Ширяївський районний суд Одеської області
09.10.2026 Справа №: 518/1382/26 Провадження № 2/518/840/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2026 року селище Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гуржій А.В.,
секретаря судового засідання Майнич В.О.,
за участю в режимі відеоконференції:
представника відповідача адвоката Камочкіної А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання, матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Іванова Г.С. до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовною заявою за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Представником відповідача адвокатом Камочкіної А.Ю., подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі, та з урахуванням вирішення іншої цивільної справи про оспорювання батьківства щодо дитини, на утримання якої заявлено вимогу про стягнення аліментів. Посилаючись на п. 2, 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України представник просить зупинити провадження до припинення перебування відповідача на військовій службі.
Позивач, її представник та відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, до суду не прибули.
Представник позивача подала до суду заяву про проведення судових засідань за відсутності сторони позивача.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала клопотання про зупинення провадження.
Заслухавши представника відповідача, вивчивши клопотання та додані до нього докази, суд приходить наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ЦПК України, не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2026 за №08/4042, ОСОБА_2 проходить військову службу в НОМЕР_2 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) з 23.03.2023 по теперішній час.
Ст. 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині з такими фундаментальними правовими цінностями як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керуються принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 вказала, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан». Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі. Якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення п.2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Водночас суд зауважує, що у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду не робила висновків щодо співвідношення (балансу) прав та законних інтересів відповідача, який перебуває на військовій службі, із необхідністю забезпечення якнайкращих інтересів дитини у справі про стягнення або зміну розміру аліментів.
З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних правовідносинах, що стосуються прав та інтересів дитини, вирішення питання про застосування положень пункту 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі за участю відповідача, який є військовослужбовцем, залежить, зокрема, від того, чи відповідатиме застосування відповідного процесуального заходу Конституції України, Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, який вимагає дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи. При цьому необхідно враховувати, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.
Суд вважає, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність достатніх підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у спірних правовідносинах, що стосуються прав та інтересів неповнолітньої дитини, суду необхідно забезпечити справедливий баланс між конкуруючими інтересами дитини, яка має право на розумний строк розгляду справи, що стосується її майнових та особистих немайнових прав, забезпечення її належного матеріального утримання від батька, який проходить військову службу, змагальністю та диспозитивністю цивільного судочинства.
Відтак, зупинення провадження у цій справі, з огляду на характер спірних правовідносин, не відповідатиме обов`язку держави щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою дотримання справедливого балансу між інтересами дитини та відповідача у задоволенні клопотання останнього про зупинення провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 254, 197-200 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Камочкіної Анни Юріївни про зупинення розгляду справи відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складений 12.10.2026.
Суддя А.В. Гуржій