УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/12646/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Мандриченко О.В.)
від 14.04.2026
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Спаських Н.М., суддів: Горбасенко П.В., Гончаров С.А.)
від 01.09.2026
у справі № 910/12646/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд"
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: Приватне акціонерне товариство "F&C Realty"
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/12646/25 позов задоволено повністю. Усунуто перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави належного на праві власності ТОВ "Спецмехбуд" нерухомого майна: нежитлових приміщень (банк), загальною площею 794,6 кв.м., адреса: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборна (Жовтнева), 77, РНОНМ 446566653101, номер запису про обтяження 52535908 від 15.11.2023, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70226919 від 15.11.2023, Дмитренко Тетяна Іванівна, Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл., обтяжувач Державна податкова служба України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/12646/25 залишено без змін
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 у справі №910/12646/25, Головне управління ДПС у Полтавській області подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області, судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статей 288 та 290 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028, 00 грн.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Касаційну скаргу подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», тому при поданні касаційної скарги має застосовуватись коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом спору у даній справі є одна вимога немайнового характеру.
Виходячи з наведеного та з урахуванням коефіцієнту 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4844, 80 грн, а саме: (3028, 00 грн*200%) = 6056,00 грн*0,8.
Разом з тим до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Крім того, відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржувану постанову Північним апеляційним господарським судом прийнято 01.09.2026, повний текст її складено 02.09.2026. Отже, у даному випадку двадцятиденний строк на оскарження постанови обчислюється з дня складення її повного тексту, а саме: з 02.09.2026. Тому останнім днем строку для подання касаційної скарги на зазначену постанову було 22.09.2026.
Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку сформовано в системі "Електронний суд" 23.09.2026, тобто скаржником пропущено строк (1 день), встановлений ст. 288 ГПК України для подання касаційної скарги.
У касаційній скарзі товариство зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримано 03.09.2026, у зв`язку з чим просить суд вважати касаційну скаргу такою, що подана в межах строків, визначених ст. 288 ГПК України. Разом з тим у тексті касаційної скарги та у її прохальній частині скаржник не просить поновити пропущений процесуальний строк для подання касаційної скарги, оскільки помилково вважає, що якщо касаційну скаргу подано протягом 20 днів з дня отримання повного тексту постанови, то строк на подання касаційної скарги не вважається пропущеним.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Однією з підстав касаційного оскарження зазначає п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим скаржник не наводить щодо якої саме конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України), на його думку, викладено висновок та в яких саме постановах Верховного Суду, від якого необхідно відступити.
З огляду на викладене, оскільки до касаційної скарги не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі та касаційну скаргу подано після закінчення строку встановленого для її подання і не порушується питання щодо поновлення цього строку та не наведено щодо якої саме конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України), на думку скаржника, викладено висновок та в яких саме постановах Верховного Суду, від якого необхідно відступити, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 у справі №910/12646/25 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
2. Головному управлінню ДПС у Полтавській області усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4844, 80 грн за подання касаційної скарги у даній справі;
- надати суду заяву про поновлення строків на касаційне оскарження;
- навести щодо якої саме конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України), на думку скаржника, викладено висновок та в яких саме постановах Верховного Суду, від якого необхідно відступити.
3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач В. Студенець