ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 757/36953/26-ц
пр. № 2-10723/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2026 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Романенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2026 у провадження судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою суду від 07 серпня 2026 року відкрито провадження у цивільній в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що при зверненні до суду Товариство з обмеженою відповідальності «Бізнес Позика» просив ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 99 607,00 грн. заборгованості за договором про надання кредиту та судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн.
Наряду з вказаним, під час судового розгляду встановлено, що заборгованість за договором про надання кредиту у розмірі 99 607, 00 грн. сплачено.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Проте поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (касаційне провадження № 61-13405св18).
На підставі встановлених обставин та відповідних норм цивільного процесуального законодавства суд приходить до висновку про відсутність спору між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , оскільки станом на 14.09.2026 заборгованість погашена, а відтак предмет спору відсутній.
В даному випадку підставою для закриття провадження у справі є відсутність предмета спору, однак питання розподілу судових витрат при закритті провадження у справі з наведеної підстави процесуальним законом не врегульоване.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до пункту 12Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від12червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення.
В абзаці 1 пункту 38 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Визнання відповідачем позову не є підставою для звільнення його від сплати судових витрат.
Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 24 вересня 2018 року по справі № 661/3865/16-ц, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Оскільки відповідачем погашена заборгованість після пред`явлення позову, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, враховуючи що відповідач не заперечував щодо такого стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 14, 33, 142, 255, ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 411, код ЄРПОУ 41084239) суму судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.
Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА