Справа № 712/10970/26
Провадження № 4-с/712/35/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ШЕВЧЕНКО О.П.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), суб`єкт оскарження: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса: м. Черкаси, проспект Хіміків 50) на бездіяльність державного виконавця,
В С Т А Н О В И В:
Адвокат Чумак І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, у якій просила: визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_2 строку звернення до суду з указаною скаргою; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині не скасування постанови від 17.06.2026 року про відкриття виконавчого провадження №81296250 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 17294,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №81296250 від 17.06.2026 року Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 17294,00 грн.; стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
Скаргу мотивувала наступним: рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/8595/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з онуком.
Вказує, що рішення суду виконувалося ОСОБА_2 без перешкоджань.
Однак, ОСОБА_3 15.05.2026 року здала виконавчі листи до Першого відділу ДВС у м. Черкаси.
Постановами про відкриття ВП №81101302 та ВП №81100237 від 27.05.2026 року відкрито провадження за виконавчими листами та винесено постанови про розмір мінімальних втрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Так як ОСОБА_2 сумлінно виконував рішення суду і претензій стягувач ОСОБА_3 до нього не мала, рішення суду виконувалося добровільно, то 04.06.2026 року написала заяву про повернення виконавчих листів без виконання.
У відповіді на адвокатський запит від 18.06.2026 року Перший відділ ДВС м. Черкаси повідомив, що ВП №81100237 закрито та додатково повідомлено, що в ході виконання виконавчого провадження №81100237 відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» 27.05.2026 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 17294,00 грн., яке 17.06.2026 року виділено в окреме провадження та цього ж дня відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито.
Наголосила, що державним виконавцем відкрито ВП 27.05.2026 року, стягувач ОСОБА_3 04.06.2026 року написала заяву, що рішення суду виконується добровільно і вона не має претензій до ОСОБА_2 , отже на протязі 7 днів державний виконавець не проводив жодних виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду з виконавчим листом, навіть не перевіряв виконання рішення суду, не складав акти.
Таким чином, у державного виконавця немає підстав для стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 у ВП №81296250.
Вважає постанову державного виконавця від 17.06.2026 року ВП №81296250 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 17294,00 грн. незаконною і такою, що підлягає до скасування.
Ухвалою від 05 серпня 2026 року відкрито провадження по скарзі та призначено справу до розгляду.
12 серпня 2026 року представником Першого відділу ДВС у місті Черкаси КМУ МЮ України Анісімовим О.О. подано письмові пояснення по скарзі, у яких представник зазначив, що постанова державного виконавця Кравченко О.А. від 27.05.2026 року є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, так як прийнята відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця.
Скаржник ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Представник ДВС Анісімов О.О. в судовому засіданні проти скарги заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях. У задоволенні скарги просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства України та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служи під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. У випадку, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування м. Черкаси Виконавчого комітету Черкаської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з онуком задоволено. Встановлено графік для участі баби, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та надано можливість бабі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вільно спілкуватися з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено систематичний графік побачень баби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - два рази на місяць протягом двадцяти чотирьох годин, у будь-який вихідний день за домовленістю з батьком (за виключенням часу, коли дитина буде знаходитись на лікуванні, навчанні, тренуванні, змаганнях та інших заходах, пов`язаних з її духовним, фізичним та моральним розвитком), за адресою місця проживання баби ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 , без присутності батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Надано бабі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливість спілкування з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у дитячому садку (школі) під час відвідування бабою ОСОБА_5 , дитячого садка (школи) для спілкування з онуком та під час святкових ранків та інших заходів. Надано додатковий день побачень із ночівлею (щороку у період канікул) бабі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за бажанням дитини, без присутності батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов`язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завчасно попереджати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну місця проживання дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 331 грн. 20 коп.
На виконання цього рішення, судом 15.05.2026 року був виданий виконавчий лист в частині зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завчасно попереджати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну місця проживання дитини.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пунктів 1, 3, 5, 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
На підставі заяви стягувача від 22.05.2026 року та виконавчого листа від 15.05.2026 року, головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Оксаною Анатоліївною 27 травня 2026 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81100237.
Крім того, державним виконавцем 27 травня 2026 року винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору; про арешт коштів боржника.
02 червня 2026 року стягувачем ОСОБА_3 подано заяву про повернення виконавчого листа без виконання.
На підставі заяви стягувача, державним виконавцем Погорнюк І.В. 17 червня 2026 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Цього ж дня, а саме 17 червня 2026 року, державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).
Крім того, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 2 квітня 2012 року за № 489/20802, затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 року у справі №640/31541/20 зазначив, що у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення немайнового характеру розмір й підстави стягнення виконавчого збору не залежать від повного або часткового виконання виконавчого документа. Виконавчий збір у цьому випадку має фіксований розмір і стягується з боржника.
Згідно вимог п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
У постанові від 31.05.2021 у справі № 160/7321/19 Верховний Суд України дійшов наступного висновку: «Якщо виконавчий збір не був стягнутий до закінчення виконавчого провадження, державний виконавець відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виносить постанову про його стягнення, яка виконується в окремому виконавчому провадженні».
На підставі наведених норм, 17 червня 2026 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Погорнюк Інною Вікторівною на підставі виконавчого документу, а саме постанови від 27.05.2026 №81100267 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81296250 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору в сумі 17294,00 грн., а також постанову про арешт коштів боржника та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Згідно з ст.443 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник вказав про те, що після отримання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, своєчасно вживав заходів щодо її оскарження, звертаючись спочатку до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, та, в подальшому, до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою. 15.07.2026 року ним отримана ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2 , та роз`яснено право звернення до суду в порядку ст. 447-1 розділу VII ЦПК України. У зв`язку з перебуванням адвоката Чумак І.М. з 15.07.2026 року по 30.07.2026 року у відпустці, скаржником пропущено строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Враховуючи викладені обставини просив подовжити строк для подання даної скарги.
Суд вважає причини пропуску процесуального строку для звернення з даною скаргою до суду поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає до поновлення.
Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку. Вказана норма в редакції Закону №4833-IX від 07.04.2026 набрала чинності з 24 квітня 2026 року, тобто діє на час розгляду даної скарги.
Скаржник оскаржує рішення державного виконавця у виконавчому провадженні (де він є боржником) щодо стягнення з нього виконавчого збору, що відкрито на підставі судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.17 ч.1 ст.39 даного Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
З даних підстав, виданий судом 15 травня 2026 року виконавчий лист №712/8595/25 не підпадає під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до ч.5 ст.27 даного Закону, а оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та визначена державним виконавцем сума виконавчого збору 17294 грн відповідає двом мінімальним розмірам заробітної плати.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 8647 грн.
За своєю правовою природою постанова про стягнення виконавчого збору є рішенням державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця (ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про примусове виконання рішення немайнового характеру є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення.
За вказаних обставин судовим розглядом не встановлено порушень державного виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови в частині стягнення виконавчого збору, також не встановлено підстав для його повернення скаржнику, що є підставою для відмови в задоволенні скарги відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якою встановлено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.
Керуючись ст.ст. 258-260, 447, 451 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Поновити ОСОБА_7 строк звернення до суду з даною скаргою.
ОСОБА_7 у задоволенні скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
Повний текст ухвали проголошено 13 жовтня 2026 року.