Справа № 465/920/26 Головуючий у 1 інстанції Мигаль Г.П.
Провадження № 22-ц/811/2944/26 Доповідач в 2-й інстанції Копняк С. М.
УХВАЛА
08 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Федчун Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
у лютому 2026 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила розірвати шлюб, укладений між ними 18 липня 2025 року, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено актовий запис № 1677.
Позов мотивований тим, що після реєстрації шлюбу спільне сімейне життя не склалося. Між сторонами відсутні взаєморозуміння, спільні погляди на сімейне життя та обов`язки подружжя. Фактично сімейні відносини припинені, спільного господарства сторони не ведуть, шлюб існує формально. 24 вересня 2025 року між сторонами укладено шлюбний договір, згідно з яким кожна зі сторін не претендує на майно іншої сторони. Майнові спори між сторонами відсутні. Намірів на примирення позивачка не має, подальше спільне життя та збереження шлюбу вважає неможливим. Відповідач згоди на розірвання шлюбу не надає, однак його позиція не змінює фактичного розпаду сім`ї.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 18 липня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1677.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у виді судового збору у розмірі 1 331 грн 20 коп.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в липні 2026 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи ні за адресою фактичного місця проживання, ні за адресою зареєстрованого місця його проживання. Вказує на те, що судом порушено норми процесуального права, а саме статті 251 ЦПК України, адже не зупинено провадження у справі, незважаючи на те, що відповідач подав до суду докази того, що він перебуває у складі Збройних Сил України.
Відзив на апеляційну скаргу від позивачки не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про зупинення провадження, зазначив, що проходить військову службу в період дії воєнного стану, що є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, оскільки виконує бойові і спеціальні завдання за призначенням, в матеріалах справи наявна довідка форма 5 військової частини НОМЕР_1 від 12 лютого 2026 року, згідно якої капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації на особливий період у згаданій військовій частині.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19.
Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до частини другої статті 381 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України.
Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 513/475/24 зазначено:
«1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Враховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження апелянтом військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі у розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_1 щодо продовження розгляду справи, колегія суддів уважає, що клопотання про зупинення провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 251, 253, 259 - 261, 381 ЦПК України, Львівський апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження задовольнити.
Зупинити провадження у справі № 465/920/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року, до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: С. М. Бойко
А. В. Ніткевич