КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 755/16350/25 Головуючий у 1 інстанції: Катющенко В.П.
Провадження № 22-ц/824/16568/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
секретар Тіткова І.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2026 року, ухвалене в м. Києві в складі судді Катющенко В.П., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з батьком,
в с т а н о в и в:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з батьком. Зазначив, що 20 жовтня 2015 року між ним та ОСОБА_3 , було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі їх сім`я фактично припинила своє існування. Між ними виникли суперечки з приводу проживання та виховання їх спільних дітей. У зв`язку з початком повномасштабної збройної агресії РФ проти України, що спричинила загрозу життю та здоров`ю, ОСОБА_2 разом з дітьми виїхала за кордон. Діючи в інтересах дітей, він надав письмову згоду на тимчасовий виїзд дітей за кордон у супроводі матері. На сьогодні обставини, за яких діти проживають за межами країни змінилися. Йому стало відомо, що ОСОБА_2 не забезпечує належні умови проживання дітей. Вони проживають у несприятливих санітарно-гігієнічних умовах. Коли він приїжджав до Німеччини діти фактично знаходилися під його опікою, тоді як відповідачка займалася власними справами, не виявляла ініціативи щодо догляду за дітьми, не поспішала забирати їх. У зв`язку з необхідністю повернення в Україну, він намагався зв`язатися із сестрою відповідачки з метою передачі їй дітей, однак не зміг цього зробити та був змушений залишити дітей на тимчасове піклування іншій особі. ОСОБА_2 не вжила жодних заходів для як найшвидшого повернення до дітей. Також ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, вживає марихуану, спілкується з іншими чоловіками на очах у дітей, у зв`язку з цим у дітей помітні ознаки психологічної нестабільності. В малюнках дітей, їх поведінці та емоційних реакціях простежуються тривожні сигнали, які можуть свідчити про психоемоційне виснаження або психологічну травму. Він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням вжити необхідних заходів, однак жодної реакції з її боку не було. Він повністю усвідомлює свою батьківську відповідальність та діє виключно в інтересах малолітніх дітей, веде здоровий спосіб життя, має стабільне джерело доходу та належні житлово-побутові умови для забезпечення безпечного і гармонійного розвитку дітей. ОСОБА_1 просив визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на повторний розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Не погоджується з висновком суду про не доведення ним неналежного виконання відповідачкою батьківських обов`язків. Суд мав встановити не лише наявність або відсутність негативних обставин щодо відповідачки, а насамперед визначити, хто із батьків на момент розгляду справи має можливість забезпечити дітям найбільш сприятливі, безпечні та стабільні умови проживання, виховання та розвитку. Суд не надав належної оцінки доказам та процесуальній поведінці відповідачки, а також фактично поклав на позивача обов`язок доводити обставини, доступу до яких він був позбавлений.
Представник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_5 (а.с. 8, 9).
Згідно посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Шешеня Т.О. заяви від 22 лютого 2023 року ОСОБА_1 надав згоду на тимчасові, багаторазові поїздки його синам ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , до Угорщини, Словачинни, Польщі, Німечинни та інших країн Євросоюзу в період з 22 лютого 2023 року по 31 грудня 2025 року у супроводі їх матері ОСОБА_2 (а.с.13).
Відповідно до довідки про реєстрацію за місцем проживання від 21 грудня 2022 року ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані в Шонгау Генненбахерштр , 6 з 21 грудня 2022 року (а.с. 75).
Згідно довідок про право на проживання відповідно до §24 Закону про перебування іноземців (AufenthG) виданої Районною адміністрацією Вайльгам-Шонгау від 25 травня 2025 року ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 продовжено дозвіл на перебування відповідно до §24 AufenthG до 04 березня 2026 року (а.с. 71, 72).
Згідно довідки від 30 вересня 2025 року, виданої відділом у справах сім`ї та молоді, підтверджується, що ОСОБА_14 відвідує установу з 01 вересня 2023 року. Внесок сплачується щорічно за 12 місяці. Щоденний час догляду з 07:30 до 13:00 (що відповідає 27,5 год. на тиждень). Загальна вартість догляду протягом 30 год. на тиждень становить 92,00 євро (а.с.74).
Відповідно до довідки з місця навчання Початкової школи Штауфер учень ОСОБА_15 у 2025/2026 навчальному році навчається в 4 класі початкової школи Штауфер у Шонгау . Він відвідує початкову школу Штауфер у Шонгау з 01 серпня 2022 року. ОСОБА_18 відвідуватиме школу імовірно до 31 липня 2026 року (а.с.77).
Згідно довідки з шахового клубу м. Пайтінг підтверджується що, ОСОБА_4 з 17 травня 2025 року регулярно відвідує щотижневі тренування з шахів та брав участь у турнірі зі швидких шахів і відтепер також буде брати участь у командних змаганнях за шаховий клуб м. Пайтінг. Річний внесок у шаховому клубі м.Патінг становить 15 євро (а.с.98).
Відповідно до довідки №1102025 від 10 жовтня 2025 року ОСОБА_4 надаються освітні послуги навчання шахам, починаючи із 2023 року на постійній (регулярній) основі. Освітні послуги з навчання шахам надаються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_19 , зареєстрованою в Україні як суб`єкт підприємницької діяльності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18 січня 2022 року. Навчання шахам відбувається в онлайн-форматі (дистанційно), двічі на тиждень, у заздалегідь узгоджений із ОСОБА_25 та його мамою, ОСОБА_24 (а.с. 99).
Відповідно до листа директора школи І-ІІІ ступенів № 284 Дарницького району м.Києва від 04 березня 2026 року № 20 під час влаштування на навчання ОСОБА_20 до 1-А класу у 2023 році документи на прийом до 1-го класу були надані батьком ОСОБА_1 . Оскільки за інформацією від батька син перебував із матір`ю за кордоном України, ОСОБА_1 була обрана сімейна форма навчання. Участь у батьківських зборах, спілкування з класним керівником, отримання необхідних матеріалів для навчання ОСОБА_20 , відбувались за безпосередньої участі батька ОСОБА_1 . Щодо участі матері дитини, ОСОБА_2 у шкільному житті ОСОБА_20 , зазначили, що перебуваючи за кордоном з матір`ю, передбачені програмою завдання дитиною виконувались (а.с.161).
04 липня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ у справі 755/12204/25, яким стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 липня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття
Також рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року у справі №:755/12705/25 було розірвано шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_21 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2823.
ОСОБА_1 порушив питання про визначення з ним місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . З таким рішенням погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами 1 та 2 ст. 161 СК України визначено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч. 4-6 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, у зв`язку зі збройною агресією РФ за спільним з ОСОБА_1 рішенням ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїхала за кордон та отримали дозвіл на перебування в Німеччині, де діти відвідують навчальні заклади.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини (протокол засідання Комісії від 08 жовтня 2025 року № 19) на час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що батьки дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, шлюбні відносини між батьками не склалися, на даний час батьки проживають окремо. Мати дітей ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_22 , 2016 року народження та ОСОБА_23 , 2020 року народження, через оголошення воєнного стану в Україні, з метою забезпечення безпеки дітей, їх життя та здоров`ю, виїхали до Німеччини, де фактично проживають по теперішній час. Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування не може об`єктивно дослідити питання щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки повернення дітей в Україну під час воєнного стану може нести загрозу їх життю та здоров`ю. Розгляд зазначеного питання можливий після повернення дітей в Україну, або після припинення дії воєнного стану в Україні (а.с. 91).
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, ведення нею аморальний способу життя, вжиття марихуани, як на підставу для визначення місця проживання дітей з ним в Україні, позивач ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. Роздруківка листування з месенджеру «Telegram» не є підтвердженням невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків.
В матеріалах справи відсутні жодні докази того, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , більш прихильні саме до ОСОБА_1 , а не до ОСОБА_2 , а визначення місця проживання дітей з батьком ОСОБА_1 відповідає їх інтересам.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 також просив стягнути з апелянта на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7500,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В суді першої інстанції представник ОСОБА_2 надавав копію укладеного між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Бекірова Сірана» договору про надання правничої допомоги від 29 вересня 2025 року, додаткової угоди до вказаного договору від 29 вересня 2025 року, яким встановлено вартість наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт в сумі 2500,00 грн. за одну годину роботи адвоката.
До відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 надав копію акту прийому-передачі наданих послуг від 28 вересня 2026 року та платіжної інструкції від 28 вересня 2026 року, згідно з яких вартість витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складає 7500,00 грн. з розрахунком 3 годин роботи адвоката.
Надання правничої допомоги ОСОБА_2 адвокатом Адвокатського бюро «Бекірова Сірана» в суді апеляційної інстанції підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_1 клопотання про зменшення заявленого представником ОСОБА_2 до стягнення розміру витрат на правничу допомогу не заявляв.
У колегії суддів відсутні підстави вважати, що заявлений представником ОСОБА_2 до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2026 року без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7500,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.