Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.10.2026 Справа №607/15570/26 Провадження №2/607/6614/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
-головуючої судді Сташків Н.М.,
-за участі секретаря судового засідання Ходань С.І.,
у присутності учасників процесу:
-позивачки ОСОБА_1 ,
-відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 16.07.2026 подала до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення в її користь щомісячно аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття та на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Зазначені позовні вимоги обґрунтовує тим, що в 2020 році вона познайомилась з ОСОБА_4 та у них склалися дружні та романтичні стосунки, вони почали проживати разом та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Поступово їх відносини почали погіршуватись та з листопада 2025 року вони проживають оремо. Син перебуває на утриманні позивачки та проживає з нею, а відповідач відмовляється добровільно надавати кошти на його утримання, а саме на придбання одягу, харчування, медикаментів тощо. Розмір доходу позивачки є недостатнім для забезпечення належного рівня життя дитини. Оскільки батьки мають рівні обов`язки з утримання дитини, просила стягнути з відповідача аліменти у вищевказаному розмірі. Також позивачка просить стягнути аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки у неї немає самостійного доходу
Ухвалою судді від 20.07.2026 позовну заяву залишено без руху, а 24.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання 11.08.2026 о 10 год 35 хв, яке, у зв`язку з неможливістю встановлення особи відповідача через відсутність документів, що посвідчують його особу, відкладено до 22.09.2026 до 10 год 35 хв та, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, перенесено на 13.10.2026 на 11 год 10 хв.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав повністю, пояснив, шо офіційно не працює, але має постійні підробітки, згідний на стягнення з нього аліментів на дитину в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та на утримання позивачки в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.
Як зазначає позивачка у позовній заяві, у 2020 році вона познайомилась із відповідачем, у них склалися дружні та романтичні стосунки, вони почали проживати разом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25.05.2024, у якому в графі мати зазначено « ОСОБА_1 », у графі батько - « ОСОБА_2 ».
У судовому засіданні сторони підтвердили, що шлюб між ними не був укладений.
Позивачка зареєстрована як внутрішньо-переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено відповіддю на запит суду щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, та фактично проживає разом з дитиною за вказаною адресою, що підтверджено довідкою №14-07-26-16 від 14.07.2026.
Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що його зареєстроване місце проживання в м. Бережанах Тернопільської області, а фактично на даний час він проживає тимчасово за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином судом установлено, що позивачка проживає з дитиною, відповідач проживає окремо від них.
До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:
Згідно з ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. ч. 2 та 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Так, судом установлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина сторін проживає з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на утриманні позивачки. Факт їх спільного проживання підтверджений належними доказами та не оспорюється відповідачем.
Судом не встановлено жодних доказів про те, що відповідач за своїм станом здоров`я чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов`язків із утримання дитини.
За таких обставин суд доходить висновку про порушення прав позивачки, оскільки обов`язок з утримання дитини є рівним для обох із батьків, а тому наявні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача аліментів на дитину.
Змістом позовних вимог позивачки є стягнення з відповідача 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що фактично є мінімальним гарантованим розміром аліментів на одну дитину, а також стягнення з відповідача аліментів на своє утримання як матері дитини до досягення дитиною 3 років у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача.
Враховуючи обставини, визначені ст. 182 СК України, зокрема, беручи до уваги стан здоров`я дитини, з приводу яких позивачка доказів не надавала, матеріальне становище дитини, яка росте, потребує постійного матеріального забезпечення, стан здоров`я відповідача, який жодних доказів з цього приводу не надавав, є молодим чоловіком, його матеріальне становище, з приводу якого також доказів не надано, проте відповідач визнав, що хоч не працює офіційно, але має постійні підробітки, відсутність даних про перебування на утриманні відповідача інших осіб, зазначених у п. 3 ст. 182 СК України, та щодо майна, яке належало б відповідачу на праві власності, чи здійснення витрат на придбання такого майна, а також, зважаючи на те, що відповідно до ч. 3 ст. 181, ст. 183 СК України існують підстави для визначення розміру аліментів у частці від заробітку відповідача, враховуючи визначений Законом мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення в користь позивачки з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 16.07.2026, до досягнення ним повноліття, відповідно до ст. ст. 180, 181 Сімейного кодексу України.
Також, як установлено судом, син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досяг трьохрічного віку та проживає з позивачкою, у зв`язку із чим відповідно до ч. 2 ст. 91, ч. 2 та 4 ст. 84 СК України вона має право на утримання від відповідача, який є батьком дитини, є молодим, працездатним, а, отже, може надавати їй матеріальну допомогу.
З урахуванням вищезазначених обставин суд вважає, що розмір аліментів на утримання позивачки слід визначити у розмірі 1/6 частки від доходів відповідача щомісячно, починаючи стягувати з 16.07.2026, до досягнення дитиною трьох років.
З цих підстав позов підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за 1 місяць слід допустити до негайного виконання.
У зв`язку з задоволенням позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 1331,20 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 89, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.07.2026, - до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи із 16.07.2026, - до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів у межах суми платежу за 1 місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; зареєстроване місце перебування як внутрішньо-переміщеної особи та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя Н. М. Сташків