СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/14640/26
пр. № 2/759/11085/26
12 жовтня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря Жиглій Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-туристична компанія «Нова Україна» про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и в:
У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-туристична компанія «Нова Україна» (далі - ТОВ «ТТК «Нова Україна») та просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 1 927 грн 92 коп. як компенсацію реальних збитків за придбаний квиток № 59518907, 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11 травня 2026 року о 13:04:53 год. між ОСОБА_1 та ТОВ «ТТК «Нова Україна» укладено договір пасажирського автомобільного перевезення. Факт укладення договору та оплати послуг підтверджується придбаним іменним квитком № 59518907 на рейс «Кишинів - Київ» із запланованим часом відправлення 17 травня 2026 року о 15:40 год. з автовокзалу «Північний» у м. Кишинів та прибуттям до міста Києва.
Також було придбано квиток № 59518909 для неповнолітнього двоюрідного брата позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на цей самий рейс. Повну відповідальність за життя та здоров`я неповнолітнього під час зазначеної поїздки було покладено на позивача на підставі нотаріально посвідченої заяви-довіреності батьків від 14 травня 2026 року, зареєстрованої в реєстрі за № 395, 396. Оплата обох квитків здійснювалася однією транзакцією на загальну суму 3 876,00 грн. При цьому вартість особистого проїзного документа позивача становить 1 927,92 грн.
Зазначив, що відповідач грубо порушив статті 526, 910 ЦК України та статтю 40 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також умови укладеного договору, оскільки в односторонньому порядку без попереднього повідомлення пасажирів скасував запланований рейс і не здійснив подачу автобуса на визначену у квитках платформу автовокзалу.
Пояснив, що прибувши на автовокзал «Північний» у місті Кишинів за 15 хв. до часу відправлення, позивач з братом виявили відсутність транспортного засобу перевізника. Бажаючи з`ясувати причини відсутності автобуса, о 15.32 год. позивач самостійно ініціював телефонні дзвінки на офіційні номери служби підтримки перевізника, які зазначені безпосередньо у квитку, а саме НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
Повідомив, що під час розмови представник перевізника надав завідомо неправдиву інформацію про те, що автобус нібито вже відправився, а о 15:48 год на мобільний номер позивача надійшло текстове повідомлення з номера НОМЕР_3 з вимогою терміново найняти таксі та їхати до аеропорту міста Кишинів. Оператор відповідача цинічно стверджував, що не зміг додзвонитися до позивача, що повністю спростовується доданими до матеріалів справи оригінальними знімками екрана журналу викликів його пристрою, де відсутні будь-які вхідні дзвінки від перевізника.
Під впливом психологічного тиску та обману з боку відповідача, позивач з братом були змушені у стресовому стані здійснювати екстрені переїзди через усе місто Кишинів до аеропорту, залучаючи родичів, які проживають у Молдові, витрачаючи їхній особистий час та пальне.
Прибувши о 16:25 год в аеропорт «Кишинів», позивач з братом побачили сірий автобус марки BOVA з державним номером 8660, водій якого відверто повідомив, що виконує зовсім інший регулярний рейс «Одеса-Кишинів», а наш прямий рейс до міста Києва перевізник просто скасував в односторонньому порядку через малу кількість людей задля власної фінансової вигоди.
Зазначив, що позивача та його брата шляхом обману посадили на транзитний автобус, що прямував абсолютно іншим маршрутом до міста Одеси з наступною нічною пересадкою, а до кінцевого пункту призначення на автостанцію «Київ», вулиця Симона Петлюри, 32 позивач з братом дісталися о 05:20 год. ранку наступного дня.
Вважає, що самовільна зміна узгодженого прямого маршруту «Кишинів-Київ» на транзитний маршрут через місто Одесу з вимушеними нічними пересадками призвела до істотного зниження якості послуги, повної відсутності нічного сну пасажирів, у тому числі неповнолітньої дитини.
Такі дії є прямим порушенням статей 10 та 15 Закону України «Про захист прав споживачів», які гарантують право на якісну послугу та отримання достовірної інформації про неї.
На підставі статті 22 ЦК України та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу реальні збитки, які складаються з вартості його квитка у розмірі 1 927,92 грн, оскільки послуга за договором не була надана належним чином.
