ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"14" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/265/26(918/1226/26)
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у матеріалах справи
за позовом Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" (33009, Рівненська обл., м. Рівне, провулок Робітничий, буд.5, код ЄДРПОУ 30559953)
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.Л. Груп" (33003, м. Рівне, вул. Кобзарська, буд. 83, код ЄДРПОУ 38370986), Товариства з обмеженою відповідальністю "Малвеп Трак" (54009, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 3В, код ЄДРПОУ 42553436)
про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів
Заяву Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" про забезпечення позову
без повідомлення учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Авіком Рівне" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.Л. Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Малвеп Трак" в якому просило:
- визнати недійсним договір комісії №6726/23/1/076867 від 05.12.2023, укладений між Дочірнім підприємством «Авіком Рівне» (33009, Рівненська обл., м. Рівне, провулок Робітничий, буд. 5; код 30559953) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп» (33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кобзарська, буд. 83; код 38370986);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №6726/23/076867 від 06.12.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп» (33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кобзарська, буд. 83; код 38370986) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Малвеп Трак» (54009, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 3В; код 42553436);
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Малвеп Трак» (54009, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 3В; код 42553436) передати Дочірньому підприємству «Авіком Рівне» (33009, Рівненська обл., м. Рівне, провулок Робітничий, буд. 5; код 30559953) напівпричіп MAGYAR SR3MER, 1996 року випуску, зеленого кольору, VIN № НОМЕР_1 , ринковою вартістю у розмірі 1 122 500 (один мільйон сто двадцять дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп..
Ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Також Дочірнє підприємство "Авіком Рівне" у позовній заяві просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно: напівпричіп MAGYAR SR3MER, 1996 року випуску, зеленого кольору, VIN № НОМЕР_1 .
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідач, у володінні якого перебуває вказане майно, має беззаперечну можливість розпорядитися ним, зокрема, шляхом відчуження. Заявник вважає якщо до закінчення розгляду даної справи майно, яке вибуло із володіння боржника буде відчужено, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить, чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ДП «Авіком Рівне».
Суд встановив, що Заяву про забезпечення позову подано з додержанням вимог статті 139 Господарського процесуального кодексу України, а відтак така заява підлягає розгляду судом у межах даної справи.
За приписами частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши Заяву ДП «Авіком Рівне» про вжиття заходів забезпечення позову, з`ясувавши обставини на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази, подані в її обгрунтування, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частинами 1-4 статті 137 вказаного Кодексу передбачено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі, задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні напери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 19.12.2024 по справі №921/110/23(921/170/24) дійшов до висновку, що можливість відповідача розпорядитись спірним майном є беззаперечною, при цьому у позивача відсутній обов`язок доводити доказами вчинення боржником конкретних дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення. На підтвердження вказаного висновку Верховний суд, зокрема, у вказаній постанові зазначив:
« 30. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 зі справи № 905/448/22.
31. У справі № 905/448/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, фактично, уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позива чем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов 'язання тощо), про які йде мова у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування, (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 зі справи №910/268/23, від 08.07.2024 зі справи № 916/143/24).
32. Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов 'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.07.2024 зі справи № 916/143/24».
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності с непорушним.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол / Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "ІІантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та ніш проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 МП5-рп/2004 у справі №71-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рн/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8500/21.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 по справі №916/2364/20 зазначалось, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи, що задоволення вимог ліквідатора ДП «Авіком Рівне» можливе виключно за умови наявності рухомого майна, яке є предметом спору та перебуває у володінні та розпорядженні ТОВ «Малвеп Трак», належним є висновок, що єдиним співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку є накладення арешту на об`єкт рухомого майна.
Водночас при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову судом взято до уваги, що об`єкт рухомого майна є річчю наділеною індивідуальними ознаками, а отже є єдиним майном за рахунок якого може бути задоволено похідну вимогу позовної заяви про застосування наслідків недійсності правочину, поданої в межах справи про банкрутство.
Зазначене, окремо, та у своїй сукупності, свідчить про необхідність вжиття зазначених заходів забезпечення позову, так як тільки вони за своїм змістом гарантують подальший захист прав та можливість виконання рішення суду після його винесення. Водночас, зазначений захід не призведе до порушення будь- яких прав ТОВ «Малвеп Трак», виключно обмеживши його можливість вільно розпоряджатися нерухомим майном, яке є предметом спору залишивши за ним, на час розгляду справи, правомочності володіння та користування відповідним рухомим майном.
У розрізі актуальної судової практики у тотожних правовідносинах слід зазначити про наступні висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справах: №Б-50/232-09 постанова від 03.02.2021 та №905/1633/19 (905/538/20) постанова від 22.07.2020:
«Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019у справі N 916/1572/19, від 28.10.2019у справі N 916/1845/19).
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарським суд, визнав наведені обставини такими, що свідчать про існування можливості вчинення ТОВ «Продбакалія» дій внаслідок яких мета звернення ліквідатора з позовом до суду буде неефективною, оскільки спірне майно буде відчужено чи обтяжено зобов`язаннями то його задоволення в частині вимоги про повернення спірного майна стане неможливим у межах цієї справи (потребуватиме пред`явлення нового позову до набувача такого майна чи з приводу оскарження обтяження зобов`язанням такого майна).
Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд»».
«Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
...при цьому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність реальної можливості наступного відчуження нерухомого майна: Аграрно-промислового молочно-товарного комплексу з огляду на встановлені обставини неодноразової перереєстрації права власності на це нерухоме майно, в тому числі після ухвалення постанови Верховного Суду від 05.02.2020 у даній справі, відповідно до якої було залишено без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі N Б-50/232-09 про визнання за ТОВ «Лекском» права власності на зазначене вище нерухоме майно.».
Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд констатує, якщо до закінчення розгляду даної справи майно, яке вибуло із володіння боржника буде відчужено, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить, чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ДП «Авіком Рівне».
За наведених обставин суд доходить висновку про задоволення заяви ДП «Авіком Рівне» про забезпечення позову.
Відповідно до ч.6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" про вжиття заходів про забезпечення позову задоволити.
2. До вирішення спору по суті та набрання судовим рішенням у справі №918/265/26(918/1226/26) законної сили (та до його виконання) вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно: напівпричіп MAGYAR SR3MER, 1996 року випуску, зеленого кольору, VIN № НОМЕР_1 .
3. Вказана ухвала є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 14.10.2026 року, і підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Вказана ухвала підлягає обов`язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення.
4. Строк пред`явлення цієї ухвали до виконання становить три роки, тобто до 14.10.2029 року.
5. Стягувачем за цією ухвалою є позивач - ліквідатор Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" (33009, Рівненська обл., м. Рівне, провулок Робітничий, буд.5, код ЄДРПОУ 30559953)
6. Боржником за цією ухвалою є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Малвеп Трак" (54009, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 3В, код ЄДРПОУ 42553436)
7. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.