ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 502/2204/19
провадження № 61-13725св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Бочеваром Михайлом Павловичем, на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року у складі судді Березнікова О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Громіка В. А., Драгомерецького М. М., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 17 листопада 2017 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого останній взяв у неї в борг грошові кошти у розмірі 350 000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 01 травня 2018 року з виплатою 12 % річних, про що надав розписку.
ОСОБА_2 порушив договірні зобов`язання та не повертає їй грошові кошти.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 436 531,31 доларів США, з яких: 350 000 доларів США основного боргу та 86 531,51 доларів США відсотків за користування коштами відповідно до договору.
12 березня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він жодних грошових коштів від ОСОБА_1 не отримував, а з наданої нею копії розписки взагалі не можна однозначно сказати, чи складена вона ним.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір позики від 17 листопада 2017 року, укладений між ним та ОСОБА_1 .
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 14 травня 2021 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про визнання недійсним договору позики.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня
2025 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 350 000 доларів США заборгованості за договором позики та 18 986 доларів США відсотків, а всього стягнуто 368 986 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі
9 605 грн.
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 довела існування між сторонами договірних правовідносин позики, ОСОБА_2 , для підтвердження отримання ним 350 000 доларів США, надавалася власноручно написана розписка із зазначенням про повернення зазначених коштів до 01 травня 2018 року, що останнім виконано не було.
Апеляційний суд відхилив посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 про неповноважний склад суду, враховуючи, що заяву про відвід розглянув вже відведений суддя, вказавши, що цивільне процесуальне законодавство містить імперативну заборону про заявлення відводу судді, який вже розглядає заяву про відвід, а вирішення питання про відвід судді належить до кола процесуальних питань під час розгляду справи, а не щодо розгляду справи по суті позовних вимог. На думку апеляційного суду, заявлення самовідводу від розгляду позовної заяви по суті не перешкоджає розглянути процесуальне питання щодо вирішення заяви про відвід складу суду, який розглядає справу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Бочевар М. П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що у розгляді справи судом першої інстанції брав участь відведений суддя Балан М. В., який заявив собі самовідвід та такий було задоволено судом. Зазначає, що після самовідводу вказаного судді справу було передано судді Березнікову О. В., якому ним було заявлено про відвід. Розгляд вказаної заяви було здійснено суддею Баланом М. В., який не мав права ухвалювати будь яких судових рішень (по суті, чи процесуальних) у цій справі.
Враховуючи наведене, вважає, що справу було розглянуто неповноважним складом суду, що є обов`язковою підставою для скасування судових рішень. Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив відповідні доводи апеляційної скарги.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
26 листопада 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 листопада 2017 року між сторонами укладено договір позики, оформлений в якості розписки, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав (взяв) у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 350 000 доларів США під 1 % в місяць, 12 % річних, та зобов`язався їх повернути до 01 травня 2018 року, з можливістю достроково повернути.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі
№ 369/3340/16, від 11 червня 2021 року у справі № 753/11670/17, від 16 лютого
2022 року у справі № 712/2941/19, від 04 травня 2022 року у справі № 2012/2-210/11, від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20, від 24 липня 2023 року у справі
№ 761/4147/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Указує, що є підстави для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд, оскільки справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бочевара М. П., підлягаєзадоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Судом встановлено, що 25 травня 2023 представником ОСОБА_2 - адвокатом Бочеваром М. П., подано заяву про відвід судді Балана М. В.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 18 липня 2023 року у заявленому відводі судді відмовлено, а також заявлено та задоволено самовідвід судді Кілійського районного суду Одеської області Балана М. В. від участі у розгляді справи № 502/2204/19.
Ухвала мотивована тим, що з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності суду, та з метою запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ`єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи, необхідно заявити самовідвід.
Справу протоколом повторного автоматизованого розподілу від 24 липня 2023 року розподілено судді Березнікову О. В.
У жовтні 2024 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Бочеваром М. П., подано заяву про відвід судді Березнікова О. В.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2024 року заяву представника позивача про відвід судді Кілійського районного суду Одеської області, який розглядає заяву адвоката Бочевара М.П. про відвід судді Кілійського районного суду Одеської області Березнікова О.В., від розгляду цивільної справи № 502/2204/19 залишено без розгляду.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді по цивільній справі № 502/2204/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики відмовлено суддею Баланом М. В.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи (пункт 4 частини першої статті 36 ЦПК України).
Відповідно до статті 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
У разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у статті 37 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, справа за розпорядженням голови суду передається до іншого суду, визначеного в порядку, встановленому цим Кодексом.
Тобто, після відводу судді від розгляду справи, її повторний розгляд чи продовження розгляду цим самим суддею не допускається, а тому суддя Балан М. В. не мав права розглядати заяву про відвід судді Березнікову О. В. у межах цієї справи, оскільки був неповноважним.
Суд апеляційної інстанціїне врахував наведених положень ЦПК України та порушень судом першої інстанції, помилково пославшись на те, що питання відводу судді не є розглядом справи по суті, оскільки відведений від справи суддя не має права розглядати будь-яких питань щодо такої справи, у тому числі й процесуальних, щодо наявності підстав для відводу складу суду.
Розгляд заяви про відвід судді є складовою судового процесу у справі і тому апеляційний суд не мав права зазначати, що розгляд такої заяви є щось інше, ніж розгляд справи.
При цьому, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яких сумнівів щодо безсторонності судді.
При цьому, касаційний суд зазначає, що суддя Балан М. В. в ухвалі про свій самовідвід зазначив - «з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності суду, та з метою запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ`єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи, суддя приходить до висновку про необхідність заявлення самовідводу.».
А тому доводи касаційної скарги щодо побоювання в безсторонності судді є об`єктивним обґрунтуванням (параграф 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Оскільки суд першої інстанції здійснив розгляд справи неповноважним складом суду, а апеляційний суд помилково відхилив відповідні доводи апеляційної скарги, то оскаржувані судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Бочеваром Михайлом Павловичем, задовольнити.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк