УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 212/8556/26
провадження № 61-12747ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від09 червня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про продовження обмежувального припису,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про продовження обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про продовження обмежувального припису.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Богославський А.С., заінтересована особа ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису задоволено.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на нього таких обов`язків:
- заборонено перебувати у місці проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонено наближатись на відстань 500 метрів до місця проживання за вказаною адресою;
- заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та її доньку ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебуватимуть у місці, невідомому кривдникові;
- переслідувати ОСОБА_2 та її доньку ОСОБА_3 та у будь - який спосіб спілкуватись з нею та її донькою;
- заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_3 , або контактувати з ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_3 через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Встановлено строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомлено уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну адміністрацію за місцем проживання (перебування) заявника.
У червні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про продовження обмежувального припису.
Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2026 року, продовжено обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 , встановлений рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року у справі № 212/12007/25 (провадження № 2-о/212/291/25), терміном на 6 місяців після закінчення строку, встановленого зазначеним судовим рішенням - тобто до 25 жовтня 2026 року, яким визначено наступні тимчасові обмеження:
- заборонено перебувати у місці проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонено наближатись на відстань 500 метрів до місця проживання за вказаною адресою;
- заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та її доньку ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебуватимуть у місці, невідомому кривдникові;
- переслідувати ОСОБА_2 та її доньку ОСОБА_3 та у будь - який спосіб спілкуватись з нею та її донькою;
- заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_3 , або контактувати з ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_3 через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Повідомлено Відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про продовження обмежувального припису для взяття ОСОБА_1 на профілактичний облік.
Повідомлено про видачу обмежувального припису Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради.
Рішення суду допущено до негайного виконання, а його оскарження не зупиняє його виконання.
У жовтні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2026 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги
на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований
в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналізуючи вищезазначені норми, Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник,
із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
у подібних правовідносинах. Суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями
у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи; пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких)
подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)
статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від09 червня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець