Постанова № 140565370 у справі № 935/829/24 від 28.09.2026

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/829/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 4 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №935/829/24 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у попередній стан

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кока Валентина Аркадіївна та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Сіра Аліна Василівна

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р. О.,

у с т а н о в и в :

У березні 2024 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

- зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 звільнити та повернути Житомирській обласній військовій адміністрацій самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,8693 га із земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 в межах, координатах та конфігурації, що відображена у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23- 25;

- зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 привести самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,8693 га із земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 у попередній стан шляхом знесення: будівлі №l площею забудови 156 кв.м., будівлі №2 площею забудови 35 кв.м., частини будівлі АДРЕСА_1 площею забудови 67 кв.м, дерев?яного паркану та демонтажу площадки покритої зернистим сипучим матеріалом, що на ній розташовані та відображені у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23-25 та висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 06.02.2024 №2047/23-25.

Стягнути з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» перебуває земельна ділянка площею 938,7756 га з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, яка належить державі в особі Житомирської обласної військової адміністрації.

Відповідач ОСОБА_1 є суміжним користувачем до земельної ділянки лісогосподарського призначення у межах від Р до Р.

На суміжній до земель лісогосподарського призначення земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004, що за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро, розташований туристично-оздоровчий комплекс з готелем, який належить ОСОБА_4 . Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004, площею 0,7000 га, попередньо використовувалась ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 24.10.2017.

Вказував, що у подальшому на підставі розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.01.2020 №47 та договору купівлі-продажу від 19.03.2020 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004 відчужено у приватну власність ОСОБА_1 .

Зазначав, що частину земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка має загальну площу 938,7756 га з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 та перебуває у власності держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації, а саме площею 0,8693 га, самовільно зайнято суміжним землекористувачем ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , шляхом розміщення будівель та споруд, об?єктів благоустрою та її використання в діяльності готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується висновками судової земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23-25 та судової будівельно-технічної експертизи від 06.02.2024 №2047/23-25, отриманими в рамках досудового розслідування кримінального провадження №1202306[телефон приховано] від 30.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Зокрема вказував, що в межах самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,8693 га розташовані: будівля №1 площею забудови 156 кв. м.; будівля №2 площею забудови 35 кв. м.; частина будівлі №5 загальною площею забудови 1504 кв. м.; будівля з навісом №9 площею забудови 110 кв. м.; будівля №10 площею забудови 67 кв. м.; будівля №11 площею забудови 67 кв. м.; будівля №12 площею забудови 67 кв. м; дерев`яний паркан; територія покрита зернистим сипучим матеріалом. При цьому, частина об`єктів (будівлі № № 2, 5, 9, 10, 11, АДРЕСА_3 ) розташовані в межах прибережної захисної смуги водного об`єкта. Водночас, згідно ч.1, 2 ст. 61 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зверталися до ДП «Коростишівський лісгосп» (правонаступником якого є ДСГП «Ліси України») з метою отримання у довгострокове тимчасове користування лісових ділянок кварталу 24 Коростишівського лісництва для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та туристичних цілей. Отримання у користування лісових ділянок обумовлено придбанням у власність бази відпочинку та земельної ділянки площею 0,7 га. При цьому на викопіюваннях бажаного місця розташування лісової ділянки позначені території, які, як встановлено висновками експертів, використовуються самовільно, у тому числі шляхом забудови.

Звертав увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 у користування відповідачів не надавалась та з огляду на її цільове призначення не може використовуватись для забудови. Тому об`єкти, які розміщені на самовільно зайнятій частині земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 є самочинним будівництвом. 28 липня 2023 року Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», у користуванні яких перебуває земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013, проведено контрольний захід, під час якого встановлено факт можливого самовільного зайняття земельної ділянки та її безпідставне використання, шляхом забудови.

Зокрема, у рамках кримінального провадження здійснено огляд веб-сайту готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та соціальних мереж комплексу на якому розміщена інформація щодо інтер`єру, об`єктів нерухомості, асортименту та вартості послуг. Через мережу вказаних інтернет ресурсів ФОП ОСОБА_3 здійснює показ готельно-ресторанного комплексу (збудовані об`єкти нерухомості, види відпочинку, територію тощо), що на думку позивача підтверджує факт самовільного зайняття спірних земель з метою їх використання у діяльності комплексу відпочинку. Самовільне зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 та її забудови ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , підтверджується протоколами допиту свідків у межах досудового розслідування кримінального провадження №1202306[телефон приховано].

У зв`язку з вищезазначеним вважає, що наявні порушення інтересів держави під час самовільного використання земельної ділянки лісогосподарського призначення державної власності, яка розташована в межах Коростишівської територіальної громади Житомирського району, Житомирської області, тому в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 , звільнити та повернути Житомирській обласній військовій адміністрацій самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,8693 га (контур №1 площею 0,2052 га, контур №2 площею 0,6090 га, контур №3 площею 0,0551 га) із земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 в межах, координатах та конфігурації, що відображена у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23-25.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 , привести у попередній стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,8693 га (контур АДРЕСА_4 забудови 156 кв.м., будівлі №2 площею забудови 35 кв.м., частини будівлі №5 загальною площею забудови 1504 кв.м., будівлі з навісом №9 площею забудови 110 кв.м., будівлі №10 площею забудови 67 кв.м., будівлі №11 площею забудови 67 кв. м., будівлі №12 площею забудови 67 кв.м, дерев`яного паркану та демонтажу площадки покритої зернистим сипучим матеріалом, що на ній розташовані та відображені у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23-25 та висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 06.02.2024 №2047/23-25.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 7 570,00 грн, тобто по 2 523,33 грн з кожного.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 (а не ОСОБА_3 чи ОСОБА_5 ) як суміжного землевласника, перебуває земельна ділянка площею 0,8693 га (контур НОМЕР_1 площею 0,2052 га, контур НОМЕР_2 площею 0,6090 га, контур НОМЕР_3 площею 0,0551 га), яка виходить за межі її земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004, а також те, що будь-яких рішень Житомирською ОВА про передачу частини земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 у користування (оренду) будь-кого з відповідачів не ухвалювалося, то відповідачі використовують самовільно частини земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013, площею 0,8693 га, є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Вказує, що досліджуючи питання участі відповідачів у самовільному зайнятті частини земельної ділянки суд врахував показання свідка ОСОБА_6 й вирішив, що саме ОСОБА_2 здійснював будівництво, а відповідач ФОП ОСОБА_3 залучала майстрів для ремонту сантехніки у будинках у 2021 році. Тобто відповідачі ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 брали участь у фінансуванні та проектуванні приміщення такої будівлі, частина якої знаходиться на території земельної ділянки державної форми власності.

