, та доказів в спростування тверджень позивача, в тому числі і доказів на підтвердження того, що поштове відправлення № 061[телефон приховано], яким нібито здійснювалось оповіщення позивача, і яке повернулося неврученим з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» дійсно містило повістку про виклик позивача на 13.02.2025.
Таким чином, суд у сукупності встановленого та викладеного вважає, що у даному випадку відсутня вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Згідно з приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зазначений обов`язок відповідач не виконав, оскільки ним не доведено правомірності своїх дій, які полягають у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Згідно із приписами статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно зі статтею 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є саме скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, а тому вимога про визнання позивача не винним не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП не встановлено належними, допустимими та достатніми доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
В порядку статті 139 КАС України, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання позовної заяви в розмірі 532,48 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 19, 20, 72-79, 90, 132, 134, 139, 241-246, 255, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення № 1162 від 26.04.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю у діях особи події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 532,48 грн.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: