Справа № 141/377/26
Провадження №2-о/141/21/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2026 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.,
при секретарі судового засідання Бугайчук Ю.С.,
сторони в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 141/377/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оратівська селищна рада, про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном,
У С Т А Н О В И В:
В провадженні суду перебуває цивільна справа № 141/377/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оратівська селищна рада, про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном.
Ухвалою суду від 01.06.2026 відкрито провадження у справі № 141/377/26 та призначено судове засідання на 07.07.2026. Також ухвалою суду від 01.06.2026 витребувано у Державному нотаріальному архіві Вінницької області належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.06.2026 до суду надійшли матеріали спадкової справи № 72/2006 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
24.07.2026 до суду надійшли пояснення Оратівської селищної ради № 1560/03.01-11 від 24.06.2026, у яких зазначено, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту того, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Зокрема, як убачається із пояснень № 1560/03.01-11 від 24.06.2026, заявник стверджує, що ОСОБА_3 виїхав до Російської Федерації наприкінці серпня 2000 року, на території якої через три місяці помер. Після смерті ОСОБА_3 у с. Медівка залишилось спадкове майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 , та присадибна земельна ділянка площею 0,80 га. Також заявник зазначає, що даним спадковим майном після смерті ОСОБА_3 розпорядився його брат ОСОБА_2 , який здійснював догляд за будинком, підтримував його в належному стані, забрав з будинку речі, обробляв земельну ділянку.
Разом з тим, згідно інформації, наданої Великоростівським старостинським округом, з 28.08.2000 в житловому будинку, у якому проживали ОСОБА_3 , 1922 року народження, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також були зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Окрім того, відповідно до інформації, що міститься у погосподарській книзі Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за 1996-2000 роки № 73 (том № 2), по особовому рахунку № НОМЕР_1 рахуються ОСОБА_3 (голова двору), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (голова двору), ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . При цьому, у відмітці про членів господарства, що зовсім вибули з господарства зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з 28.08.2000 вибули в м. Тула (рядок 23 зазначеної погосподарської книги), а у відмітці про осіб, які заново прибули на територію даної сільради зазначено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули з господарства № 60 28.08.2000 (рядок 24 зазначеної погосподарськорї книги). У інформації про будинок та про землю в приватній власності громадян наявний запис про жилий будинок загальною площею 96 кв.м. та про земельну ділянку загальною площею 0,84 га.
Також згідно інформації, що міститься у погосподарській книзі Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за 2001-2005 роки № 78 (том № 2), по особовому рахунку № НОМЕР_2 рахуються ОСОБА_5 (голова двору), ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . При цьому, у відмітці про членів господарства, що зовсім вибули з господарства зазначено, що члени господартва вибули (рядок 16 зазначеної погосподарської книги). У інформації про будинок та про землю в приватній власності громадян наявний запис про жилий будинок загальною площею 96 кв.м. та про земельну ділянку загальною площею 0,84 га.
Окрім того, при підготовці пояснень були проведені бесіди із гр. ОСОБА_10 та гр. ОСОБА_11 , з яких убачається, що ОСОБА_11 придбала будинок у ОСОБА_3 , і в ньому проживав зять ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_8 та онука ОСОБА_7 .
Отже, Оратівська селищна рада зазначає, що доводи заявниці про те, що її батько ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 спростовуються наведеними доказами, що у своїй сукупності дають підстави вважати, що будинком та земельною ділянкою ОСОБА_3 розпорядились ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а тому просить суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Також 06.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання Оратівської селищної ради № 1702/03.01-11 від 06.07.2026 про залучення до участі у справі № 141/377/26 ОСОБА_10 як заінтересовану особу та визнати участь заявниці ОСОБА_1 в судовому засіданні при розгляді справи обов`язковою.
07.07.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_12 від 07.07.2026 про залучення її до участі у справі № 141/377/26 в якості заінтересованої особи, в обгрунтування якої зазначено, що відповідно до договору дарування будинку, посвідченого 17.05.2005 приватним нотаріусом Оратівського районного нотаріального округу Вінницької області Дроновою В.О., реєстровий № 669, їй належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 . Відповідно до наказу відділу житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради № 63 від 06.07.2026 «Про зміну адреси житлового будинку в с. Медівка» після впорядкування адресного господарства номер будинку змінено з № 17 на № 19. Оскільки у заяві ОСОБА_1 метою встановлення факту є успадкування земельної ділянки, на якій розташований належний ОСОБА_12 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а тому виникає спір на присадибну земельну ділянку, й відповідно прийняте судом рішення у справі може вплинути безпосередньо на права ОСОБА_12 .
