КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________
Справа № 760/28524/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13500/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Солом`янського районного суду міста Києва від 8 червня 2026 року (суддя Тесленко І.О.) про повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого 18 жовтня 2019 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» заборгованості за спожиту електричну енергію,
установив:
у жовтні 2019 року ТОВ «Київські енергетичні послуги» звернулось до Солом`янського районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 5 791грн 50 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 47грн 44коп. інфляційної складової боргу, 97грн 31коп. в рахунок трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, 192грн 10коп. судового збору.
18 жовтня 2019 року Солом`янським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київські енергетичні послуги» 5 791грн 50 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 47грн 44коп. інфляційної складової боргу, 97грн 31коп. в рахунок трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, 192грн 10коп. судового збору.
29 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із заявою про скасування судового наказу, посилаючись на те, що він не отримував копію судового наказу, що підтверджується наявним у матеріалах справи конвертом, який повернувся до суду з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання», а про існування судового наказу йому стало відомо лише 6 квітня 2026 року з мобільного застосунку «Дія».
ОСОБА_1 зазначав, що 7 квітня 2026 року він звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, 28 квітня 2026 року в приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва отримав копію судового наказу від 18 жовтня 2019 року та мав можливість ознайомитись із заявою про видачу судового наказу та додатками до неї.
ОСОБА_1 стверджував, що заявлена вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг пред`явлена до неналежного боржника, оскільки квартира АДРЕСА_1 , за якою обліковується рахунок № НОМЕР_1 , вибула з його володіння 23 вересня 2014 року до ОСОБА_2 , що підтверджується витягом (серія ЕЕН 101509), номер витягу 27760609 про Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16183865 від 1 жовтня 2014
року.
ОСОБА_1 вважав, що оскільки спірні правовідносини виникли з січня 2019 року по вересень 2019 року, заява про видачу судового наказу повинна пред`являтись до ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 8 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто разом з доданими до неї документами.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з`ясування суддею першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права.
Боржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що факт подання заяви про отримання копії документів не є тотожним фактичному отриманню копії судового наказу та доданих до нього документів у порядку ст. 170 ЦПК України. Сам факт подання відповідної заяви не свідчить про отримання копії судового наказу та доданих до нього документів.
Боржник стверджує, що матеріали справи не містять доказів вручення йому копії судового наказу у 2021 році, незважаючи на звернення у 2021 році, копії документів йому в суді не були вручені, що підтверджується матеріалами справи. Натомість, відповідно до матеріалів справи, супровідний лист з копіями документів від 18 травня 2021 року був надісланий йому виключно на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ., проте зазначений електронний лист до адресата не надійшов, що виключає можливість вважати його належно повідомленим про зміст судового наказу та його право на подання заяви про скасування судового наказу.
Боржник вказує, що доказів того, що він отримав та прочитав вказаний електронний лист, матеріали справи не містять, сам факт відправлення електронного листа не підтверджує його отримання.
Боржник стверджує, що неотримання судового наказу є поважною причиною пропуску строку, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, перебіг п`ятнадцятиденного строку на подання заяви про скасування судового наказу починається з дня вручення боржнику копії судового наказу та доданих до нього документів. Фактично копію судового наказу разом з усіма доданими документами він отримав вперше лише 28.04.2026 року в приміщенні Солом`янського районного суду м. Києва, і саме з цієї дати слід відраховувати п`ятнадцятиденний строк, останній день якого - 13 травня 2026 року. Заява про скасування судового наказу подана 29 квітня 2026 року, тобто в межах строку.
ОСОБА_1 зазначає, що повернення поштового відправлення із відміткою «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову боржника від отримання або про його відсутність за відомою суду адресою, а отже не є належним врученням, крім того, зазначає, що він не проживав за адресою, на яку надсилався наказ, з 2014 року, про що суду при видачі наказу мало бути або стало відомо. Надсилання кореспонденції за адресою, де боржник фактично не проживає, не може вважатися належним повідомленням. Сам факт направлення електронного листа не підтверджує його отримання адресатом. Матеріали справи не містять доказів доставки повідомлення, підтвердження прочитання або іншого належного доказу ознайомлення його зі змістом судового наказу.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає,
виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 жовтня 2019 року Солом`янським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київські енергетичні послуги» 5 791грн 50 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 47грн 44коп. інфляційної складової боргу, 97грн 31коп. в рахунок трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, 192грн 10коп. судового збору.
18 жовтня 2019 року копія судового наказу та копія заяви стягувача з копіями доданих до заяви документів були направлені на поштову адресу боржника.
29 грудня 2019 року поштове повідомлення повернулося до суду без вручення з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».
29 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із заявою про скасування судового наказу.
Повертаючи заяву про скасування судового наказу, суддя першої інстанції виходила з того, що заявник був обізнаний про наявність судового наказу ще у 2021 році, однак із заявою про його скасування звернувся лише 29 квітня 2026 року, тобто після спливу значного проміжку часу без наведення належних та об`єктивних причин пропуску строку.
Суддя також зазначила, що доводи заявника про те, що про існування судового наказу йому стало відомо лише у квітні 2026 року, спростовуються матеріалами справи та відомостями автоматизованої системи документообігу суду, оскільки, як вбачається з АСДС «Д-3», 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про видачу копії судового наказу та доданих до нього документів у справі №760/28524/19 (вхідний № ЕП-2975/21-Вх), що свідчить про його обізнаність щодо існування відповідного судового наказу щонайменше з лютого 2021 року.
Суддя також вказала, що 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою щодо отримання копії судового наказу (вхідний №27051/21-Вх), відповідно до супровідного листа Солом`янського районного суду міста Києва №1.4/638/2021 від 18 травня 2021 року заявнику було повідомлено про результати розгляду його звернення та роз`яснено, що судовий наказ від 18 жовтня 2019 року разом із копією заяви стягувача та доданими документами раніше направлявся на його адресу, однак повернувся до суду у зв`язку із закінченням строку зберігання. До зазначеного листа були додані копія супровідного листа на 1 (одному) арк.; копія судового наказу на 1 (одному) арк.; копія заяви з додатками на 20 (двадцяти) арк., вказаний супровідний лист разом із додатками було надіслано ОСОБА_1 20 травня 2021 року на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, суддя прийшла до висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу відсутні, оскільки заявнику було достеменно відомо про існування судового наказу щонайменше з 2021 року, а тому доводи про те, що про наявність судового наказу він дізнався лише 06 квітня 2026 року через мобільний застосунок «Дія», не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають наявним матеріалам справи та ґрунтується на нормах процесуального права.
Відповідно до положень статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 760/6860/17-ц наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження, як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника.
Згідно частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Заява про скасування судового наказу подається до суду в письмовій формі.
До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (ч. 2 ст. 171 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2019 року копію судового наказу з додатками було направлено за адресою місця реєстрації боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення, яке повернулось на адресу суду з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не проживав за адресою, на яку надсилався наказ, з 2014 року, про що суду при видачі наказу мало бути або стало відомо, належними доказами не підтверджені.
З наявної у матеріалах справи відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2775238 від 22 травня 2026 року вбачається, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є : АДРЕСА_2 (с.с. 49).
Доводи апеляційної скарги, що фактично копію судового наказу разом з усіма доданими документами ОСОБА_1 отримав вперше лише 28.04.2026 року в приміщенні Солом`янського районного суду м. Києва, і саме з цієї дати слід відраховувати п`ятнадцятиденний строк подання заяви про скасування судового наказу, спростовуються матеріалами справи.
В матеріалах справи наявний скріншот з АСДС «Д-3», з якого вбачається, що 24 лютого 2021 року та 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звертався до суду із заявами про видачу копії судового наказу та доданих до нього документів у справі №760/28524/19 (вхідний № ЕП-2975/21-Вх) (с.с.50).
З наявного у матеріалах справи супровідного листа Солом`янського районного суду міста Києва №1.4/638/2021 від 18 травня 2021 року вбачається, що на заяву ОСОБА_1 йому повідомлено, що судовий наказ від 18 жовтня 2019 року разом із копією заяви стягувача та доданими документами раніше направлявся на його адресу, однак повернувся до суду у зв`язку із закінченням строку зберігання. До зазначеного листа були додані копія супровідного листа на 1 (одному) арк.; копія судового наказу на 1 (одному) арк.; копія заяви з додатками на 20 (двадцяти) арк., вказаний супровідний лист разом із додатками було надіслано ОСОБА_1 20 травня 2021 року на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 .(с.с 36)
Безпідставними також є доводи апеляційної скарги, що доказів того, що боржник отримав та прочитав вказаний електронний лист, матеріали справи не містять, оскільки в матеріалах справи наявне повідомлення про успішну доставку електронного листа на ІНФОРМАЦІЯ_1 . в четвер 20 травня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, четвертою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Оцінка поважності причин пропуску процесуального строку належить до виключної дискреції суду, що вирішує відповідне процесуальне питання. Наявність чи відсутність поважних причин для пропуску строку оцінюється за внутрішнім переконанням суду.
З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що копію судового наказу він отримав 28 квітня 2026 року.
Однак, вищевикладене спростовується наявним в матеріалах справи повідомленням про успішну доставку електронного листа на ІНФОРМАЦІЯ_1 . в четвер 20 травня 2021 року, що є достатнім доказом належного вручення судового наказу ОСОБА_1 .
Таким чином, суддя першої інстанції прийшла до правомірного висновку, що заявник був обізнаний про наявність судового наказу ще у 2021 році, однак із заявою про його скасування звернувся лише 29 квітня 2026 року, тобто після спливу значного проміжку часу без наведення належних та об`єктивних причин пропуску строку, тому правові підстави для поновлення пропущеного процесуального строку відсутні.
Суддя першої інстанції дослідила наявні матеріали справи, оцінивши обставини справи і встановивши, що ОСОБА_1 подав заяву поза межами строку та не навів поважних підстав для його поновлення, правильно застосувала положення ч.2 ст. 171 ЦПК України, і дійшла обґрунтованого висновку про повернення заяви.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала судді першої інстанції про повернення заяви про скасування судового наказу постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому апеляційний суд не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу
судді Солом`янського районного суду міста Києва від 8 червня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук