Ухвала № 140565173 у справі № 760/15055/25 від 07.10.2026

Справа №760/15055/25 2-к/760/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Усатової І. А.,

за участю секретаря Гусак О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за клопотанням ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Романцову Тетяну Володимирівну, звернулась до суду з клопотанням, в якому просить суд визнати в Україні рішення судді сімейного суду судового трибуналу м. Марселя від 20.02.2024 (досьє № R.G 20/0874-№ Portalis DBW3S-W-B7E-X6KP), яким оголошено розірваним шлюб на підставі «постійної зміни подружніх уз ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що одружилися 12.09.2007 у м. Київ.» Разом з цим, суд визначив місце проживання дітей у будинку пані ОСОБА_5 та розмір внеску на утримання дітей у розмірі 50 євро на місяць для кожного з них, тобто загалом 100 євро на місяць, які пан ОСОБА_6 повинен сплачувати пані ОСОБА_7 .

Клопотання обґрунтовано тим, що 12.09.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського району управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис за № 1743 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після державної реєстрації шлюбу заявник взяла прізвище чоловіка та, відповідно, змінила з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_1 ».

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей:

- син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

15.05.2018 заявник разом з дітьми прибули до Франції, тоді як ОСОБА_2 залишився в Україні.

Сторони більше не разом і не підтримують подружніх стосунків, у зв`язку з чим 06.10.2020 заявником було ініційовано процедуру розірвання шлюбу відповідно до чинного законодавства Франції.

Так, суддя сімейного суду судового трибуналу м. Марселя постановою про непримирення від 01.07.2021 ухвалила тимчасові заходи:

- дозволити подружжю проживати окремо;

- встановлено, що обоє батьків спільно здійснюють батьківську владу над двома спільними дітьми;

- зафіксувати проживання дітей за місцем проживання матері;

- зберегти право відвідування та проживання батька;

- встановити в розмірі 50 євро на дитину, тобто 100 євро на місяці, аліменти, киї батько повинен виплачувати на утримання та освіту дітей.

Рішення судді сімейного суду судового трибуналу м. Марселя від 20.02.2024 досьє № R.G 20/0874-№ Portalis DBW3S-W-B7E-X6KP набрало законної сили - 02.05.2025.

Відповідно до довідки, директор секретаріату засвідчив, що станом на 02.05.2025 у справі апеляції подано не було.

Заявник звертає увагу суду, що заінтересована особа - ОСОБА_2 , був належним чином повідомлений про розгляд справи № R.G 20/0874-№ Portalis DBW3S-W-B7E-X6KP, його інтереси були представлені представником.

Зазначене судове рішення також було особисто вручено ОСОБА_2 суддею Солом`янського районного суду міста Києва Майстренко О.М., що засвідчено у підтвердженні вручення документа та протоколом судового засідання у справі № 760/16226/24.

Враховуючи викладене, заявник просить визнати на території України Рішення судді сімейного суду судового трибуналу м. Марселя від 20.02.2024 досьє № R.G 20/0874-№ Portalis DBW3S-W-B7E-X6KP, що набрало законної сили 02.05.2025.

04.06.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано суддю Усатову І.А.

11.06.2025 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва вищевказане клопотання прийнято суддею до свого провадження.

26.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Солом`янського відділу державної реєстрації цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні клопотання оскільки рішення суду не є належним чином легалізованим у встановленому законодавством порядку.

21.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника заявника надійшли письмові пояснення.

У своїх письмових поясненнях заявник, не погоджуючись із запереченнями Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зазначає, що вони є помилковими та не відповідають матеріалам справи.

Посилається на те, що до матеріалів клопотання долучено належним чином засвідчену копію рішення судді сімейного суду Судового трибуналу м. Марселя від 20 лютого 2024 року у справі № R.G 20/08745, яке апостильоване відповідно до вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

На думку заявника, проставлений апостиль засвідчує справжність підпису та печатки на документі, а тому додаткова легалізація рішення іноземного суду не вимагається. З огляду на викладене просить прийняти письмові пояснення та долучити їх до матеріалів справи, а заперечення заінтересованої особи залишити без задоволення.

25.08.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення від представник ОСОБА_2 на клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, в яких вона просить відмовити у задоволенні клопотання про визнання рішення судді сімейного суду Судового трибуналу м. Марселя від 20 лютого 2024 року, посилаючись на відсутність доведених підстав для його визнання на території України.

В обґрунтування заперечень зазначає, що між Україною та Францією не укладено міжнародного договору про правову допомогу в цивільних справах, а заявником не надано доказів взаємності у визнанні судових рішень обох держав. Також вказує, що французький суд, на її думку, вийшов за межі своєї компетенції, вирішивши питання про розірвання шлюбу між громадянами України, визначення місця проживання дітей, порядку участі у їх вихованні та стягнення аліментів, при цьому заявник, за твердженням представника, не укладала з ОСОБА_2 письмової угоди про вибір суду, а останній не був належним чином повідомлений про судові засідання.

Крім того, представник вважає, що визнання зазначеного рішення суперечитиме публічному порядку України, оскільки воно стосується прав та обов`язків батьків і дітей - громадян України.

Окремо звертає увагу на розбіжність у прізвищі заявниці: у клопотанні вона зазначена як ОСОБА_1 , тоді як в іноземному судовому рішенні вказано ОСОБА_12 , що, на думку представника, ставить під сумнів можливість визнання цього рішення щодо заявниці. Також зазначає про можливість захисту прав заявниці шляхом звернення до українського суду та вказує на несплату судового збору, вважаючи, що клопотання підлягає залишенню без руху.

З огляду на викладене просить залишити клопотання без руху, відмовити в його задоволенні та покласти судові витрати на заявника.

05.09.2025 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва призначено дану справу до судового розгляду.

10.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника заявника надійшли письмові пояснення, в яких представник просить залишити їх без задоволення, вважаючи доводи такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства та суперечать правовим висновкам Верховного Суду.

Зазначає, що правовою підставою для визнання рішення судді сімейного суду Судового трибуналу м. Марселя від 20 лютого 2024 року є Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року, учасницями якої є Україна та Французька Республіка. Посилаючись на статті 23-24 зазначеної Конвенції, статтю 471 ЦПК України та правові висновки Верховного Суду, вказує, що рішення іноземного суду, яке стосується батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, підлягає визнанню за наявності передбачених міжнародним договором умов.

Щодо доводів про недоведеність принципу взаємності зазначає, що відповідно до частини другої статті 462 ЦПК України взаємність презюмується, доки не доведено інше, а тому заявник не зобов`язаний надавати докази фактичного визнання Францією рішень українських судів у подібних категоріях справ.

Стосовно компетенції французького суду заявник зазначає, що питання визначення місця проживання дітей та здійснення батьківської відповідальності вирішено судом держави їхнього звичайного місця проживання. Посилаючись на положення Гаазької конвенції 1996 року та практику Верховного Суду, вказує, що діти з 2018 року проживають разом із матір`ю у Франції, де сформувалося їхнє звичайне місце проживання. Також зауважує, що відсутність письмової угоди між сторонами про вибір суду сама собою не свідчить про відсутність компетенції французького суду.

Заперечуючи доводи про порушення публічного порядку України, заявник зазначає, що визнання іноземного рішення не суперечить основоположним принципам українського правопорядку, оскільки рішення врегульовує сімейні правовідносини, визначає порядок здійснення батьківської відповідальності та забезпечує можливість спілкування дітей з обома батьками. Вважає, що протилежні твердження заінтересованої особи не підтверджені належними доказами.

Крім того, заявник заперечує проти доводів щодо можливості альтернативного захисту прав шляхом звернення до українського суду, посилаючись на те, що відповідні питання вже були предметом розгляду французького суду, який ухвалив рішення, що набрало законної сили. На підтвердження своєї позиції наводить правові висновки Верховного Суду щодо тотожності спорів та принципу правової визначеності.

Щодо розбіжностей у прізвищі заявник пояснює, що в рішенні іноземного суду зазначено: « Пані ОСОБА_1 у заміжжі ОСОБА_1 », а також вирішено питання використання шлюбного прізвища після розірвання шлюбу. У зв`язку із цим вважає безпідставними твердження про те, що рішення ухвалено на користь неіснуючої особи або що французький суд було введено в оману.

Також заявник вважає безпідставними доводи про необхідність сплати судового збору за подання клопотання. З огляду на викладене просить прийняти письмові пояснення та долучити їх до матеріалів справи, а заперечення представника заінтересованої особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.

25.09.2026 до суду від представника ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, в яких вона додатково зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів своєчасного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи французьким судом до ухвалення зазначеного рішення.

Посилаючись на пункт 2 частини другої статті 468 ЦПК України, вказує, що під час вирішення питання про визнання рішення іноземного суду необхідно встановити, чи було особу, стосовно якої ухвалено рішення, належним чином і своєчасно повідомлено про розгляд справи та чи мала вона реальну можливість взяти участь у судовому процесі. Звертає увагу, що документи, на які посилається заявниця, зокрема акт передачі рішення для вручення від 14 травня 2024 року, підтвердження про вручення рішення від 28 жовтня та 6 листопада 2024 року, а також документ про набрання рішенням законної сили від 2 травня 2025 року, стосуються вже ухваленого рішення та самі собою не підтверджують повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце судового розгляду до 20 лютого 2024 року.

Крім того, представник посилається на лист Міністерства юстиції України від 25 січня 2022 року № 9394/ПІ-К-223/12.1.2, у якому, за її твердженням, зазначено, що судове доручення французького суду про вручення судових документів у Солом`янському районному суді м. Києва не зареєстроване, а повторно таке доручення до Міністерства юстиції України не надходило. На думку представника, наведені обставини мають значення для оцінки належності повідомлення заінтересованої особи про судовий розгляд.

Також представник повторно зазначає про відсутність міжнародного договору між Україною та Францією про правову допомогу в цивільних справах і недоведеність принципу взаємності, вважаючи це підставою для відмови в задоволенні клопотання.

З огляду на викладене просить долучити до матеріалів справи лист Міністерства юстиції України від 25 січня 2022 року та відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання в Україні рішення іноземного суду.

25.09.2026 від представника заявника клопотання надійшли додаткові письмові пояснення, у яких представник підтримує заявлене клопотання про визнання в Україні рішення судді сімейного суду судового трибуналу міста Марселя від 20 лютого 2024 року в частині розірвання шлюбу, відновлення дошлюбного прізвища та місця проживання дітей, а також заперечує проти визнання зазначеного рішення в частині надання дозволу на примусове виконання аліментної частини рішення.

У письмових поясненнях заявниця зазначає, що доводи представника ОСОБА_2 щодо неналежного повідомлення, відсутності взаємності, порушення правил міжнародної юрисдикції та необхідності повторного розгляду сімейного спору не спростовують підстав для визнання відповідних частин іноземного судового рішення. На підтвердження своєї позиції посилається на документи щодо вручення судових документів, матеріали французького судового провадження, норми міжнародного приватного права та практику Верховного Суду. Крім того, просить витребувати від Міністерства юстиції України відомості щодо виконання міжнародного доручення від 28 червня 2023 року та від компетентного французького органу - документи щодо способу і результатів повідомлення, поштові підтвердження та відомості про процесуальні дії у справі.

За результатами розгляду письмових пояснень заявниця просить долучити їх до матеріалів справи № 760/15055/25 та врахувати під час вирішення клопотання і заперечень представника ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник заявника просила задовольнити клопотання з указаних у ньому підстав.

Представник ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні клопотання. Разом з тим, надала суду заключну промову в дебатах, в яких представник ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про визнання в Україні рішення судді сімейного суду судового трибуналу м. Марселя від 20 лютого 2024 року, зазначаючи про наявність передбачених пунктом 2 частини другої статті 468 ЦПК України підстав для відмови у визнанні іноземного судового рішення, оскільки ОСОБА_2 не був належним чином і своєчасно повідомлений про розгляд справи у Французькій Республіці та був позбавлений можливості взяти участь у судовому процесі.

На обґрунтування своєї позиції представник посилався на відсутність належних доказів вручення ОСОБА_2 судових документів до ухвалення рішення 20 лютого 2024 року, зазначаючи, що наявні підтвердження стосуються вручення вже ухваленого рішення. Також звертав увагу на лист Міністерства юстиції України від 25 січня 2022 року щодо відсутності відомостей про реєстрацію відповідного судового доручення та надходження повторного доручення, а також на невідповідність ідентифікаційних даних заявниці у французькому судовому провадженні, зокрема використання нею дошлюбного прізвища « ОСОБА_8 » замість чинного прізвища « ОСОБА_1 ».

Крім того, представник зазначав, що повноваження представника ОСОБА_2 у французькому провадженні належними доказами не підтверджені, а матеріали справи не містять достатніх доказів дотримання процедури міжнародного вручення судових документів. З огляду на викладене просив відмовити в задоволенні клопотання про визнання в Україні зазначеного іноземного судового рішення та врахувати наведені заперечення під час вирішення справи.

Заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких видана Верховною Радою України, є частиною національного Законодавства України.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Водночас суд ураховує, що правовідносини щодо визнання рішення суду Французької Республіки необхідно оцінювати з урахуванням відповідних міжнародних договорів України та положень національного законодавства.

Так, Україна та Французька Республіка є учасницями Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року, яка набула чинності для України 1 лютого 2008 року, а для Французької Республіки - 1 лютого 2011 року. Відповідно до статті 23 цієї Конвенції заходи щодо батьківської відповідальності, вжиті в одній договірній державі, визнаються за законом в інших договірних державах, а статтею 24 передбачено можливість звернення до компетентного органу договірної держави із заявою про визнання або невизнання відповідного заходу.

Отже, у частині рішення судді сімейного суду Судового трибуналу міста Марселя від 20 лютого 2024 року, що стосується визначення місця проживання дітей та здійснення батьківської відповідальності, суд має перевірити можливість застосування положень зазначеної Конвенції з урахуванням характеру відповідних заходів та передбачених нею умов визнання.

Щодо частини рішення про розірвання шлюбу питання його визнання підлягає вирішенню з урахуванням статті 471 ЦПК України, положень Закону України «Про міжнародне приватне право» та наявності передбачених законом міжнародно-правових підстав для такого визнання.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» зазначено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни. Пунктом 17 зазначено: не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорення батьківства; позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу та ін.

Згідно ст. 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Порядок визнання в Україні іноземних судових рішень, що не підлягають примусовому виконанню, регулюються ЦПК України.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, даних у п. 17 Постанови Пленуму від 24.12.1999 № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорення батьківства; позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення: усиновлення: визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої ст. 472 ЦПК України, клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначних цією главою.

До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду (ч. 5 ст. 473 ЦПК України).

Судом встановлено, що Рішенням судді сімейного суду судового трибуналу м. Марселя від 20.02.2024 досьє № R.G 20/0874-№ Portalis DBW3S-W-B7E-X6KP шлюб, укладений 12.09.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського району управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис за № 1743 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Також ухвалено визначити місце проживання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір`ю за місцем її проживання.

Рішення судді сімейного суду судового трибуналу м. Марселя від 20.02.2024 досьє № R.G 20/0874-№ Portalis DBW3S-W-B7E-X6KP набрало законної сили - 02.05.2025. Відповідно до довідки, директор секретаріату засвідчив, що станом на 02.05.2025 у справі апеляції подано не було, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи представника заінтересованої особи Кутало В.В. щодо неналежного повідомлення останнього про розгляд справи судом Французької Республіки не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки самі по собі обставини вручення судового рішення після його ухвалення не спростовують відомостей заявника про повідомлення заінтересованої особи про розгляд справи та участь її представника у відповідному судовому провадженні. При цьому суд ураховує, що рішення судді сімейного суду Судового трибуналу м. Марселя від 20 лютого 2024 року набрало законної сили 2 травня 2025 року, а відомості про його оскарження відсутні.

Посилання представника на лист Міністерства юстиції України від 25 січня 2022 року щодо відсутності реєстрації судового доручення не спростовує наведених обставин, оскільки сам факт відсутності відомостей про реєстрацію такого доручення не є безумовним доказом того, що ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи іноземним судом у передбачений законом спосіб.

Крім того, судом встановлено, що 28 жовтня 2024 року в судовому засіданні Солом`янського районного суду м. Києва під головуванням судді Майстренка О.М. у справі № 760/16226/24 ОСОБА_2 було вручено документи, пов`язані з рішенням сімейного суду Трибуналу судової юрисдикції Марселя від 20 лютого 2024 року. Водночас після отримання зазначених документів ОСОБА_2 рішення іноземного суду не оскаржив, а відтак воно набрало законної сили 02 травня 2025 року.

Разом із тим суд оцінює факт вручення документів після ухвалення рішення у сукупності з іншими матеріалами справи, оскільки він сам по собі не підтверджує належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи у Франції до ухвалення рішення.

Також суд бере до уваги, що зазначення у рішенні іноземного суду дошлюбного прізвища заявниці « ОСОБА_8 » поряд із зазначенням її шлюбного прізвища « ОСОБА_1 » саме собою не свідчить про ухвалення рішення щодо іншої особи, оскільки в тексті рішення прямо зазначено, що ОСОБА_4 перебувала у шлюбі під прізвищем ОСОБА_1 .

За таких обставин наведені представником заінтересованої особи доводи не спростовують наявності підстав для визнання рішення іноземного суду в Україні.

Визнання рішення іноземного суду в Україні необхідне заявнику для отримання у органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження про розірвання шлюбу між сторонами.

При цьому суд зауважує, що в межах розгляду заяви про визнання рішення іноземного суду суд України не здійснює повторного розгляду справи по суті, не переоцінює обставини, встановлені іноземним судом, та не перевіряє правильність застосування ним норм матеріального права. Предметом судового розгляду є перевірка наявності або відсутності передбачених законом підстав для визнання рішення іноземного суду в Україні, а не повторне вирішення спору, який був предметом розгляду іноземного суду.

Отже, доводи заінтересованої особи, які фактично спрямовані на повторну оцінку обставин справи, вирішеної французьким судом, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у визнанні відповідного рішення. Водночас суд зобов`язаний перевірити наведені заперечення в межах підстав для відмови у визнанні рішення іноземного суду, передбачених ЦПК України, зокрема щодо дотримання права заінтересованої особи на участь у розгляді справи.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 473 ЦПК України за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження, суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання клопотання.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 353, 354, 471-473 ЦПК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Визнати в Україні Рішення судді сімейного суду судового трибуналу м. Марселя від 20.02.2024 досьє № R.G 20/08745 - № Portalis DBW3W-W-B7E-X6KP, що набрало законної сили 02.05.2025, яким:

- розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було зареєстровано 12.09.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського району управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис № 1743. Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 її дошлюбне прізвище - « ОСОБА_8 »;

- визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю за місцем її проживання.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна карга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя І.А. Усатова