Однак, на думку представника, суд не надав оцінки, що ОСОБА_6 є потерпілим у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , яке на даний час перебуває на розгляді Корольовського районного суду м. Житомира, тому є заінтересованою особою та має мотиви для оговорення одного з відповідачів.

Зазначає, що вказана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В ухвалі від 31.07.2024, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача від 15.04.2024 про закриття провадження у справі, суд надав оцінку лише одному аргументу, що ОСОБА_1 наразі не є підприємцем, а тому справа підсудна цивільному судочинству, попри те, що відповідачем є ФОП ОСОБА_3 .

Вважає, що суд не обґрунтував, чому не взяв до уваги висновки органу прокуратури, що викладені у підозрі за фактом самовільного зайняття вказаної земельної ділянки. Так, згідно підозри, а потім й обвинувального акту у кримінальному провадженні №1202306000000460, в якому обвинувачено відповідачів у скоєнні злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво), органом обвинувачення однозначно стверджується, що відповідачі нібито вчинили такі дії здійснюючи господарську діяльність, назвавши її «сімейним бізнесом».

Вказує, що із наданих прокурором суду матеріалів чітко видно, що майно, у т.ч. земельна ділянка пл.0,7 га ОСОБА_1 придбані для здійснення підприємницької діяльності. Надані прокурором витяги з ДРРП засвідчують, що земельна ділянка має цільове призначення: рекреаційне, а законно збудоване та придбане відповідачем нерухоме майно має назву: туристично-оздоровчий комплекс з готелем. Тобто, земельна ділянка та майно зареєстровані для використання у господарській діяльності.

Вважає, що судом проігноровано та не взято до уваги, що витяг із розпорядження голови Житомирської ОДА від 16.02.2016 №35, як і договір про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.10.2017, однозначно засвідчують, що нерухоме майно МПП «Сейко» також використовувалось для господарської діяльності (розміщення туристично-оздоровчого комплексу). Відповідно продавалось товариством у 2015 році таке майно ОСОБА_1 , а саме для здійснення господарської діяльності.

Судом також проігноровано відомості Декларації про готовність об`єктів до експлуатації, згідно якої державним органом зареєстровано об`єкт нерухомості пл.1059 кв.м. (а не 406,1 кв.м., які нібито встановив суд), у тому числі кафе та готель, що можуть використовуватися лише для господарської (підприємницької) діяльності, що й здійснювала ФОП ОСОБА_1 .

Зокрема, судом не взято до уваги той факт, що відповідач проводила оплату електроенергії як суб`єкт господарювання, а не як фізична особа, що підтверджується листом АТ «Житомиробленерго» від 30.11.2023 №29836. Таким чином спірні правовідносини, на думку представника, пов`язані зі здійсненням відповідачем господарської діяльності і у цих відносинах ОСОБА_1 діяла як фізична особа-підприємець, використовувала спірне нерухоме майно для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, вказана справа має розглядатись не за правилами цивільного судочинства, а у порядку господарського судочинства.

Представник скаржника вважає висновки суду щодо відмови у витребуванні доказів невмотивованими та необґрунтованими, що призвело обмеження прав відповідача та неповноти судового розгляду

Вказує, що всі споруди майнового комплексу збудувало ДП «Коростишівське ЛГ» ще до 2006 року, у тому числі альтанки, місця для відпочинку тощо. Згідно договору купівлі-продажу від 10.11.2006 ДП «Коростишівське ЛГ» продало МПП «Сейко» не один житловий будинок, а цілісний комплекс для відпочинку, що був розташований у кварталі 24 лісгоспу з назвою: 2-ге озеро. При цьому тимчасові та приналежні до цих будівель споруди не підлягали державній реєстрації, тому у договорі купівлі-продажу від 10.11.2006 між ДП «Коростишівське ЛГ» та МПП «Сейко» зазначено лише про продаж будівлі загальною площею 202,7 кв.м. Водночас тимчасові споруди, а саме: майданчики, об`єкти благоустрою, танцювальний майданчик, альтанки, огорожа тощо, що були приналежними речами, не підлягали реєстрації, оскільки вони були і наразі є тимчасовими спорудами.

Згідно акту приймання-передачі майнового комплексу від 13.11.2006, у переліку майна наявні окрім будівлі, також огорожа з плит, водогін, туалет, свердловина, лінія електропередачі, незакінчене будівництво бані. Відповідно, у договорі купівлі-продажу відображено лише 609,3 кв.м., а туалет, незакінчене будівництво, альтанки, приміщення свердловини, огорожа тощо, які входили до майнового комплексу, в цю площу нерухомого майна не враховувалися. Вказане спростовує припущення прокурора, що відповідач самовільно добудувала споруди до площі 1059 кв.м.

Вказує, що ДП «Коростишівський лісгосп» лише у 2022 році встановив межі земельної ділянки площею 938, 7756 га з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013. У свою чергу МПП «Сейко» межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлено. Принаймні, межові знаки відсутні, ОСОБА_1 при продажу нерухомості не передавались.

Саме під час розроблення технічної документації із землеустрою та встановлення межових знаків земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:004 на замовлення ОСОБА_1 у 2020 році, було встановлено, що окремі об`єкти майнового комплексу, у тому числі ті, що перераховані прокурором, а саме: дровник (будівля №1), альтанка (будівля №9), тимчасові дерев`яні будинки для відпочинку (будівлі №10-12) перебували за межами ділянки ОСОБА_1 тобто, до 2020 року вказані будівлі вже були розміщені за межами ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:004, а не як стверджує прокурор, що їх звели у 2021-2022 роках, з чим погодився і суд. Саме тому спочатку ОСОБА_1 17.06.2020, а згодом у 2021 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зверталися до ДП «Коростишівський лісгосп» із відповідними заявами щодо врегулювання вказаного земельного питання з пропозицією надати їм без вилучення у лісгоспу земельну лісову ділянку, однак в зв`язку з реорганізацією лісгоспу та із початком війни, вказане питання так і залишилось неврегульованим.

Також вказує, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цивільній справі №935/829/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №935/2007/24 за кримінальним провадженням №1202306[телефон приховано]. Зокрема, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №935/2007/24 полягає в тому, що більшість оригіналів документів містяться у матеріалах даної кримінальної справи і не надані прокурором для розгляду цієї справи, зокрема документи на підстав яких були проведені та складені висновки експерта від 08.12.2023 за результатами проведення земельно-технічної експертизи та від 06.02.2024 за результатами будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні.

Звертає увагу, що предмет розгляду цієї цивільної справи та кримінального провадження є аналогічними - самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки, тому без судового рішення у кримінальній справі №935/2007/24 неможливо не лише стверджувати про самовільне зайняття земель та будівництво споруд на ній ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а й прийняти рішення за позовом, оскільки таке рішення напряму залежить від обвинувального чи виправдувального вироку.

Зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено процесуальне право, зокрема підготовче засідання у справі проведено без участі відповідача ОСОБА_2 , який утримувався в Лук`янівському СІЗО і суд відмовив у клопотанні про надання розпорядження про його доставлення в судове засідання, а також без участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_8 , на якому розглянуто три її клопотання та відмовлено в їх задоволенні, чим позбавлено сторону відповідача у повній мірі реалізувати права, що визначені на цій стадії процесу.

Представник скаржника також зазначає, що судом прийнято рішення про права, свободи, інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме ФОП ОСОБА_9 , якому разом із ФОП ОСОБА_3 , згідно договорів зберігання від 05.01.2020 та від 07.01.2020 передано спірне майно.

Крім того, суд формально й без належної перевірки підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави. Прокурор, зазначивши позивачами Держгеокадастру та Житомирської ОВА, не підтвердив підстави представництва належними й допустимими доказами, а саме не довів бездіяльність позивачів, невірно визначив позивачів, не довів «виключність випадку», порушив встановлений законом порядок пред`явлення таких позовів, зазначив неправдиві відомості, підтвердивши, що керівником прокуратури іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав не подавалося.

Враховуючи вищезазначене, просила апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_10 через свого представника також подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ФОП ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у даній справі, остання не вчиняла жодних дій направлених на самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки вона не є ні користувачем спірної земельної ділянки, ні її суміжним землекористувачем та не володіє на праві власності жодними об`єктами, спорудами та будівлями, які б знаходилися на спірній земельній ділянці. Рекламування готельного комплексу та звернення із заявами щодо виділяння в користування земельної ділянки не є порушенням прав ні держави, ні позивача по справі та не може трактуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

При цьому прокурором не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме ФОП ОСОБА_3 здійснила порушення права позивача. Вказаних обставин і не встановлено судом, оскільки в силу належності та допустимості доказів, вказані обставини не можуть підтверджуватися виключно показами свідка. Отже, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення ФОП ОСОБА_3 порушення пов`язаного із самовільним захопленням частини земельної ділянки кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013, а саме площею 0,8693 га та її використанням у своїй господарській діяльності та вчинення останньою самовільної забудови вказаної земельної ділянки.

Звертає увагу, що рішення суду ґрунтується на неналежних доказах через те, що висновок за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23-25 складено з порушенням чинного законодавства України, оскільки органи досудового розслідування не надали експерту Ревуцькому В. під час проведення експертизи засвідченої копії технічної документації із землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:17:000:0004, на що було звернуто увагу представником відповідача під час розгляду справи.

Крім того зазначає, що відкриваючи провадження у даній справі та вирішуючи спір по сутті судом не було враховано норм чинного законодавства України в частині того, що даний спір не підвідомчий суду загальної юрисдикції, оскільки спірні відносини фактично виникли між державою та суб`єктами господарювання, а не фізичними особами. Звертає увагу, що в даному випадку спірні відносини виникли з самовільного захоплення земельної ділянки та спорудження на ній самовільних споруд, які в часовому проміжку виникли після 2018 року. Станом на 2018 рік всі відповідачі мали статус фізичних осіб - підприємців та здійснювали господарську діяльність з використання туристичного комплексу та його розбудови, а тому даний спір має розглядатися господарським судом.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги щодо відповідача ФОП ОСОБА_3 в частині зобов`язання привести самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,8693 га з земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]: 17:000:0013 у попередній стан шляхом знесення: будівлі № 1 площею забудови 156 кв.м., будівлю № 2 площею забудови 35 кв.м., частини будівлі АДРЕСА_1 площею забудови 67 кв.м., дерев`яного паркану судом не враховано норми ст. 376 ЦК України, яка передбачає, що знесення самочинного будівництва має здійснюватися особою, яка його здійснила (здійснює), або за її рахунок. Однак у разі покладення обов`язку за рішенням суду (знесення самочинного будівництва) на особу, яка набула його у особи, що здійснила самочинне будівництво, на такого набувача буде покладено надмірний тягар. Така особа (новий набувач майна), сплативши відповідну суму коштів за (як в подальшому нею буде з`ясовано) самочинно збудоване майно, отримує ще й додатковий обов`язок за рішенням суду здійснити його знесення, або таке знесення має здійснюватися за її рахунок. Як уже зазначалося вище, ФОП ОСОБА_3 не здійснювала самовільного захоплення спірної земельної ділянки, нею не користується, не здійснювала на ній жодних забудов та не є власником будівель та споруд, що розміщені на спірній земельній ділянці, а тому не може бути відповідачем за вимогою щодо приведення земельної ділянки у попередній стан шляхом знесення будівель та споруд.

Також звертає увагу, що у цій справі знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. У цій справі прокурор не заявляє вимог про перебудову чи приведення спірних правовідносин у правове поле іншим чином, крім знесення нерухомого майна та експертами не досліджувалося питання щодо можливості перебудови будівлі № 5 та не надавався висновок з вказаного питання. Однак вважає, що без надання доказів технічної можливості демонтажу частини будівлі АДРЕСА_5 без пошкодження конструкції споруди в цілому, а також за умов невизначеності, яку саме частину (в якому розмірі та конфігурації) слід знести, вимоги про знесення всієї будівлі є передчасними. З урахуванням вищевикладеного просила апеляційну скаргу задовольнити.

Коростишівська окружна прокуратура Житомирської області скористалась своїм правом та подала відзив на апеляційні скарги, в якому просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Звертає увагу суду, що в позовній заяві, а також під час розгляду справи судом, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 , здійснюючи підприємницьку діяльність за місцем розташування оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та використовуючи об`єкти на самовільно зайнятій частині земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 площею 0,8693 га є фактичним користувачем указаної ділянки. Крім того, як встановлено судом першої інстанції, за показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_11 вони отримував вказівки щодо проведення ремонтних робіт у будівлях, розташованих на спірній земельній ділянці від всіх відповідачів (у т. ч. від ОСОБА_3 ). Доводи апеляційної скарги, що ФОП ОСОБА_3 особисто безпосередньо самовільно не займала частини земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 не спростовують факт використання указаною особою майна, розміщеного на цій ділянці, а отже здійснення діяльності на вказаній ділянці та її використання без належним правових підстав. Наведені обставини свідчать, що ФОП ОСОБА_3 є одним із належних відповідачів у справі.

Стосовно доводів апелянта ОСОБА_3 (представник - ОСОБА_12 ) про безпідставне врахування судом висновку земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23-25, яким констатовано, що фактична межа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро не відповідає межі цієї ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004 визначеної згідно технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , вважає, що вони не заслуговують на увагу суду. Також апелянтом не наведено, яким чином експерт отримував матеріали для дослідження в порушення встановленого законом порядку.

Щодо доводів апелянта ОСОБА_3 про непідвідомчість справи Коростишівському районному суду вказує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають статусу фізичної особи-підприємця, що визнається самим відповідачем, такою особою є лише ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є суб`єктами господарювання, останні не являються учасниками відносин у сфері господарювання. Отже, з урахуванням суб`єктного складу учасників процесу та характеру спірних правовідносин, спір у справі №935/829/24 підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Також вважає, що надсилання відповідачами директору ДП «Коростишівський лісгосп» заяв з проханням погодити надання в довгострокове тимчасове користування строком на 49 років без вилучення у постійного користувача частину лісової ділянки орієнтовною площею 3,7 га у кварталі 24 виділ 4 площа 1,1 га, виділ 15 площа 0,7 га, виділ 16 площа 0,1 га, виділ 23 площа 1,2 га, виділ 24 площа 0,6 га Коростишівського лісництва ДП «Коростишівське ЛГ» для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей свідчать про обізнаність всіх відповідачів про відсутність у них правових підстав зводити будівлі та споруди на таких земельних ділянках, оскільки вони не перебувають у їх власності, а надані лише у користування, та жодні дозвільні документи про початок будівельних робіт на самовільно зайнятій спірній земельній ділянці відсутні.

Доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 про те, що суд зазначив невірну площу будівлі № 5, яка підлягає знесенню зокрема 1504 кв.м, замість 1357 кв.м. спростовуються тим, що зазначена будівля є самовільно побудованою, а тому до неї підлягають застосуванню праві наслідки визначені ч. 4 ст. 376 ЦК України. Крім того, ст. 376 ЦК України не містить положень про знесення частин самовільно побудованих об`єктів нерухомості. Водночас, відповідачі усвідомлювали та не могли не знати про те, що будівництво здійснюється на ділянці, яка не перебуває в їх користуванні, а тому проявивши розуму обачність повинні були враховувати відповідні ризики.

Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставну відмову судом першої інстанції у витребуванні оригіналів матеріалів кримінального провадження № 1202306[телефон приховано] за ст. 197-1 КК України, то в апеляції не наведено, які саме конкретні докази із матеріалів кримінального провадження № 1202306[телефон приховано], безпідставно судом не досліджені та як це вплинуло на об`єктивність встановлення обставин у судовій справі № 935/829/24 та на відповідні висновки суду першої інстанції. Крім того, апелянт під час розгляду справи судом першої інстанції не був обмежений реалізовувати права передбачені ст. 83 ЦПК України та безпідставно покладає обов`язок збирання доказів на обґрунтування своїх правових позицій на суд.

Вважає помилковими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність зупинення провадження у справі № 935/829/24 до набрання рішенням законної сили у кримінальному провадженні № 1202306[телефон приховано], оскільки наявність факту самовільного зайняття відповідачами спірної земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 може бути встановлена судом в порядку цивільного судочинства незалежно від результатів розгляду справи № 935/2007/24 у порядку кримінального судочинства.

Також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги договори купівлі-продажу від 10.11.2006, за яким ОСОБА_1 придбала будівлі у МПП «Сейко», а також договори відповідального зберігання майна від 05.01.2020 із ФОП ОСОБА_3 та від 07.01.2020 із ФОП ОСОБА_13 , оскільки вони не надають підстав використовувати відповідачам земельну ділянку із кадастровим номером кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 площею 0,8693 га та жодним чином не підтверджує законність її самовільного зайняття Моргуновою Н.С

Звертає увагу, що через відсутність у апелянта належних правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 доводи про протиправне оформлення правовстановлюючих документів ДСГП «Ліси України» на вказану земельну ділянку, є безпідставними. Більше того, законність володіння земельною ділянкою, самовільно зайнятою відповідачами не є об`єктом дослідження суду з огляду на предмет спору.

Враховуючи вищевказане, просила рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року залишити без змін.

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Представники відповідачів ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_12 , ОСОБА_8 апеляційні скарги підтримали, просили рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 доводи апеляційних скарг підтримав, просив їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Прокурор у судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив їх залишити без змін, рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004 за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений 19.03.2020 року між Житомирською обласною військовою адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Н.О. за реєстровим №3948, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав та наявним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.03.2020 року. (а.с. 38, 51 т.1).

ОСОБА_1 є власником туристично-оздоровчого комплексу (кафе), що за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004, на підставі договору купівлі-продажу, туристично-оздоровчого комплексу від 20.10.2015 року №830, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав від 05.12.2023 року (а.с 28-29 т.1).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, загальна площа туристично-оздоровчого комплексу (кафе) становить 406, 1 кв.м. До кафе, позначений на плані під літерою «А» належать: гостьові будиночки літ «Д», «Е», «Ж», альтанка літ. «З», вбиральня літ. «У», навіс літ. «Н». До туристично-оздоровчого комплексу з готелем, площею 689,1 кв.м., позначений на плані під літерою «Б» належать: сарай літ. «В», сторожка літ. «Г», гостьовий будинок літ. «К», гостовий будинок літ. «Л», гостьовий будинок літ. «М», гостовий будинок літ. «О», гостовий будинок літ. «П».

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24.10.2017, укладеного між державою Україна в особі Житомирської обласної адміністрації та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Демецькою С.Л. за реєстровим №352, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004, площею 0,7 га, для рекреаційного призначення передавалася ОСОБА_1 у оренду на умовах строкового платного користування (до 16.02.2026 року). Зазначено, що на земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу туристично-оздоровчого комплексу з готелем від 20.10.2015 року №830 (а.с. 45 т.1.)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав від 07.03.2024 земельна ділянка площею 938,7756 га з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 належить до державної форми власності. Власником зазначено Житомирську обласну державну адміністрацію. Правокористувачем земельної ділянки є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про що наявні відповідні записи (а.с.57 т.1).

Відповідно до змісту акту погодження меж земельної ділянки №8 з суміжними власниками та землекористувачами від 25.01.2022 (а.с.63 т.1), що є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у постійному користуванні ДП «Коростишівське лісове господарство» площею 3621,6093 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Коростишівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області та на підставі якої сформовано земельну ділянку площею 938,7756 га з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013, суміжним користувачем земельної ділянки лісогосподарського призначення у межах від Р до Р є ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23-25 виконаного експертом ОСОБА_14 у рамках кримінального провадження №1202306[телефон приховано] вбачається, що фактична межа земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро не відповідає межі цієї ділянки кадастровий номер [номер приховано]:17:000:0004 визначеної згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 (а.с. 66-99 т.1.).

На малюнках 2, 3, 4 межі земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:17:000:0004 позначені синього кольору, а межі земельної ділянки фактичного місце розташування досліджуваної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро - лініями червоного кольору.

У фактичному користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 0,8693 га (контур НОМЕР_1 площею 0,2052 га, контур НОМЕР_2 площею 0,6090 га, контур НОМЕР_3 площею 0,0551 га), яка виходять за межі земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004 та згідно наданих на дослідження правовстановлюючих документів не перебуває в її власності (малюнок 4 висновку) (а.с. 98-99 т. 1).

Також у висновку наведено схематичне місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, що за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро. Так у межах фактичного користування досліджуваної земельної ділянки знаходяться такі будівлі та споруди: будівля №1 площею забудови 156 кв. м., будівля №2 площею забудови 35 кв. м., будівля №3 площею забудови 11 кв. м., будівля №4 площею забудови 118 кв. м., будівля №5 площею забудови 1504 кв. м., будівля №6 площею забудови 328 кв. м., будівля з навісом №7 площею забудови 491 кв. м., будівля №8 площею забудови 12 кв. м., будівля з навісом №9 площею забудови 110 кв. м., будівля №10 площею забудови 67 кв. м., будівля №11 площею забудови 67 кв. м., будівля №12 площею забудови 67 кв. м., навіс площею забудови 53 кв. м., та 7 (сім) альтанок загальною площею забудови 88 кв. м. (в тому числі альтанка №1 площею забудови 6 кв. м., альтанка №2 площею забудови 32 кв. м., альтанка №3 площею забудови 5 кв. м., альтанка №4 площею забудови 8 кв. м., альтанка №5 площею забудови 8 кв. м., альтанка №6 площею забудови 14 кв. м., альтанка №7 площею забудови 15 кв.м.). Загальна площа забудови становить 3107 кв. м.

Разом із тим відповідно в межах ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004 знаходяться будівлі та споруди: будівля №3 площею забудови 11 кв. м., будівля №4 площею забудови 118 кв. м., та частково будівля №5 площею забудови 1357 кв. м., будівля №6 площею забудови 328 кв. м., будівля з навісом №7 площею забудови 491 кв. м., будівля №8 площею забудови 12 кв. м., навіс площею забудови 53 кв. м., та 7 (сім) альтанок загальною площею забудови 88 кв. м. (в тому числі альтанка №l площею забудови 6 кв. м., альтанка №2 площею забудови 32 кв. м., альтанка №3 площею забудови 5 кв. м., альтанка №4 площею забудови 8 кв. м., альтанка№ площею забудови 8 кв. м., альтанка №6 площею забудови 14 кв. м., альтанка №7 площею забудови 15 кв. м.). Загальна площа забудови становить 2458 кв.м.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 06.02.2024 №2047/23-25 виконаного експертом ОСОБА_15 у рамках кримінального провадження №1202306[телефон приховано] вбачається, що об`єкти, які розміщені на земельних ділянках площами 0,2052 га, 1,6090 га та 0,0551 га за адресою: АДРЕСА_2 , окрім дерев?яного навісу для зберігання дров та площадки з сипучих матеріалів, мають ознаки об`єктів нерухомого майна та не можуть бути переміщені без їх знецінення та зміни їх призначення. Дані об`єкти можуть використовуватись для постійного або тимчасового перебування людей із захистом від несприятливих атмосферних умов. За результатами натурного обстеження встановлено лише факт підключення окремих об?єктів до електропостачання, а також визначено, що підключення до електричних мереж не було здійснено самовільним чином.

Вказано, що встановити чи являються об?єкти, які розміщені на земельних ділянках площами 0,2052 га, 0,6090 га та 0,0551 га за адресою: АДРЕСА_2 , об?єктами самовільного (самочинного) будівництва, в межах наданої на дослідження інформації, не вбачається за можливе. Разом з тим вказано, що за відсутності дозвільних документів на будівництво, розміщені на земельних ділянках об?єкти набувають ознак самовільного (самочинного) будівництва. (а.с. 102 т.1).

Із заяви від 17 червня 2020 року складеної ОСОБА_1 , яка адресована директору ДП «Коростишівський лісгосп» Ейсмонту В.С. вбачається, що ОСОБА_1 просила погодити надання у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років, лісову ділянку орієнтовною площею 13,6 га у кварталі 24,27 Коростишівського лісництва ДП «Коростишівське лісове господарство» для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

За змістом заяви ОСОБА_2 від 22 червня 2021 року та заяви ОСОБА_3 від 27.06.2021 року, які адресовані директору ДП «Коростишівький лісгосп» Ейсмонту В.С., вбачається що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили погодити надання в довгострокове тимчасове користування строком на 49 років без вилучення у постійного користувача лісової ділянки орієнтовною площею 3,7 га у кварталі 24 виділ 4 площа 1,1 га, виділ 15 площа 0,7 га, виділ 16 площа 0,1 га, виділ 23 площа 1,2 га, виділ 24 площа 0,6 га Коростишівського лісництва ДП «Коростишівське ЛГ» для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Отримання у користування вказаної лісової ділянки обумовлене придбанням у власність бази відпочинку та земельної ділянки площею 0,7 га, що входять до складу лісової ділянки, яку мають на меті отримати у тимчасове користування.

До вказаних заяв долучалися копії викопіювань бажаного місця розташування лісової ділянки (а.с.147, 159, 166 т.1).

28 липня 2023 року ДП «Ліси України» здійснено контрольний захід за результатом якого складено відповідний акт за змістом якого, працівниками Департаменту безпеки ДП «Ліси України» встановлено факт можливого самовільного зайняття стороннім суб`єктом господарювання земельної ділянки та її безпідставне використання шляхом забудови. А саме вказано, що виявлено будівлі та інші об?єкти нерухомого майна, які використовуються власником ділянки ОСОБА_1 , знаходяться за межами ділянки на території Коростишівського лісництва, а саме 24 кварталу, 15,16 та 21 виділу.

Відомості, щодо надання у довгострокове тимчасове користування без

вилучення у постійного користувача лісової ділянки відсутні.

Крім того, на даній земельній ділянці зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки, а саме: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах, що суперечить частині 4 статті 59 Земельного кодексу України. Вказано, що власник земельної ділянки самовільно користується територією Коростишівського лісництва, а саме 24 квартал, 15, 16 та 21 виділ.

Зі змісту витягу із рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 20.11.2013 №278 вбачається, що МПП «Сейко» надано дозвіл для реконструкції будинку під туристично-оздоровчий комплекс за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро (т.2 а.с.165).

На замовлення відповідача ОСОБА_1 у 2016 році ПП «Андвол» розроблено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка надається у оренду ОСОБА_1 загальною площею 0,7 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Зі змісту відповіді директора філії «Коростишівське лісове господарство» від 11.03.2024 №167 вбачається, що земельна ділянка під водним об?єктом, що поблизу ТОК «Чарівне озеро» за адресою: АДРЕСА_2 , 2-те озеро знаходиться у постійному користуванні філії «Коростишівське лісове господарство» ДП «Ліси України», як правонаступника ДП «Коростишівське ЛГ» з 1936 року, квартал 24, виділ 22, площа 6,6 га Коростишівського лісництва. (а.с 195 т.2.)

У 2013 році ПП «Здобуток ІІ» на замовлення МПП «Сейко» розробило робочий проєкт реконструкції будинку під туристично-оздоровчий комплекс з будівництвом готелю, за адресою: АДРЕСА_2 , 2-те озеро. Зі змісту якого вбачається про існування будівлі кафе (поз. 2 по ГП), гостьового будиночка (поз.3 по ГП) (а.с.216 т.3). Таким проєктом передбачалася реконструкція існуючих будівель та запроєктовано будівництво нової будівлі - готелю на 7 двомісних номерів.

Відповідно до виписки з ЄДР від 26.02.2024 вбачається, що ОСОБА_1 мала статус фізичною особою-підприємцем з 11.10.2018 до 29.05.2020 (а.с.248 т.2 ).

На замовлення ОСОБА_1 у 2020 році ПП «Житомирський науково-дослідний та проєктний інститут» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,70 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення кадастровий номер [номер приховано]:17:000:0004.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням наданих сторонами доказів, доведеним є факт порушення відповідачами ст. 212 ЗК України, ст. 376 ЦК України, щодо самовільного зайняття частини земельної з кадастровими номером [номер приховано]:17:000:0013, площею 0,8693 га. Таким чином, оскільки відповідачі самовільно використовують частину земельної ділянки та порушили права власника земельної ділянки шляхом здійснення самочинних забудов, тому останні повинні повернути самовільну зайняту частину земельної ділянки Житомирській обласній військовій адміністрацій та привести земельну ділянку у придатний для використання стан, шляхом знесення будівель, дерев?яного паркану та демонтажу площадки покритої зернистим сипучим матеріалом, за власний кошт, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним, виходячи із наступного.

Згідно із положеннями статей 91, 96 Земельного Кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Статтею 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Зі змісту пункту «б» частини першої статті 211 ЗК України вбачається, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до частин 1,2 статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Частинами першою, четвертою статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було вірно встановлено, що з 2015 року ОСОБА_1 стала власником туристично-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро, що розташовується на території на земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004. У зв`язку з набуттям права власності на вказаний вище оздоровчий комплекс земельна ділянка у 2017 році передана спочатку на правах оренди у строкове користування відповідачці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на території туристично-оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та у подальшому на підставі договору купівлі -продажу від 12.03.2020 така земельна ділянка набута у власність останньої.

У висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 06.02.2024 №2047/23-25 ОСОБА_16 зазначено, що за результатами натурного обстеження та висновків земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23-25 встановлено, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013, (лісогосподарського призначення, що перебуває у власності Житомирської ОВА), а саме на її частині площею 0,2052 га розташовані наступні будівлі і споруди: площадка вкрита сипучим матеріалом; частина незавершеної будівництвом капітальної будівлі (будівля №5).

На частині земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 площею 0,0551 га розташована: частина незавершеної будівництвом капітальної будівлі (будівля №5).

На частині земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 площею 0,6090 га розташовані: дерев?яний навіс-дровник площею забудови 156 кв.м (будівля №1); одноповерхова капітальна будівля площею забудови 35 кв.м. (будівля №2); дерев?яна будівля з навісом площею забудови 110 кв.м. (будівля № 9); три двоповерхові дерев?яні будиночки з колод площею забудови 67 кв.м. кожна (будівлі №10,11,12).

Судом першої інстанції вірно враховано, що змістом висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23-25 земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:17:000:0004 за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро знаходиться в оточенні земельних ділянок зі складом угідь 005.01 - земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю та 006.04 - ставки.

При цьому в результаті обстеження на місцевості земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004, встановлено, що вона частково огороджена парканами і на території ділянки побудовані будівлі різної архітектурної конструкції, які використовуються для організації відпочинку (гостьові будинки, альтанки) та будується об`єкт нерухомого майна, а саме будівля АДРЕСА_5 площею забудови 1504 кв.м.

Так за результатом топографо-геодезичних робіт складено відповідну схему фактичного розміщення земельної ділянки (а.с.83 т.1), який міститься у висновку експертизи, де зазначено, що межа земельної ділянки, що позначена червоним кольором як контур 1 площею 0,2052 га, проходить частково по території покритої зернистим сипучим матеріалом та по території навколо незавершеної будівництвом нежитлової будівлі необхідної для її обслуговування. Між територією покритою зернистим сипучим матеріалом та територією навколо незавершеної нежитлової будівлі знаходиться проїзд.

Межа земельної ділянки, що позначена зеленим кольором як контур НОМЕР_2 площею 0,6089 га, проходить по території на якій проводиться господарська діяльність та благоустрій території. На території цієї ділянки знаходиться водний об?єкт №l та причали, що розташовуються перпендикулярно до берега водойми №2, також побудовані будівлі різної архітектурної конструкції які використовуються для організації відпочинку (гостьові будинки, альтанки).

Межа земельної ділянки, що позначена жовтим кольором як контур НОМЕР_3 площею 0,0551 га, частково проходить по дерев?яному паркану, по території навколо незавершеної будівництвом нежитлової будівлі необхідної для її обслуговування та по території на якій проводиться господарська діяльність та благоустрій території. На території цієї ділянки знаходяться причали, що розташовуються перпендикулярно до берега водойми №2.

Таким чином фактична межа земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , 2-ге озеро не відповідає межі цієї ділянки кадастровий номер [номер приховано]:17:000:0004 визначеної згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 .

Тобто у фактичному користуванні ОСОБА_1 , як суміжного землевласника, перебуває земельна ділянка площею 0,8693 га (контур НОМЕР_1 площею 0,2052 га, контур НОМЕР_2 площею 0,6090 га, контур НОМЕР_3 площею 0,0551 га), яка виходять за межі її земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004.

Відповідно до положень статті 1 Закону України від 19.06.2003 № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи ОМС про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Під час розгляду справи було встановлено, що будь-яких рішень Житомирською військовою адміністрацією про передачу частини земельної ділянки з кадастровими номером [номер приховано]:17:000:0013, у користування (оренду) будь-кого із відповідачів не ухвалювалося, розпорядження із вказаного питання не видавалося, жодних доводів на спростування вказаних обставин суду не надано.

Тобто використання відповідачами частини земельної ділянки з кадастровими номером [номер приховано]:17:000:0013, площею 0,8693 га за відсутності правовстановлюючих документів є ознакою самовільного зайняття такої земельної ділянки.

Також відповідачами не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що об`єкти нерухомості, які збудовані в межах земельної ділянки з кадастровими номером [номер приховано]:17:000:0013, площею 0,8693 га не перебувають та не перебували у їх користуванні, а тому районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, що самочинне будівництво будівель здійснювалося попереднім власником МПМ «Сейко», не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких належних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано. Так в матеріалах справи відсутні дозвільні документи, отримані МПМ «Сейко» чи відповідачами на підтвердження правомірності будівництва будівлі №1,2, будівлі з навісом №9, а також будинків АДРЕСА_6 , 11, 12 чи будівлі №5.

Також є безпідставними і доводи апелянта про не відображення на картографічних матеріалах технічної документації землеустрою ДП «Коростишівський лісгосп» розміщених ОСОБА_1 на земельній ділянці із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 спірних об`єктів нерухомого майна, оскільки вказане майно самовільно зведене на цій ділянці, а тому законні підстави відображати на картографічних матеріалах це майно відсутні.

Місцевим судом також обґрунтовано не взято до уваги при розгляді справи договори відповідального зберігання майна від 05.01.2020 із ФОП ОСОБА_3 та від 07.01.2020 із ФОП ОСОБА_13 , оскільки вони не встановлюють і не надають правових підстав використовувати відповідачам земельні ділянки, що становлять предмет спору у справі № 935/829/24.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставне, на думку скаржника, неврахування судом відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за якими загальна площа ТОК «Чарівне озеро» є 1095,2 м2.

Відповідно до ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідачами не надано доказів здійснення законності забудови земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013, відтак місцевим судом правомірно не враховано доводів відповідача щодо розмірів площ фактично належного йому нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги представника скаржника про неповне дослідження доказів у справі, зокрема правовстановлюючих документів ДСГП «Ліси України» на земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013, про розташування спірних об`єктів у межах прибережної захисної смуги, колегія суддів відхиляє, оскільки місцевим судом надано оцінку вказаним доказам при ухваленні оскаржуваного рішення.

Щодо доводів про недопустимість копії висновку експерта від 08.12.2023 2029/2030/2302-2311/23-25, який проведений у кримінальному провадженні №1202306[телефон приховано], то колегія зазначає, що підготовлений у межах кримінального провадження висновок може бути використаний як доказ, але його оцінка здійснюється судом. Суд має перевірити, чи відповідає такий висновок вимогам допустимості, належності та достовірності. Твердження заявника щодо недопустимості цього доказу є безпідставним, оскільки відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Разом з тим, вказаний висновок було отримано з дотриманням порядку, встановленого законом. Посилання скаржників на те, що ОСОБА_17 не мав права проводити вказану експертизу, колегія суддів відхиляє, оскільки при проведенні експертизи експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Крім того, експерт ОСОБА_17 був допитаний в ході розгляду справи місцевим судом та підтвердив, що він використовував в ході експертного дослідження матеріали технічної документації із землеустрою на земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0004, які отримав у електронному вигляді на диску CD-R. Експерт також зазначив, що він дотримувався методик експертного дослідження висловлюючи та мотивуючи свої висновки при проведенні земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 № 2029/2030/2302-2311/23-25.

Апелянтами у свою чергу не зазначено, які саме помилки, неповнота та суперечності містяться у висновку експерта, і чому він не може бути належним доказом у справі.

Також є припущенням доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про відсутність доказів самовільного зайняття відповідачами спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,8693 га та здійснення на ній самочинного будівництва. Місцевим судом надано оцінку зібраним у справі доказам як в цілому, так і кожному доказу окремо, які міститься у справі. Жодних доказів законності використання та забудови земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,8693 га відповідачем не надано, а отже й не спростовано доводів щодо її самовільного зайняття. Судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні наведено обґрунтований, неупереджений та об`єктивний аналіз досліджених у сукупності доказів у справі, в результаті якого підтверджено факт самовільного зайняття відповідачами спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,8693 га та здійснення на ній самочинного будівництва.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційних скарг щодо порушення судом першої інстанції юрисдикційності даного спору та розгляду даного спору в порядку господарського судочинства виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. При цьому, як визначено цією статтею, господарські суди не розглядають справи у спорах, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному позовному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають статусу фізичної особи-підприємця, не являються учасниками відносин у сфері господарювання, однак такою особою є лише ОСОБА_3 . Крім того, даній спір виник не з приводу використання земельної ділянки та нерухомого майна, а щодо самовільного зайняття частини суміжної земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,8693 га, тому колегія суддів погоджується із висновком районного суду, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилання представника відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2023 року №922/1138/22, постанові від 25 червня 2019 року у справі №904/1083/18, постанові від 03 липня 2019 року у справі №916/1261/18, постанові від 13 лютого 2019 у справі №910/8729/18, постанові від 26 червня 2019 року по справі №760/13915/18 та ін., не можна визнати обґрунтованими, оскільки сформульовані висновки не є релевантними до фактичних обставин, встановлених у справі, що переглядається, та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Щодо відмови місцевого суду у задоволенні клопотання про витребування доказів, зокрема оригіналів матеріалів кримінального провадження № 1202306[телефон приховано] за ст.197-1 КК України, то представником скаржника не наведено, які саме конкретні докази із матеріалів кримінального провадження № 1202306[телефон приховано], безпідставно судом не досліджені та як це вплинуло на об`єктивність встановлення обставин у цивільній справі №935/829/24 та на відповідні висновки суду першої інстанції. Суд першої інстанції не допустив порушень норм права, оскільки вирішив справу на підставі тих матеріалів, які були йому надані сторонами на момент розгляду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність зупинення провадження у справі № 935/829/24 до набрання рішенням законної сили у кримінальному провадженні № 1202306[телефон приховано], колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішення в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі.

Так під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають безпосереднє значення для справи, провадження у якій зупинено.

Такі правові висновки наведено в постанові ВС від 29.12.2021 у справі №910/5610/21.

Предметом розгляду у цій цивільній справі є звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,8693 га із земельної ділянки лісогосподарського призначення та приведення її у попередній стан шляхом знесення будівель. Предметом розгляду у справі № 935/2007/24 у кримінальному провадженні №1202306[телефон приховано] є обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно ст. 91 КПК України, тобто обставини, які дозволяють розглянути питання про вину обвинувачених у скоєнні кримінальних правопорушень. Наявність факту самовільного зайняття відповідачами спірної земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 може бути встановлена судом в порядку цивільного судочинства незалежно від результатів розгляду справи № 935/2007/24 у порядку кримінального судочинства кримінального провадження № 1202306[телефон приховано].

Враховуючи вищевикладене, місцевим судом правомірно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Не заслуговують на увагу і доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Коки В.А. про порушення місцевим судом норм процесуального права. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про проведення підготовчого засідання (дату, час і місце його проведення) у вказаній справі були повідомлені належним чином. Сторони у справі не були обмежені у реалізації своїх прав визначених ст. 49 ЦПК України як особисто, так і через своїх представників. При цьому участь відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні була забезпечена шляхом проведення відеоконференції в порядку ч.10 ст. 212 ЦПК України.

Проведення підготовчого судового засідання 31.07.2024 без участі Моргунової Н.С. та її представника - Коки В.А., що на думку представника, порушило права відповідача і не дало можливості реалізувати їх на вказаній стадії процесу, є необґрунтованими виходячи з наступного. Так районний суд в ухвалі від 31.07.2024 зазначав, що від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коки В.А. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, оскільки вона не має змоги прибути в судове засідання у зв`язку з проходженням медичного обстеження в м. Києві (додала копію направлення). Судом вірно встановлено, що в наданій копії направлення відсутні будь-які дані щодо дати, часу та місця проходження медичного обстеження. При цьому направлення виписане 24.07.2024 та дійсне до 24.07.2025, що свідчить про можливість проходження медичного обстеження в будь-який час, а тому неявка представника відповідача була визнана судом неповажною та засідання проведене без участі останньої.

Колегія зауважує, що у подальшому розгляді справи відповідачка та її представник не були обмежені у поданні клопотань про повернення до стадії підготовчого судового засідання для реалізації своїх прав.

Не заслуговують на увагу доводи представника скаржника щодо незалучення в якості третіх осіб на стороні відповідача ФОП ОСОБА_13 , з якою укладено договір зберігання майна, та МПП «Сейко», оскільки в ході розгляду справи не здобуто доказів, що вказане підприємство пов`язане із здійсненням самовільної забудови на земельній ділянці із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013. Також будь-яких належних доказів про те, що спірні об`єкти будівництва існували на момент придбання відповідачем майна у МПП «Сейко», стороною відповідача не надано та матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги, що місцевим судом неповно з`ясовано обставини справи, зокрема наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, колегія зазначає.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах держави.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19), з метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (провадження №12-20гс21.

У позовній заяві керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області зазначив, що спірні земельні ділянки належить до земель лісового фонду державної власності.

26 лютого 2024 року Коростишівською окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Житомирську обласну військову адміністрацію та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про встановлені порушення вимог закону та інтересів держави під час самовільного використання земельної ділянки лісогосподарського призначення державної власності та вказано про необхідність вжиття заходів реагування для їх захисту шляхом пред`явлення відповідного позову (а.с. 246 т.1).

06 березня 2024 року заступником начальника Житомирської ОВА В. Градівським надано відповідь з якою вбачається, що у адміністрації відсутні докази щодо порушення вимог земельного законодавства. Житомирська ОВА не заперечує щодо звернення з позовом до суду в інтересах держави.

27 лютого 2024 року в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області О.Файдовим надана відповідь з якою вбачається, що в управління відсутні кошти для сплати судового збору. Управління не заперечує щодо звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Відповідно до статті 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Враховуючи зазначене Житомирська обласна військова адміністрація наділена правами щодо здійснення контролю за землями лісогосподарського призначення, які є державною власністю, незалежно від передання їх у постійне користування третій особі ДП «Ліси України».

Землі лісогосподарського призначення є об`єктами права державної власності та мають перебувати під посиленою охороною для збереження безпечного довкілля, непогіршення екологічної ситуації, тому саме держава в особі її органів заінтересована в забезпеченні дотримання порядку їх використання та запобігання самовільного зайняття земельних ділянок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що органами прокуратури було виконано вимоги законодавства щодо обґрунтованості звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави та повідомлено про це відповідних суб`єктів владних повноважень із дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо доводів апелянта, що належним позивачем у справі має бути Коростишівська міська рада як розпорядник земель водного фонду колегія суддів відхиляє, оскільки в справі № 935/829/24 позовні вимоги прокурором обґрунтовано саме незаконним розміщенням об`єктів на частині земельної ділянки лісогосподарського призначення кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 площею 0,8693 га.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника ФОП ОСОБА_3 - адвоката Сірої А.В про те, що її довірителька не є належним відповідачем у даній справі та щодо відсутності доказів самовільного зайняття земельної ділянки саме ОСОБА_3 .

Під час розгляду справи місцевим судом було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 , здійснюючи підприємницьку діяльність за місцем розташування оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та використовуючи об`єкти на самовільно зайнятій частині земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 площею 0,8693 га є фактичним користувачем указаної ділянки. Крім того, як встановлено судом першої інстанції, за показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_11 вони отримував вказівки щодо проведення ремонтних робіт у будівлях, розташованих на спірній земельній ділянці від всіх відповідачів (у т. ч. від ОСОБА_3 ). Також ФОП ОСОБА_3 разом з іншими відповідачами надсилали директору ДП «Коростишівький лісгосп» ОСОБА_18 заяви та просили погодити надання в довгострокове тимчасове користування строком на 49 років без вилучення у постійного користувача частину лісової ділянки орієнтовною площею 3,7 га у кварталі 24 виділ 4 площа 1,1 га, виділ 15 площа 0,7 га, виділ 16 площа 0,1 га, виділ 23 площа 1,2 га, виділ 24 площа 0,6 га Коростишівського лісництва ДП «Коростишівське ЛГ» для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Доводи апеляційної скарги, що ФОП ОСОБА_3 особисто безпосередньо самовільно не займала частини земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:17:000:0013 не спростовують факт використання указаною особою майна, розміщеного на цій ділянці, а отже здійснення діяльності на вказаній ділянці та її використання без належним правових підстав.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилкового, на думку скаржника, обраного позивачем способу захисту порушених прав виходячи з наступного.

Згідно з абз.12 ч.2 ст. 16 ЦК України для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.1-4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлений власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених ст. 391, 396 ЦК України.

Згідно ж із приписами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) викладено правовий висновок про те, що в силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Верховний Суд України в постанові від 19 квітня 2017 року у справі № 354/612/13-ц вказав, що з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Наведені правові позиції спростовують доводи апеляційної скарги про необхідність попереднього звернення позивача із негаторним позовом.

Посилання представника апелянта про необхідність розгляду питання можливості перебудови відповідачами самовільно зведених об`єктів колегія суддів до уваги не бере. У даному ж випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Наведені правові позиції містяться у правовому висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, згідно з яким обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 про те, що суд зазначив невірну площу будівлі № 5, яка підлягає знесенню зокрема 1504 кв. м., замість 1357 кв. м. колегія відхиляє, оскільки зазначена будівля є самовільно побудованою, а тому до неї підлягають застосуванню правові наслідки, визначені ч. 4 ст. 376 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах.

Суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кока Валентина Аркадіївна та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Сіра Аліна Василівна, залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.

Головуючий Коломієць О. С.

Судді Талько О. Б.

Григорусь Н. Й.