Судове засідання, призначене на 07.07.2026, не відбулось та було відкладено на 06.08.2026, у зв`язку із неявкою сторін, а також на підставі клопотання представника заявниці адвоката Панасюк Н.А. від 06.07.2026 про відкладення розгляду справи № 141/377/26, у зв`язку із зайнятістю адвоката у іншому судовому засіданні у Монастирищенському районному суді Черкаської області.
Судові засідання, призначені на 06.08.2026 та на 03.09.2026, не відбулись та були відкладені на 03.09.2026 та на 08.10.2026, у зв`язку із неявкою сторін, а також у зв`язку із задоволенням клопотань представника заявниці адвоката Панасюк Н.А. від 04.08.2026 та від 03.09.2026 про відкладення розгляду справи № 141/377/26, у зв`язку із перебуванням адвоката у щорічній основній відпустці, та, відповідно, у зв`язку із ненаданням Головним управлінням Держгеокадастру відповіді на адвокатський запит, необхідної для подальшого розгляду справи.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Панасюк Н.А., будучи належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання 08.10.2026 в черговий раз не з`явились, жодних інших заяв чи клопотань суду не подали.
Заінтересована особа Оратівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання 08.10.2026 також не з`явилася, повноважного представника до суду не направила.
При цьому, 08.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява Оратівської селищної ради № 1947/03.01-11 від 05.08.2026 про розгляд справи № 141/377/26 без участі представника селищної ради, у якій також зазначено, що проти задоволення заяви ОСОБА_1 заінтересована особа заперечує з підстав, зазначених у поясненнях № 1560/03.01-11 від 24.06.2026.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
З огляду на установлені фактичні обставини повторної неявки учасників справи № 141/377/26, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, розглянувши матеріали справи № 141/377/26, доходить наступних висновків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Отже, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення
Як роз`яснено у абз. 1, 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Отже, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження так і в процесі розгляду справи. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №755/2276/17.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що "юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 6114667св20).
Як убачається з п.п. 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини, до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу УРСР.
Отже, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми, у тому числі щодо обсягу спадкової маси та кола спадкоємців за законом ЦК УРСР 1963 року.
За змістом розділу VІІ ЦК УРСР 1963 р. прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.
Статтею 548 ЦК УРСР 1963 р. визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Згідно викладеного у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 305/235/17 правового висновку, під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном, метою встановлення даного факту є установлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття заявницею спадщини після смерті свого дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який був братом батька заявниці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема з метою наступного вирішення питання щодо права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 .
Отже, встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном породжує правовий наслідок, від якого залежить виникнення майнових прав у заявниці, зокрема отримання спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Натомість, як убачається з матеріалів справи № 141/377/26, після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , та присадибна земельна ділянка площею 0,80 га.
Також на думку заявниці, даним спадковим майном після смерті ОСОБА_3 розпорядився його брат ОСОБА_2 , який здійснював догляд за будинком, підтримував його в належному стані, забрав з будинку особисті речі, обробляв земельну ділянку. При цьому, жодних належних доказів в підтвердження даних обставин заявницею та її представником до матеріалів справи № 141/377/26 не долучено.
Однак, вказані доводи спростовуються відомостями з погосподарських книг Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за відповідні роки та поясненнями заінтересованої особи Оратівської селищної ради, яка стверджує, що будинком та земельною ділянкою ОСОБА_3 розпорядились ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а тому просить суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном.
Поряд з цим, у матеріалах справи № 141/377/26 міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 488746701 від 05.08.2026, згідно якої право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_12 , яка, в свою чергу, згідно поданої заяви від 07.07.2026 стверджує про виникнення спору про право на присадибну земельну ділянку й відповідно прийняте судом рішення у справі № 141/377/26 може вплинути безпосередньо на майнові права ОСОБА_12 .
Принагідно, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника.
Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
При цьому, нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб.
Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами (зацікавленими особами) є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, оскільки метою встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном є, у тому числі, успадкування присадибної земельної ділянки площею 0,80 га, розташованої по АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, власником якого є ОСОБА_12 , суд доходить висновку, що з поданої заяви ОСОБА_1 убачається спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Отже, за вказаних фактичних обставин у справі № 141/377/26 заява ОСОБА_1 про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном підлягає залишенню без розгляду на підставі положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
При цьому, суд роз`яснює заявниці ОСОБА_1 та її представнику, що заявниця не позбавлена права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними, із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства в порядку позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 258-260, 293, 294, 315, 353, 354 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оратівська селищна рада, про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном залишити без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
2. Роз`яснити ОСОБА_1 , що вона вправі подати позов до суду на загальних підставах в порядку позовного провадження.
3. Копію ухвали суду направити сторонам по справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Ухвалу суду оформлено та виготовлено 13.10.2026.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів після її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя С.В. Климчук