ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 295/5434/26 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.
Доповідач Панкеєва В.А.
УХВАЛА
13 жовтня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
суддів Галацевич О.М.,
Миколайчука П.В.,
вирішуючи відповідно до вимог ст.359 ЦПК України, питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бокал Роман Борисович, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 липня 2026 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 липня 2026 року позовну заяву задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором №182073 від 05.05.2025, яка становить 40839,84 грн, яка складається із боргу: за кредитом - 22892,00 грн (тіло - 19000,36 грн і комісія за надання кредиту - 3891,64 грн), за процентами - 17947,84 грн, а також стягнути судовий збір у розмірі 2609,20 грн та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 6860,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 31 серпня 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника Бокал Р.Б., подала апеляційну скаргу, в якій заявила клопотання про поновлення строку на його оскарження.
В обгрунтування клопотання вказано, що повне рішення суду було вручено апелянту 21.07.2026 через електронний кабінет, відтак 30-денний строк оскарження закінчився 20.08.2026, а скаргу подано 31.08.2026, тобто з пропуском на 11 календарних днів. Такий строк є незначним і не свідчить про намір невиправдано затягнути набрання рішенням остаточності. Причинами пропуску є складні сімейні та майнові обставини, зокрема ОСОБА_1 є матір`ю трьох дітей та має обмежений майновий стан із доходом у вигляді соціальних виплат, перебуває під суттєвим борговим і виконавчим навантаженням. 30.08.2026 під час перевірки стану судових і виконавчих проваджень було встановлено, що рішення набрало законної сили 20.08.2026, а в Єдиному реєстрі боржників щодо апелянта вже наявні відкриті виконавчі провадження з арештом коштів. Усвідомивши реальний ризик примусового стягнення значної суми заборгованості та судових витрат, апелянт діяла невідкладно і вже наступного дня подала апеляційну скаргу, яка містить конкретні матеріально-правові доводи щодо неопрацьованої комісії та процентів. З урахуванням викладеного, представник скаржника просить суд оцінити ці обставини в їх сукупності та поновити строк на апеляційне оскарження.
16 вересня 2026 року із суду першої інстанції до Житомирського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи №295/5434/26.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2026 року визнано наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Бокалом Романом Борисовичем, причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 липня 2026 року неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху. Надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для звернення до Житомирського апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження із належними доказами поважності причин пропуску процесуального строку. Роз`яснено заявнику, що якщо заяву не буде подано в зазначений строк, або якщо вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
05 жовтня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бокал Роман Борисович подав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи заяву, представник скаржника зазначає, що строк пропущено лише на 11 календарних днів. При цьому апеляційну скаргу подано в повному обсязі, а будь-якого подальшого зволікання з боку скаржника допущено не було. Більше того, позивач вже повною мірою реалізував своє право на процесуальний захист, надавши ґрунтовний і детальний відзив по суті апеляційних доводів. Суть апеляційного оскарження зводиться до перевірки правильності правової оцінки та розрахунку заборгованості виключно на підставі тих доказів, які вже містяться в матеріалах справи, що не вимагає збирання чи подання нових доказів. За таких обставин поновлення строку не порушує процесуальних прав позивача та не ставить його у невигідне становище. Натомість відмова у відкритті апеляційного провадження матиме непоправні наслідки та остаточно позбавить відповідача права на судовий перегляд оспорюваних складових стягнення. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.09.2026 у справі № 295/16378/25, щодо недопустимості надмірного формалізму при застосуванні процесуальних обмежень доступу до суду, наведена сукупність обставин у контексті принципів пропорційності та доступу до правосуддя є достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Розглянувши клопотання по сутті колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За приписами пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2026 року Богунським районним судом м. Житомира було ухвалено оскаржуване рішення у даній справі.
Згідно картки руху документу повідомлення про документ було направлено до електронного кабінету ОСОБА_1 20.07.2026 о 23:40, а повідомлення про його доставку надійшло до суду 21.07.2026 о 01:47. Представнику відповідача - адвокату Бокалу Р.Б., рішення було доставлено до електронного кабінету 21.07.2026 о 13:05.
Однак, представником відповідача подано до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу через підсистему "Електронний суд" 31 серпня 2026 року, тобто з порушенням строків, встановлених процесуальним законом.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та "права на суд", гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ також у справах "Науменко проти України" від 09 листопада 2004 року, "Полтораченко проти України" від 18 січня 2005 року та "Тімотієвич проти України" від 08 листопада 2005 року.
У постанові Верхового Суду від 14 червня 2022 року в справі № 904/3541/15 зазначено, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Разом з цим заявником не дотримано строки апеляційного оскарження рішення місцевого суду, а обставин об`єктивного характеру, які зашкодили своєчасній подачі апеляційної скарги та могли б бути враховані судом апеляційної інстанції як поважні, представником відповідача, не наведено.
Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Бокала Р.Б. у заяві про поновлення строку на незначність 11-денного пропуску строку, відсутність подальшого зволікання, подання відзиву позивачем та необхідність застосування принципу пропорційності й запобігання "надмірному формалізму" з посиланням на постанову Верховного Суду від 23.09.2026 у справі № 295/16378/25 колегія суддів оцінює критично та відхиляє з огляду на таке.
Законодавство не встановлює процесуальних "пільг" чи винятків залежно від кількості днів пропуску строку. Призначення процесуальних строків полягає у встановленні чітких часових межевих рамки для здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав, що гарантує стабільність цивільного обороту та судових рішень.
Аргументи заявника про те, що позивач подав відзив на апеляційну скаргу, а суть спору зводиться лише до оцінки наявних у справі доказів, не спростовують факт відсутності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасній подачі апеляційної скарги до 20 серпня 2026 року включно.
Посилання на постанову Верховного Суду від 23.09.2026 у справі № 295/16378/25 колегія суддів вважає неналежним, оскільки правові висновки щодо "надмірного формалізму" застосовуються судами у сукупності з оцінкою поважності причин пропуску, а не як самостійна підстава для поновлення строків за відсутності будь-яких об`єктивних підстав для цього. Сама лише подача апеляційної скарги із запізненням та аргументація відсутністю шкоди для іншої сторони не є належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2026 року заявнику вже надавався процесуальний строк для зазначення інших поважних причин пропуску строку з наданням належних доказів. Однак у заяві від 05 жовтня 2026 року представник апелянта фактично перефразував попередні доводи та змістив акцент на оцінку процесуальних наслідків, так і не навівши жодних нових об`єктивних обставин, які б перешкодили вчасному зверненню до суду у період з 21.07.2026 по 20.08.2026.
За таких обставин, наведені представником відповідача підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 357,358,381 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бокал Роман Борисович, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 липня 2026 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.А. Панкеєва
Судді О.М. Галацевич
П.В. Миколайчук