КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14267/2026 Доповідач - Кафідова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 759/9878/26
12 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Бабич Н.Д. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивувало тим, що 09 серпня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту кредитодавця було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1431-3518.
Позивач зазначав, що для підписання кредитного договору № 1431-3518 від 09 серпня 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А7881.
Посилався на те, що без отримання смс-повідомлення для вхіду до особистого кабінету, здійснення входу на веб-сайт кредитодавця та отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди кредитний договір між сторонами не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Позивач зазначав, що відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становила 16 800 грн, строк кредитування - 365 днів, базовий період - 30 днів, комісія за видачу кредиту - 15 % від суми кредиту, промо-ставка - 0,90 % на день, знижена процентна ставка - 1,50 % на день, стандартна процентна ставка - 1,50 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 1,18 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.
Вказував, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою та не відкриває рахунки, а через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг у системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, видало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, зазначений нею в особистому кабінеті, що, за твердженням позивача, підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів через систему платежів LiqPay та довідкою про перерахування суми кредиту.
Зазначав, що ОСОБА_1 не скористалася правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від нього без пояснення причин.
Також позивач посилався на те, що відповідач загалом 13 разів оформлювала кредитні відносини з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а попередні кредитні договори були погашені.
Вказував, що відповідач умови кредитного договору належним чином не виконала, кредит у повному обсязі не повернула та не виконала інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем.
Станом на 18 березня 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором позивач визначав у сумі 98 330,40 грн, із яких 16 800 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 79 010,40 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 2 520 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Разом із тим позивач зазначав, що кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності та часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 14 330,40 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості у розмірі 84 000 грн.
У зв`язку із цим ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 84 000 грн, із яких 16 800 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 67 200 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також 2 662,40 грн судового збору.
Рішенням Святошиснкього районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року позов ТОВ "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" суму заборгованості за кредитним договором №1431-3518 від 09.08.2024 року в розмірі 84 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., а всього разом 86 662 грн. 40 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладено електронний кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 16 800 грн.
Суд зазначив, що на підтвердження надання кредитних коштів позивач подав довідку про перерахування суми кредиту, відповідно до якої платіж № [номер приховано] від 09 серпня 2024 року на суму 16 800 грн здійснено з призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором № 1431-3518 від 09.08.2024 року», та визнав цей доказ належним і достатнім для висновку про виконання кредитодавцем свого обов`язку за договором.
Суд також виходив із того, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою, здійснює надання кредитів без відкриття рахунку та не може надати первинні банківські документи, у зв`язку із чим визнав довідку позивача та розрахунок належними і допустимими доказами заборгованості та її розміру.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 30 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року у справі № 759/9878/26 повністю, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покласти на позивача.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки психічному стану ОСОБА_1 на момент укладення договору 09 серпня 2024 року та доказам її перебування на стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні.
Посилається на статті 203, 225 ЦК України та зазначає, що суд не з`ясував, чи могла відповідач усвідомлювати значення своїх дій під час укладення спірного договору.
Також зазначає, що суд першої інстанції визнав доведеним факт перерахування кредитних коштів на підставі довідки позивача та квитанції LiqPay, однак вважає ці документи неналежними доказами.
Вказує, що довідка про перерахування суми кредиту є внутрішнім документом позивача, складеним ним в односторонньому порядку, а квитанція LiqPay, на її думку, підтверджує лише здійснення транзакції через платіжного посередника, однак не підтверджує зарахування коштів саме на рахунок або картку ОСОБА_1 .
Зазначає, що для підтвердження видачі кредиту позивач мав надати банківську виписку з рахунку. Посилається на постанову Верховного Суду у справі № 761/13360/19 та вважає, що саме банківська виписка є належним доказом руху коштів, а не внутрішня довідка кредитора.
Крім того, апелянт вказує на необґрунтованість розрахунку заборгованості та зазначає, що застосування програми лояльності зі списанням 14 330,40 грн і пред`явлення до стягнення 84 000 грн свідчить, на її думку, про штучне збільшення заборгованості за рахунок надмірних процентів.
Зазначає про несправедливість умов договору щодо процентної ставки та необхідність їх перевірки на предмет відповідності принципам добросовісності та захисту прав споживачів.
Також апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні її клопотання про зупинення провадження у справі. Зазначає, що клопотання було обґрунтоване пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи № 759/20630/25 про обмеження її цивільної дієздатності, тоді як суд застосував положення частини третьої статті 252 ЦПК України щодо наявності у сторони представника.
08 вересня 2026 року від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року - без змін.
Щодо доводів про ненадання первинних бухгалтерських документів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначає, що первинні документи по рахунку клієнта містять банківську таємницю, а позивач як небанківська фінансова установа не відкриває рахунки клієнтам і не має можливості надати первинний документ щодо рахунку ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що в матеріалах справи містяться довідка про перерахування суми кредиту № 1431-3518 від 09 серпня 2024 року, квитанція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та розрахунок заборгованості, які, на його думку, є достатніми доказами.
Зазначає, що у кредитному договорі міститься номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою НОМЕР_1 , який був зазначений самою відповідачкою.
Посилається на те, що у квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором № 1431-3518 зазначено ID операції НОМЕР_2 , суму 16 800 грн, дату та час операції 09 серпня 2024 року о 11:33, призначення платежу - видача кредитних коштів за договором № 1431-3518 та номер платіжного інструменту НОМЕР_1 .
При цьому у відзиві ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прямо зазначає, що у позивача відсутня інформація про належність відповідного рахунку відповідачу, оскільки такою інформацією володіє банк-емітент картки.
13 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відзив не спростовує доводів апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, звертаючись із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитодавець повинен довести не лише факт укладення відповідного договору, а й виконання власного обов`язку - фактичне надання кредитних коштів позичальнику.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України встановлено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами першою, п`ятою, шостою та сьомою статті 81 ЦПК України передбачено кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 09 серпня 2024 року о 11 год. 33 хв. складено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1431-3518, в якому як позичальника зазначено ОСОБА_1 .
У розділі 13 «Реквізити Сторін» договору зазначені персональні дані ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором А7881.
Пунктом 4.6 кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника з використанням зазначених ним реквізитів електронного платіжного засобу.
Також цим пунктом визначено, що кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.
На підтвердження перерахування кредитних коштів у розмірі 16 800 грн позивач надав квитанцію LiqPay.
Зі змісту цієї квитанції вбачається, що 09 серпня 2024 року о 11 год. 33 хв. проведено операцію № [номер приховано] на суму 16 800 грн із призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1431-3518, 2024-08-09».
У квитанції як платника зазначено «УКР КРЕДИТ ФІНАНС B2C», ідентифікатор платника 38548598, IBAN НОМЕР_4 ; у графі «Отримувач» зазначено платіжну систему VISA та номер платіжного інструменту 444111*00.
ПІБ отримувача коштів, номер банківського рахунку отримувача та відомості про власника платіжного інструменту у квитанції відсутні.
Також позивач подав складену самим ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» довідку про перерахування суми кредиту № 1431-3518 від 09 серпня 2024 року, в якій зазначено ОСОБА_1 , платіж № [номер приховано], систему LiqPay, номер картки НОМЕР_1 та суму 16 800 грн.
Водночас матеріали справи не містять документа банку, який емітував відповідний платіжний засіб, або іншого незалежного від позивача доказу, який би підтверджував, що платіжний засіб НОМЕР_1 належав саме ОСОБА_1 , а також що 16 800 грн були фактично зараховані на банківський рахунок, відкритий на її ім`я.
Саме ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що інформація про належність відповідного рахунку відповідачу у нього відсутня та такою інформацією володіє банк-емітент картки.
За таких обставин факт збігу маскованого номера платіжного засобу, зазначеного у договорі, із маскованим номером платіжного інструменту у квитанції LiqPay підтверджує спрямування платіжної операції на відповідний платіжний інструмент, однак сам по собі не усуває необхідності доведення того, що цей платіжний засіб належить саме відповідачу.
Довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» також не усуває цієї прогалини, оскільки складена самим кредитодавцем і відтворює відомості про платіж, на які посилається сторона, заінтересована у результаті спору.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Верховний Суд у постанові від 24 червня 2026 року у справі № 286/3618/24, розглядаючи спір за позовом того самого кредитодавця - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», наголосив, що в спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним власного обов`язку за кредитним договором, а саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором. Верховний Суд звернув увагу на необхідність належної перевірки обставин щодо належності платіжного засобу конкретному відповідачу у випадку, коли ця обставина оспорюється.
При цьому посилання позивача на те, що він не є банківською установою та не має доступу до банківської інформації відповідача, не звільняє його від процесуального обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Неможливість кредитодавця самостійно отримати інформацію, що становить банківську таємницю, не означає, що така обставина може вважатися доведеною за відсутності відповідного доказу. Позивач мав процесуальну можливість порушити перед судом питання про витребування доказів у банківської установи, однак надані матеріали справи не містять такого клопотання.
Колегія суддів також враховує, що разом із відзивом на апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, протоколи створення та перевірки електронного підпису, роз`яснення НБУ та фото відповідача з паспортом.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього
У відзиві на апеляційну скаргу позивач не навів обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції, та не подав відповідних доказів існування таких причин.
Отже, підстав для прийняття зазначених нових доказів на стадії апеляційного перегляду немає.
Крім того, наведені документи стосуються переважно процедури ідентифікації користувача, створення та підписання електронних документів, проте самі по собі не є документами банку-емітента, які підтверджують належність платіжного засобу НОМЕР_1 ОСОБА_1 та фактичне зарахування на її рахунок 16 800 грн.
Тому висновок суду першої інстанції про доведеність виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свого обов`язку з надання кредиту ґрунтується на недостатній сукупності доказів та не відповідає вимогам статей 76, 77, 80, 81, 89 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам статус позивача як небанківської фінансової установи та відсутність у нього можливості надати первинні банківські документи є достатньою підставою для визнання його внутрішньої довідки та розрахунку належними і достатніми доказами надання кредиту.
Процесуальний обов`язок доказування факту виконання кредитодавцем договору не може бути покладений на позичальника шляхом вимоги спростувати обставину, яка насамперед повинна бути доведена позивачем.
За відсутності належних та достатніх доказів надання кредитних коштів саме ОСОБА_1 відсутні правові підстави для стягнення з неї як суми основного боргу, так і процентів, нарахованих у зв`язку з користуванням цими коштами.
У зв`язку з таким висновком колегії суддів доводи апеляційної скарги щодо психічного стану ОСОБА_1 на момент укладення договору, необхідності зупинення провадження до вирішення справи № 759/20630/25, несправедливості окремих умов договору та правильності розрахунку процентів не впливають на кінцевий результат апеляційного перегляду та не потребують вирішального значення для розв`язання спору, оскільки позивачем не доведено первинну обставину, з якою пов`язується виникнення обов`язку відповідача повернути кредитні кошти, - їх фактичне надання саме відповідачу.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Щодо судових витрат колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 1 816,80 грн судового збору, що підтверджується доданою до апеляційної скарги квитанцією.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відмовлено повністю, зазначені витрати підлягають стягненню з позивача на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1431-3518 від 09 серпня 2024 року - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 1 816 грн 80 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий: Судді: