ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 757/36047/26-ц
пр. 2-10632/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Ільєвої Т.Г.
за участю секретаря Романенко Д.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Каса» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
26 червня 2026 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Каса», згідно вимог якої позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Каса» заборгованість по Договору № 16.09.2025-00000176 про надання споживчого кредиту від 16.09.2025 року, в загальному розмірі 32 948,96 гривень, з яких: 929,45 гривень - заборгованість за основним боргом; 30 519,51 гривень - заборгованість за процентами; 1500,00 гривень - штраф за управління кредитом при простроченні чергового платежу.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 16 вересня 2025 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Кредитний Договір, до якого в подальшому було укладено додаткову угоду, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
Разом з тим, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 16.09.2025-00000176 від 16.09.2025 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки №16.09.2025-[телефон приховано] від 16.09.2025 року
Однак відповідачі не виконали свої зобов`язання за укладеними договором - не повернули кредит та не сплатили проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідачів за договором утворилась заборгованість.
Вказані обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
На запит суду що зареєстрованого місця проживання відповідачів, отримана відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру.
08 липня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позов.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судовим розглядом встановлено, що 16 вересня 2025 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Кредитний Договір №16.09.2025-00000176 про надання споживчого кредиту, надалі - Договір.
Відповідно до п.2.1. Договору, Позивач надає Відповідачу-1 споживчий кредит у розмірі та на умовах встановлених Договором, а Відповідач-1 зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов Договору.
Згідно до п.2.3. Кредит надається на наступних умовах: сума кредиту: 150000,0 грн., строк користування кредитом: 1092 календарних днів з дати надання кредиту, не включаючи дату отримання кредиту; дата отримання кредиту: 15.09.2025 року; термін повернення кредиту: до 12.09.2028 року.
Відповідно до п.2.6. Договору, плата за користування кредитом у вигляді процентів (процентна ставка) є фіксована, незмінювана і складає 0,7 % в день за умови належного виконання Відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором.
На підставі заяви №1-16.09.2025 Відповідача-1 від 16.09.2025 (копія додається, оригінал наявний у Позивача) про зменшення процентної ставки за Договором на період з 17.09.2025 по 03.03.2026 та встановлення її на рівні 0,33% в день, 16 вересня 2025 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди 1, плата за користування кредитом у вигляді процентів (процентна ставка) є фіксована, незмінювана і складає 0,7 (нуль, сім) % в день за умови належного виконання Відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором. На період з 17.09.2025 по 03.03.2026 включно, процентна ставка складає 0,33% в день. Починаючи з 04.03.2026 і до кінця дії Договору, процентна ставка складає 0,7% в день.
На підставі заяви №2-03.03.2026 Відповідача-1 від 03.03.2026 (копія додається, оригінал наявний у Позивача) про зменшення процентної ставки за Договором на період з 04.03.2026 по 26.05.2026 та встановлення 'її на рівні 0,33% в день, 03 березня 2026 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди 2, плата за користування кредитом у вигляді процентів (процентна ставка) є фіксована, незмінювана і складає 0,7 (нуль, сім) % в день за умови належного виконання Відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором. На період з 04.03.2026 по 26.05.2026 включно, процентна ставка складає 0,33% в день. Починаючи з 27.05.2026 і до кінця дії Договору, процентна ставка складає 0,7% в день.
Згідно п.2.8. Договору, проценти за користування кредитом зазначаються у графіку платежів, який є невід`ємною частиною Договору.
Відповідно до п.3.7. Договору нарахування процентів за користування кредитом починається з наступного дня після отримання кредиту Відповідачем-1 до дати фактичного повернення кредиту, включаючи дату повернення кредиту. При цьому у випадку дострокового повернення кредиту розмір процентів зменшується пропорційно дням фактичного користування кредитом.
Згідно п.3.3. Договору, підтвердженням факту надання кредиту Відповідачу-1 є зарахування коштів на банківський рахунок за належними реквізитами наданими Відповідачем-1 при оформленні кредиту.
Свої зобов`язання по видачі кредиту позивач виконав, що підтверджується Кредитним договором та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1151 від 16.09.2025, відповідно до якої грошові кошти були перераховані на банківський рахунок (IBAN) Відповідача-1 № НОМЕР_3 відкритий в AT «Універсал Банк».
Водночас Відповідач-1 належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором, зокрема не здійснює своєчасну сплату процентів за користування кредитом та не вносить обов`язкові платежі відповідно до графіку.
У зв`язку з порушенням строків виконання грошових зобов`язань у Відповідача-1 утворилась прострочена заборгованість.
Відповідно до п.8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту та/або процентів у строки, встановлені Договором, зобов`язання вважається простроченим з наступного дня після встановленого строку платежу.
Згідно п.6.6 Договору у разі прострочення Відповідачем-1 сплати чергового платежу за Договором у сумі 100 грн. і більше, на Відповідача-1 покладається обов`язок сплатити штраф за управління кредитом у розмірі 500грн., який нараховується з першого дня прострочення.
Відповідно до п. 8.2. Договору встановлено черговість погашення заборгованості, відповідно до якої в першу чергу підлягає погашенню прострочена заборгованість за кредитом та процентами.
Невиконання Відповідачем-1 обов`язку щодо внесення чергових платежів призвело до утворення простроченої заборгованості, яка є предметом даного позову.
Разом з тим, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 16.09.2025-00000176 від 16.09.2025 року між Позивачем та Відповідачем-2 було укладено Договір поруки №16.09.2025-[телефон приховано] від 16.09.2025 року.
Відповідно до п.2.1. Договору поруки Відповідач-2 зобов`язується солідарно відповідати перед Позивачем за своєчасне виконання Відповідачем-1 Основного зобов`язання в повному обсязі.
Згідно до п.3.1.1. Договору поруки Позивач має право у випадках невиконання або неналежного виконання Відповідачем-1 Основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у Відповідача-2 як у солідарного боржника.
Однак, Відповідачем-1 зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконуються, порушені істотні умови Договору, зокрема не здійснюється своєчасна та повна сплата передбачених Договором платежів. Відповідачем-1 допущено порушення графіку платежів, який є невід`ємною частиною Договору, а саме прострочення сплати як основної суми кредиту, так і процентів за користування кредитом.
01 червня 2026 року Позивачем було направлено Відповідачу-1 лист-вимогу вих. №01-01-06/2026 про погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором (копія додається, оригінал наявний у Позивача) що підтверджується накладною AT «Укрпошта» №33[телефон приховано] від 01.06.2026р. та описом вкладення до цінного листа AT «Укрпошта» від 01.06.2026р. Однак, поштове відправлення повернулося без вручення Відповідачу-1 по причині закінчення терміну зберігання.
01 червня 2026 року Позивачем було направлено Відповідачу-2 лист-вимогу за вих. №03-01-06/2026 про погашення простроченої заборгованості за Договором поруки (копія додається, оригінал наявний у Позивача) що підтверджується накладною AT «Укрпошта» №33[телефон приховано] від 01.06.2026р. та описом вкладення до цінного листа AT «Укрпошта» від 01.06.2026р. Однак, поштове відправлення повернулося без вручення Відповідачу-2 по причині закінчення терміну зберігання.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно статті 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Як встановлено судом, підписавши спірний Договір, Відповідач добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.
За приписами статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідачами не заявлялись зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитного договору на підставі положень статті 1051 ЦК України.
Кредитний договір не оскаржений та в судовому порядку недійсним не визнавався.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст.553 ЦК України).
У ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У справі, що розглядається, позичальником та поручителем не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним Договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Суд звертає увагу на те, що відповідачі не надали належних та допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, а також обставин та доказів наданих позивачем.
Наявний у справі розрахунок заборгованості за кредитним договором, є належним доказом наявності заборгованості позичальника.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц).
Відповідачі власних розрахунків заборгованості не надали та не заявляли клопотання щодо призначення експертизи, отже належними та допустимими доказами не спростував розмір боргу.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 3328,00 грн.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Каса» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Каса» (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Полуботка, 35, код ЄДРПОУ 41972628) заборгованість по Договору № 16.09.2025-00000176 про надання споживчого кредиту від 16.09.2025 року, в загальному розмірі 32 948,96 гривень (тридцять дві тисячі дев`ятсот сорок вісім гривень 96 копійок), з яких:
-929,45 гривень (дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 45 копійок) - заборгованість за основним боргом;
-30 519,51 гривень (тридцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень 51 копійка) - заборгованість за процентами;
-1500,00 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) - штраф за управління кредитом при простроченні чергового платежу.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Каса» (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Полуботка, 35, код ЄДРПОУ 41972628) суму сплаченого судового збору в розмірі 3328 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА