ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про забезпечення позову
"12" жовтня 2026 р. Cправа № 902/207/25(902/1222/26)
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.
арбітражного керуючого Бобрука Т.В.
представника ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" - Давиденко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову у справі
за позовом: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", арбітражного керуючого Бобрука Тараса Володимировича (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 192 від 26.02.2013)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ ПЕТРОЛ ГРУП" (вул. Володимира Винниченка, буд. 7, м. Вінниця, 21009, код 45388300)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГРУППА-2005" (вул. Лук`яненка Левка, буд. 139А, м. Вінниця, Вінницька обл., 21011, код 34094924)
про визнання недійсними договорів та витребування майна
в межах справи № 902/207/25
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОІЛСИСТЕМ" (вул. Велика Кільцева, буд. 4Б, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський рн., Київська обл., 08130, код 45488700)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (вул. Польова, буд. 3, м. Немирів, Вінницький рн., Вінницька обл., код 24898750)
про банкрутство
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/207/25 за заявою ТОВ "УКРОІЛСИСТЕМ" про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА".
Провадження у справі знаходиться на стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бобрука Т.В.
09.09.2026 до суду від ліквідатора ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", арбітражного керуючого Бобрука Т.В. надійшла позовна заява до ТОВ НЕМИРІВ ПЕТРОЛ ГРУП", ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/207/25(902/1222/26), вказану заяву передано на розгляд судді Лабунській Т.І.
Ухвалою суду від 23.09.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № № 902/207/25(902/1222/26), визначено, що розгляд заяви підлягає здійсненню за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 17.11.2026.
Разом з вказаною заявою арбітражним керуючим також подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АЗС загальною площею 82,8 кв.м, розташований за адресою: Вінницька обл., Тульчинський район, смт Шпиків, вулиця Незалежності, будинок 2, реєстраційний номер об`єкта в ДРРП: 2265406605243, яке зареєстроване на праві власності за ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" (код ЄДРПОУ 34094924).
- накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,1583 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0246, реєстраційний номер об`єкта в ДРРП: 2365149805243, яка зареєстрована на праві власності за ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" (код ЄДРПОУ 34094924).
- заборони органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, інших речових прав, обтяжень, іпотек, застави, оренди) щодо об`єктів нерухомого майна з реєстраційними номерами 2265406605243 та 2365149805243.
Вказана заява мотивована тим, що згідно з офіційними Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав № 487443384 та № 487443393 від 26.07.2026, спірний комплекс АЗС разом із землею вже двічі змінював власників.
17.04.2024 майно було штучно виведено з ТОВ «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА» на користь ТОВ «НЕМИРІВ ПЕТРОЛ ГРУП» за заниженими цінами (300 845,46 грн за будівлі та 6 379,00 грн за землю).
Надалі, 26.02.2025, весь об`єкт (і будівлі, і земля) був транзитно перепроданий на користь ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" за єдиним Договором купівлі-продажу під № 384 через приватного нотаріуса Подолян О.О.
Наразі ліквідатором документально встановлено перехід майна та землі до Відповідача-2 (ТОВ "НАФТОГРУППА-2005") за новим договором № 384.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що існує беззаперечний та об`єктивний ризик того, що новий власник у будь-який момент може здійснити подальший ланцюговий перепродаж чи довгострокове обтяження (іпотеку, заставу) комплексу АЗС та землі для штучного подовження транзитного ланцюга.
Це повністю заблокує виконання майбутнього рішення суду та наповнення конкурсної маси для задоволення вимог кредиторів на суму 82 326 502,20 грн та боргу із заробітної плати у розмірі 720 493,35 грн, що вимагає негайного поширення заходу забезпечення (арешту) на поточного власника майна.
Таким чином, заявник зазначає, що для ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача є необхідність застосувати заходи забезпечення позову.
У запереченні від 23.09.2026 на заяву про забезпечення позову, ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" вказано, що спірне нерухоме майно було придбане ТОВ «НАФТОГРУППА-2005» для його безпосереднього використання у господарській діяльності, з моменту його купівлі минуло більше року, і за цей час Відповідач не здійснював жодних заходів з метою його продажу (пошук покупців, виставлення оголошень тощо), а навпаки, в даний об`єкт вкладаються видатки, спрямовані приведення його до сучасних експлуатаційних вимог, адже майно було придбано у стані, що непридатне для експлуатації.
Крім того, відповідач придбав нерухоме майно, яке є предметом спору, за оплатним правочином, який на даний час не визнаний недійсним.
Застосування арешту до майна Товариства є не лише юридично необґрунтованим, а й небезпечним з практичної точки зору, оскільки завдає невиправної шкоди його статутній діяльності, діловій репутації та стабільним партнерським відносинам.
Позивачем не надано жодних належних, достовірних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність реальної та/або безпосередньої загрози порушенню його прав до ухвалення рішення у справі. Зокрема, не доведено, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на відчуження частини нерухомого майна, або навіть має наміри це зробити. Навпаки, фактичні обставини справи свідчать про протилежне.
Твердження позивача є суто суб`єктивними припущеннями, які не підкріплені жодними доказами та не підтверджують наявності будь-якої небезпеки для прав позивача.
Заява позивача та додані до неї матеріали не містять жодних доказів, які б свідчили про існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам Позивача до ухвалення судового рішення у справі.
Позивачем не доведено, що в даній справі існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав, про захист яких він звернувся до суду, заява позивача є безпідставною, юридично необґрунтованою та такою, що не відповідає засадам співмірності, розумності й необхідності, а тому не може підлягати задоволенню.
Дослідивши матеріали вказаної заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.
За змістом ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
За таких обставин, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, в першу чергу, повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Судом встановлено, що в межах справи № 902/207/25 про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" розглядається позовна заява до ТОВ НЕМИРІВ ПЕТРОЛ ГРУП", ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 пункт 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" п Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
По суті, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Суд зауважує, що для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.
В той же час, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
В ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Ч. 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2026 по справі 902/207/25(902/1101/25) зазначив наступні правові висновки:
28. Колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, де суд вказав, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
29. Отже, врахувавши фактичну можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності та є предметом оспорюваного в межах справи про банкрутство ТОВ "Немирів Нафтобаза" правочину, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що накладення арешту на спірне майно є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсним правочину та повернення майна на користь боржника, оскільки відчуження такого майна на користь іншої особи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивач, який є розпорядником майна у справі про банкрутство № 902/207/25, не зможе захистити або поновити права кредиторів чи сприяти відновленню платоспроможності боржника у справі.
Проаналізувавши доводи заявника, враховуючи можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, з урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що накладення арешту на спірне майно та земельну ділянку є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсним правочину та повернення майна на користь боржника, оскільки відчуження такого майна на користь іншої особи може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивач, який є ліквідатором у справі про банкрутство № 902/207/25, не зможе захистити або поновити права кредиторів.
Виконання рішення суду про витребування майна, у разі задоволення таких позовних вимог, напряму залежить від перебування такого майна у власності відповідача, оскільки його відчуження, передача на користь іншої особи, поділ земельної ділянки, зумовить звернення позивача із іншими позовами до суду та призведе до порушення справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, через неможливість позивача захистити своє порушене право в межах одного судового провадження, без нових звернень до суду.
Натомість вжиття заходів, що унеможливлюють вчинення дій, спрямованих на створення перешкод для виконання судового рішення про витребування майна, є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий даний позов.
Крім того, накладення арешту на спірне майно, щодо якого вирішується спір в межах справи про банкрутство, не позбавляє права власності ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" та не встановлює заборону використання такого майна.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення ефективного захисту права позивача, відновленню порушених прав у випадку задоволення позивних вимог, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та земельну ділянку, оскільки вжиття цих заходів не встановлює власнику спірного майна заборони його використання і сприяє виконанню рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, суд вважає за можливе заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, інших речових прав, обтяжень, іпотек, застави, оренди) щодо об`єктів нерухомого майна з реєстраційними номерами 2265406605243 та 2365149805243
Відповідний захід забезпечення передбачений п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, а можливість його вжиття судом одночасно із накладенням арешту на майно підтверджується практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Аналогічна позиція щодо доцільності застосування і арешту майна і заборони реєстраційних дій щодо нього викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2024 у справі № 910/13325/21.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
За таких обставин, заява про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 902/207/25(902/1222/26) підлягає задоволенню.
Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 2, 3, 11, 13, 18, 136, 137, 140, 141, 144, 232, 233, 234, ч. 1 ст. 235, 236, 255, 256, 326 ГПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
1. Задовольнити заяву ліквідатора ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", арбітражного керуючого Бобрука Т.В. від 08.09.2026 про забезпечення позову.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АЗС загальною площею 82,8 кв.м, розташований за адресою: Вінницька обл., Тульчинський район, смт Шпиків, вулиця Незалежності, будинок 2, реєстраційний номер об`єкта в ДРРП: 2265406605243, яке зареєстроване на праві власності за ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" (код 34094924).
- накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,1583 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0246, реєстраційний номер об`єкта в ДРРП: 2365149805243, яка зареєстрована на праві власності за ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" (код 34094924).
3. Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 12.10.2026.
4. Ухвала суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
5. Повний текст ухвали суду складено та підписано - 14.10.2026.
6. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом 3 років.
Стягувач: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, буд. 31А, м. Вінниця, Вінницька обл., 21018, код 24898750), арбітражний керуючий Бобрук Тарас Володимирович (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, РНОКПП НОМЕР_1 );
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОГРУППА-2005" (вул. Лук`яненка Левка, буд. 139А, м. Вінниця, Вінницька обл., 21011, код 34094924).
7. Копію ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" - [пошта прихована]; арбітражному керуючому - Бобруку Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "НАФТОГРУППА-2005" - [пошта прихована]; "НЕМИРІВ ПЕТРОЛ ГРУП" - [пошта прихована]; [пошта прихована].
8. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник ухвали надіслати ліквідатору ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", арбітражному керуючому Бобруку Т.В. рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ліквідатору ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", арбітражному керуючому Бобруку Т.В. (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037)