Зазначив, що будь-які спроби вирішити питання у добровільному порядку виявилися повністю неможливими через вкрай недобросовісну поведінку відповідача, представники якого під час телефонних дзвінків позивача неодноразово кидали слухавку, вчиняли грубе хамство та згодом повністю заблокували можливість зв`язку, не відповідаючи на телефонні дзвінки.
Вважає, що неправомірними діями перевізника йому завдано глибокої моральної шкоди, право на відшкодування якої передбачено статтею 23 ЦК України та статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Моральна шкода полягає у тривалих душевних стражданнях, сильному емоційному стресі, почутті безпорадності та тривоги, викликаних перебуванням у повній правовій та фактичній невизначеності на території іншої держави з неповнолітньою дитиною. Постійне нічне недосипання, вимушена зміна планів, перерваний сон, тривога за безпеку брата, додатковий стрес через нанесення значних незручностей молдовським родичам у поєднанні з хамським ставленням персоналу відповідача завдали позивачу істотних психологічних страждань. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у 20 000,00 грн, що повністю відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.
Процесуальні дії
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а. с. 17-18).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 20).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У липні 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому ТОВ «ТТК «Нова Україна» просить у позові відмовити, мотивуючи це тим, що позовна заява ґрунтується на неповному та викривленому викладенні фактичних обставин. Відповідач не відмовлявся від виконання договору перевезення, не залишив пасажирів без перевезення та не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань.
Фактично 17 травня 2026 року мала місце технічна несправність автобуса, виявлена безпосередньо перед відправленням з м. Кишинів. З огляду на характер несправності відповідач не мав права продовжувати перевезення цим транспортним засобом, оскільки це могло створити ризик для безпеки пасажирів, водіїв та інших учасників дорожнього руху.
Саме тому відповідач організував альтернативну логістику продовження перевезення: з м. Кишинів до м. Одеса транспортом іншого перевізника, а з м. Одеса до м. Київ іншим, технічно справним автобусом відповідача.
Позивач був доставлений до кінцевого пункту призначення - м. Києва. Більше того, сам позивач у позовній заяві зазначає, що прибув до м. Києва о 05 год. 20 хв. наступного дня, тоді як у квитку запланований час прибуття до м. Києва становив 06 год. 00 хв. Отже, позивач прибув до пункту призначення раніше часу, зазначеного у квитку.
За таких обставин твердження позивача про ненадання послуги, невиконання договору та наявність підстав для повернення повної вартості квитка є безпідставними.
Відповідач намагався оперативно зв`язатися з пасажирами та повідомити їх про зміну організації перевезення. Оскільки з позивачем не вдалося встановити оперативний телефонний зв`язок, йому було направлено SMS-повідомлення з інформацією про необхідність прибути до аеропорту м. Кишинів для продовження поїздки автобусом, який мав здійснити перевезення до м. Одеса.
Позивач прибув до аеропорту м. Кишинів, сів до запропонованого автобуса та фактично скористався організованою відповідачем логістикою продовження перевезення. Надалі з м. Одеси позивач продовжив поїздку до м. Києва автобусом відповідача.
Отже, у цій справі йдеться не про скасування перевезення як послуги та не про відмову відповідача від виконання договору, а про вимушену зміну способу організації перевезення у зв`язку з технічною несправністю автобуса.
Зміна місця посадки була вимушеною та не свідчить про невиконання договору.
Позивач не стверджує, що пересадка в м. Одеса була тривалою, небезпечною або такою, що об`єктивно спричинила істотне погіршення якості послуги. Навпаки, фактичне прибуття позивача до м. Києва раніше запланованого часу підтверджує, що відповідач забезпечив виконання основного зобов`язання за договором перевезення.
Позивач не довів, що під час перевезення існувала реальна загроза життю чи здоров`ю його або ОСОБА_2 . Навпаки, саме через виявлену технічну несправність відповідач не допустив експлуатації потенційно небезпечного автобуса та організував безпечний альтернативний спосіб перевезення.
Отже, заявлена позивачем моральна шкода є недоведеною, а її розмір - необґрунтованим і неспівмірним фактичним обставинам справи (а. с. 23-30).
У серпні 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, а відзив просив залишити без розгляду, мотивуючи це тим, що заперечення відповідача є повністю безпідставними, маніпулятивними та такими, що суперечать дійсним обставинам справи й нормам матеріального та процесуального права України.
Запевнення відповідача про те, що договір виконано, оскільки позивач прибув до Києва о 05:20, не відповідають нормам закону. Відповідно до статті 910 ЦК України та статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник зобов`язаний доставити пасажира до пункту призначення за затвердженим маршрутом і розкладом руху.
У вересні 2026 року надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просять відмовити позивачу у задоволенні клопотання по залишеня відзиву без розгляду, у задоволенні позову проссили відмовити повністю.
Оскільки відповідач не довів наявності поважних причин пропуску строку, його клопотання про поновлення строку подачу відзиву задоволенню не підлягає.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 11 травня 2026 року позивач придбав квиток № 59518907 на рейс «Кишинів-Київ» із запланованим відправленням 17 травня 2026 року о 15 год. 40 хв. Також позивач придбав квиток № 59518909 для ОСОБА_2 (а. с. 10-11, 12).
17 травня 2026 року безпосередньо перед відправленням автобуса SCANIA CENTURY, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , з м. Кишинів під час передрейсової перевірки було виявлено ознаки технічної несправності транспортного засобу, пов`язаної з роботою пневматичної гальмівної системи автобуса, що підтверджується актом від 17 травня 2026 року № 1/17-05 про технічну несправність транспортного засобу та організацію подальшого перевезення пасажирів (а. с. 33).
15:48 год на мобільний номер позивача надійшло текстове повідомлення з номера НОМЕР_3 :
- «ОСОБА_1 терміново їдьте в аеропорт Автобус БОВА СІРІ 8660 Будуть вас чекати. Беріть таксі»
- «Уже в дорозі»
- «Слава Богу, оператор говорить дзвонила вам і не додзвонилась, вибачте будь ласка» (а. с. 14 зворот).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Статтею 911 ЦК України визначено, що пасажир має право: 1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком; 2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця; 3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною; 4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами); 5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби; 6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами); 7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.
Пасажир може мати також інші права, встановлені цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно із ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 922 ЦК України передбачена відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення.
Так, за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров`ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.
Договір перевезення пасажира відноситься до двосторонніх договорів, тому зміст цього договору становить сукупність прав і обов`язків сторін, які передбачаються ЦК України і транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За положеннями ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій автобуса зобов`язаний виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - з моменту реєстрації електронного квитка.
Відповідно до пунктів 135, 136 Правил надання пасажирського автомобільного транспорту особа, яка придбала квиток, має право на повернення його в касу до відправлення автобуса і виплату суми, що дорівнює повній вартості квитка, у разі: відміни рейсу або відправлення автобуса із запізненням; ненадання пасажиру місця, зазначеного у квитку (у разі відмови пасажира від іншого запропонованого місця); надання для перевезення автобуса, клас якого нижчий, ніж зазначено у розкладі руху на автостанції.
У разі повернення в касу автостанції квитка на автобус міжміського або міжнародного сполучення у строк понад одну добу до його відправлення, передбаченого розкладом руху, пасажирові повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків та збору за попередній продаж квитків.
У разі повернення квитка на автобус міжміського або міжнародного сполучення у строк за дві години або менш як за одну добу до його відправлення особі повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 10 відсотків вартості проїзду.
У разі повернення квитка на зазначений автобус пізніше ніж за дві години, але не пізніше ніж за 10 хвилин до відправлення автобуса, передбаченого розкладом руху, пасажирові повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 20 відсотків вартості проїзду.
У разі повернення квитка пізніше ніж за 10 хвилин до відправлення автобуса, а також протягом трьох годин з моменту його відправлення особі повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 30 відсотків вартості проїзду.
Пасажир має право на повернення квитка протягом трьох діб з моменту відправлення автобуса у разі хвороби або нещасного випадку, що підтверджується відповідними документами. У такому разі йому відшкодовується сплачена сума, крім плати за продаж квитків, або безоплатно переоформляється квиток на інший автобус.
Квитки на автобуси приміського сполучення не переоформляються, а у разі запізнення пасажира - не підлягають поверненню, крім випадків, визначених пунктом 135 цих Правил.
Суд встановив, що 11 травня 2026 року позивач придбав два квитки № 59518907 , № 59518909 на рейс «Кишинів-Київ» із запланованим відправленням 17 травня 2026 року о 15 год. 40 хв.
Отже, між сторонами укладено договір перевезення.
Позивач стверджує, що відповідач порушив умови укладеного договору, оскільки в односторонньому порядку без попереднього повідомлення пасажирів скасував запланований рейс і не здійснив подачу автобуса на визначену у квитках платформу автовокзалу. Зазначив, що прибувши на автовокзал «Північний» у місті Кишинів за 15 хв. до часу відправлення, позивач з братом виявили повну відсутність транспортного засобу перевізника та для з`ясування причин відсутності автобуса, о 15.32 год. позивач самостійно ініціював телефонні дзвінки на офіційні номери служби підтримки перевізника, які зазначені безпосередньо у квитку, а саме НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
Проте суд встановив, що о 15:48 год. на мобільний номер позивача надійшло текстове повідомлення з номера НОМЕР_3 : - «ОСОБА_1 терміново їдьте в аеропорт Автобус БОВА СІРІ 8660 Будуть вас чекати. Беріть таксі» - «Уже в дорозі» - «Слава Богу, оператор говорить дзвонила вам і не додзвонилась, вибачте будь ласка».
Таким чином, твердження позивача про порушення умов договору та закону щодо скасування рейсу без повідомлення пасажира не підтвердилося.
Крім того, перевізник (водій) зобов`язаний виконувати вимоги Правил надання пасажирського автомобільного транспорту особа, Правил дорожнього руху та правил технічної експлуатації автобуса (підпункт 2 пункту 147 Правил надання пасажирського автомобільного транспорту).
Натомість, згідно з актом від 17 травня 2026 року № 1/17-05 про технічну несправність транспортного засобу та організацію подальшого перевезення пасажирів, як повідомив відповідач, під час передрейсової перевірки було виявлено ознаки технічної несправності транспортного засобу, пов`язаної з роботою пневматичної гальмівної системи автобуса.
Доказів на спростування вказаної обставини, позивачем не надано.
Відповідач організував альтернативну логістику продовження перевезення іншим, технічно справним автобусом відповідача.
Позивач був доставлений до кінцевого пункту призначення - м. Києва, навіть раніше часу, зазначеного у квитку.
Тобто твердження позивача про ненадання послуги та невиконання умов договору є безпідставними.
Відповідач намагався оперативно зв`язатися з пасажирами та повідомити їх про зміну організації перевезення. Оскільки з позивачем не вдалося встановити оперативний телефонний зв`язок, йому було направлено SMS-повідомлення з інформацією про необхідність прибути до аеропорту м. Кишинів для продовження поїздки автобусом, який мав здійснити перевезення до м. Одеса.
Перевізник не скасовував перевезення як послугу та не відмовлявся від виконання договору, а вимушений був змінити спосіб організації перевезення у зв`язку з технічною несправністю автобуса. Зміна місця посадки була вимушеною та не свідчить про невиконання договору.
При цьому позивач не довів, що під час перевезення існувала реальна загроза життю чи здоров`ю його або ОСОБА_2 , а навпаки, саме через виявлену технічну несправність відповідач не допустив експлуатації потенційно небезпечного автобуса та організував безпечний альтернативний спосіб перевезення.
Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем умов укладеного договору перевезення в односторонньому порядку та скасування рейсу без попереднього повідомлення пасажирів, а тому підстав для стягнення коштів за придбані квитки немає.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування, враховуються вимоги розумності і справедливості.
Закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених положеннями Цивільного кодексу України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди, оскільки договір перевізником був виконаний, а позивач та його брат прибули до місця призначення.
Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Суд, встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, враховуючи, що позивач не довів належними доказами факту невиконання умов договору перевезення, скасування рейсу та завдання йому моральної шкоди, дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог.
У рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово робились висновки про те, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26).
Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).
Враховуючи викладене, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат
Оскільки у позові відмовлено, з огляду на ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-туристична компанія «Нова Україна» про відшкодування шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Інформація про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-туристична компанія «Нова Україна», код ЄДРПОУ 43546215, адреса: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, 34/1.
Повний текст рішення складений та підписаний 12.10.2026 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб