Справа № 353/103/26
Провадження № 6/353/95/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді - Луковкіної У.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Задної Роксолани Євгенівни про розстрочення виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації 1/2 частини вартості відчуженого автомобіля,-
в с т а н о в и в :
29.09.2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Задна Р.Є. звернулась в суд з заявою про розстрочення виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації 1/2 частини вартості відчуженого автомобіля. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що 19.08.2026 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду вирішено скасувати рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29.04.2026 року та додаткове рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2026 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації 1/2 частини вартості відчуженого автомобіля та постановити нове рішення. А саме вирішено в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 171711,70 грн, в якості грошової компенсації вартості спільного сумісного майна подружжя, а саме транспортного засобу марки «Infiniti QX56», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року випуску, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1716,67 грн.; за проведення експертизи в сумі 619,20 грн.; понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4098,19 грн. Зазначила, що на даний час у відповідача склалась несприятлива фінансова ситуація, пов`язана з розміром його доходів (заробітної плати), розмір якої становить 8650,0 грн. на місяць. Крім цього ОСОБА_1 має аліментні зобов`язання на утримання свого сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) та колишньої дружини у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно. Просила розстрочити виконання вищевказаного судового рішення рівними частинами по 14309,31 грн. щомісячно протягом 12 місяців до 30 числа поточного місяця.
30.09.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Задної Р.Є. про розстрочення виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації 1/2 частини вартості відчуженого автомобіля. Для вирішення вказаної заяви призначено судове засідання на 11 год. 00 хв. 13 жовтня 2026 року в залі судових засідань Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.
09.10.2026 року представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Розганюк Т.Є. подала до суду заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду та просила в її задоволенні відмовити. Зазначила, що обставини, на які посилається сторона відповідача, не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його неможливим. Офіційне влаштування ОСОБА_1 на роботу з оплатою праці в мінімальному розмірі вчинено ним виключно для того, щоб сплачувати аліменти у мінімальному розмірі та не виконувати рішення суду належним чином. Наголосила, що грошові кошти в сумі 171711,70 грн., які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 є грошовою компенсацією вартості відчуженого транспортного засобу, як спільного сумісного майна подружжя. 10.11.2025 року відповідач без згоди дружини перереєстрував спірний транспортний засіб на свою маму на підставі договору купівлі-продажу за погодженою ціною 800000,0 грн. Таким чином ОСОБА_1 09.11.2025 року отримав за відчужений автомобіль грошові кошти в сумі 800000,0 грн. Тому посилання представника відповідача на скрутне фінансове становище відповідача є необґрунтованим, оскільки офіційна заробітна плата ОСОБА_1 не є доказом дійсного матеріального стану. До цього ж при розстроченні суми боргу щомісячний платіж становитиме 14309,31 грн., що значно перевищує заявлений відповідачем дохід. Також просила врахувати ступінь вини відповідача у виникненні спору. Інші обставини, на які посилається сторона відповідача (військовий стан, економічна ситуація в країні), не заслуговують на увагу та не є підставою для розстрочення виконання рішення суду.
13.10.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Задна Р.Є. подала до суду клопотання про долучення доказів, а саме долучила довідку форми ОК-5 від 12.10.2026 року, яка містить відомомсті щодо заробітної плати відповідача, розмір якої становить 8650,0 грн. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги всі докази явного матеріального стану відповідача та наявність аліментних зобов`язань, та навіть того, що розстрочення даної суми на 12 місяців для відповідача буде надмірним тягарем, просила заяву задовольнити.
Заявник (відповідач) ОСОБА_1 та його представник - адвокат Задна Р.Є. в судове засідання не з`явились, однак представник заявника у своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду та клопотанні про долучення доказів просила розгляд справи провести без її участі та без участі відповідача.
ОСОБА_2 (позивачка) та її представник - адвокат Розганюк Т.Є. в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Частиною 2 ст. 435 ЦПК України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Оскільки всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, суд вважає можливим розглянути заяву за відсутності учасників справи.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, ознайомившись з заявою та дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.08.2026 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду вирішено скасувати рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29.04.2026 року та додаткове рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2026 року по справі № 353/103/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації 1/2 частини вартості відчуженого автомобіля та постановити нове рішення. А саме вирішено в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 171711,70 грн, в якості грошової компенсації вартості спільного сумісного майна подружжя, а саме транспортного засобу марки «Infiniti QX56», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року випуску, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1716,67 грн.; за проведення експертизи в сумі 619,20 грн.; понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4098,19 грн.
Відповідно до копії довідки ФОП ОСОБА_3 від 28.09.2026 року ОСОБА_1 з 01.04.2026 року працює у ФОП ОСОБА_3 на посаді водія-експедитора з посадовим окладом 8650,0 грн. Дані обставини також підтверджуються довідкою ОК-5, сформованою засобами автоматизованої системи Пенсійного фонду України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Розстрочення рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Узагальнюючи підстави, наведені представником заявника у своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду, суд вважає, що вони ґрунтуються лише на твердженнях представника ОСОБА_1 (боржника) про його несприятливе фінансове становище, пов`язане з малим розміром його заробітної плати та аліментними зобов`язаннями. При цьому будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 аліментних зобов`язань, в т.ч. копії судового рішення, перебування виконавчого провадження на виконання у відділі ДВС, тощо, до заяви про розстрочення виконання рішення суду не додано.
Однак, при цьому ОСОБА_1 (боржник) не вказує інші види своїх доходів. Зокрема, позовними вимогами в основній справі були вимоги про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) 1/2 частини вартості автомобіля марки «Infiniti QX56», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року випуску, який він разом з позивачкою ОСОБА_2 (стягувач) придбав під час шлюбу, а потім за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 09.11.2025 року продав своїй матері ОСОБА_4 , отримавши за це 800000,0 грн. Куди саме були спрямовані ці кошти ОСОБА_1 та його представник не зазначають. Також ними не надано і інших доказів, які могли би підтвердити або спростувати наявність у ОСОБА_1 іншого майна.
З врахуванням зазначеного, суд вважає слушними доводи представника ОСОБА_2 (стягувач) - адвоката Розганюк Т.Є. про те, що невисока заробітна плата ОСОБА_1 (боржник) не є єдиним та найпереконливішим доказом його тяжкого матеріального стану та фінансової неспроможності виконати рішення апеляційного суду.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11/ провадження № 61-33465 св18, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Зважаючи на викладене представником заявника не наведено доводів та не надано переконливих доказів наявності у нього саме виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення.
Таким чином, суд вважає, що заявником не надано доказів випадку винятковості, який відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України є обов`язковою умовою для розстрочення виконання рішення суду, а матеріальне становище не має характеру особливої або виняткової обставини.
Як наслідок, представником заявника не обґрунтовано винятковості випадку, у зв`язку з яким слід би було розстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність розстрочення такого. Складне матеріальне становище та наявність аліментних зобов`язань не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 247, 353, 435 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Задної Роксолани Євгенівни про розстрочення виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 19.08.2026 року по справі 353/103/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації 1/2 частини вартості відчуженого автомобіля - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий У. Ю. ЛУКОВКІНА