Справа №591/604/26
Номер провадження 22-ц/816/2915/26
Категорія - 39
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», в інтересах якого звернувся ОСОБА_1 , на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Зері Ю.О., у цивільній справі №591/604/26 за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позову
У січні 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Зазначило, що АТ «Універсал Банк» у жовтні 2017 року запустило проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом який є платіжні картки monobank. 21.04.2020 відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 21.04.2020 та встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову карту НОМЕР_1 , відкрив розрахунковий рахунок. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. У зв`язку із порушенням умов Договору про надання банківських послуг зі сторони відповідача у нього перед АТ «Універсал банк» виникла заборгованість у розмірі 96852,26 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом.
З урахуванням викладеного, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_2 вказану заборгованість та судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2026 року позов АТ «Універсал банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг від 21.04.2020 у розмірі 50000,00 грн та 3328,00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Універсал Банк» надало до суду підтвердження укладення договірних відносин кредитування та підтвердження отримання відповідачем кредиту в зазначеній сумі. Сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, й щодо розміру процентів за користування позикою, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Позика надана відповідно до вимог чинного законодавства України, відповідач погодився на запропонований розмір процентів за користування позикою та зобов`язався їх сплатити.
Під час ухвалення рішення, судом було враховано, що відповідачу було нараховано відсотки за користування кредитом та фактично списані дані нарахування, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
АТ «Універсал банк», через представника Македона О.А., подав до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank від 21.04.2020 - задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Позивач зазначає, що приєднання до умов і правил здійснюється шляхом підписання анкети-заяви, а умови і правила є публічною пропозицією (офертою), розміщені на офіційному сайті фінансової установи та надавалися відповідачу через мобільний додаток. Посилається на те, що відповідач був ознайомлений саме з умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви, добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання, а підписанням договору підтвердив, що ознайомлений з актуальною редакцією умов і правил обслуговування фізичних осіб, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту та тарифами.
Також позивач вказує, що між сторонами у встановлений законом спосіб укладено договір, у тому числі погоджено умови і правила разом з додатками, які є невід`ємною складовою договору. Посилається на положення Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до яких пропозиція укласти електронний договір може бути зроблена шляхом розміщення оферти в мережі Інтернет, а включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом відсилання до нього, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Зазначає, що у підписаній анкеті-заяві відповідач визнав електронний підпис аналогом власноручного підпису, а неодноразове проведення банківських операцій із використанням власної картки свідчить про надання згоди із змінами та доповненнями до договору про надання банківських послуг.
Крім того, апелянт зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за договором становить 96852,26 грн, що складається із загального залишку заборгованості (тілом кредиту). Вказує, що відповідач не надав доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, не подав контррозрахунок суми заборгованості чи інший доказ про невірність наданого банком розрахунку. На думку скаржника, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2026 року справу передано судді-доповідачеві - Черних О.М.
Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 08 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 08 вересня 2026 року справу призначено до розгляду у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви з яких виходить апеляційний суд застосовані норми права
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2020 між АТ «Універсал банк» та відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в результаті чого відповідачу був встановлений кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному застосунку.
У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_2 згоден з тим, що ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування у АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank| Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого клієнт підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.
У анкеті-заяві відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному застосунку.
Згідно виписки (руху коштів по картці) за період з 21.04.2020 по 03.11.2025 на ім`я ОСОБА_2 в АТ «Універсал Банк» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 .
До позову банком долучено витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, затверджені рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк» протокол №46 від 24 листопада 2021 року, набули чинності з 27 листопада 2021 року, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які відповідачем не підписані.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором №б/н від 21.04.2020 залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 96852,26 грн (а.с.6-10).
З пояснень до виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_2 , вбачається, що баланс складає (мінус) - 46852,26 грн. Тобто, заборгованість складає 96852,26 грн, ця заборгованість складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту у сумі 50000,00 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 46852,26 грн. Овердрафт - (мінус) 46852,26 грн виник наступним чином - якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому банк надає кредит згідно з договором у розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами (а.с.11, 13-15).
Застосовані норми права
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, зроблено висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У даному випадку банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав відповідач в борг позичальниця), стягнути складові його повної вартості - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами враховуючи норми овердрафта передбачені п. 5.20 розділу 2 Умов обслуговування рахунків. На підтвердження своїх вимог, поряд з іншими доказами, банк надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», який відповідач не підписував, та паспорт споживчого кредиту.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20 зроблено висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За змістом частини 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять належний та допустимий доказ погодження відповідачем розміру процентної ставки за користування кредитними коштами зазначеними в анкеті-заяві. Сам факт підписання відповідачем анкети-заяви свідчить про його ознайомлення з відповідними умовами та прийняття їх як складової укладеного договору. ОСОБА_2 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, однак не підписував умови та правила банківського обслуговування. Зокрема, в анкеті-заяві визначено, що пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів, а у разі виходу за межі такого періоду на суму заборгованості нараховуються проценти за ставкою 3,2 % на місяць.
Разом з тим, місцевий суд дослідивши наданий АТ «Універсал Банк» розрахунок заборгованості за період з 21.04.2020 по 03.11.2025, встановив, що позивач нараховував та у подальшому стягував з відповідача відсотки за користування кредитним лімітом, отже фактично відсотки відповідачем були сплачені в добровільному порядку, до стягнення підлягає лише суму встановленого ліміту - 50000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 03.11.2025 складається тільки із боргу за тілом кредиту в розмірі 96852,26 грн. Цей розрахунок виконано виходячи з процентної ставки за користування кредитом 38,4% на рік в період з 21.04.2020 по 23.08.2020, процентної ставки 37,2% з 05.09.2020 по 31.03.2022, процентної ставки 19,2 % з 01.04.2022 по 31.07.2022, процентної ставки 37,2 % з 01.08.2022 по 03.11.2025.
З цього розрахунку вбачається, що АТ «Універсал Банк» спрямовувало сплачені ОСОБА_2 кошти, серед іншого, на погашення процентів за користування кредитом при цьому в поясненнях до розрахунку, банк обґрунтовував вимогу про стягнення заборгованості про порушення зобов`язань та перевищення тіла кредиту розміру ліміту кредитування за рахунок надання позичальнику овердрафту для погашення його боргу за процентами, посилаючись на Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк».
Проте, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в рамках проекту Монобанк (monobank), тоді як вказані Умови і правила та Тарифи ОСОБА_2 не підписані, зокрема електронним цифровим підписом, як це передбачено узгодженими сторонами умовами у анкеті-заяві ОСОБА_2 до договору про надання банківських послуг в рамках проекту Монобанк (monobank) від 21.04.2020.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не можна вважати обґрунтованими посилання в поясненнях до розрахунку, що п. 5.20 Розділу ІІ Умов передбачено, що у разі якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного платежу, то Банк має право самостійно збільшити кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта та направити відповідні грошові кошти на здійснення щомісячного платежу, погашення відсотків та неустойки, - оскільки такі умови кредитування сторонами у належній формі не були узгоджені.
Дана позиція узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду.
Так, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 13.10.2026.
Головуючий - О.М. Черних
Судді: В.І. Криворотенко
А.О. Замченко