УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 761/28679/25
провадження № 61-5404св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянув заяву судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому 405 696,00 грн на відшкодування майнової шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому 279 680,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 01 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року, відмовив у відкритті провадження у справі.
22 квітня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2026 року визначено суддю-доповідача Калараша А. А. та суддів, які входять до складу колегії: Петрова Є. В., Пророка В. В.
10 червня 2026 року суддя Верховного Суду Пророк В. В. заявив самовідвід від розгляду цієї справи, посилаючись на те, що на момент автоматизованого розподілу справи перебував на навчанні в Національній школі суддів України відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 15 квітня 2026 року № 10-ОД, а тому, на його переконання, не міг бути включений до складу колегії суддів.
Верховний Суд ухвалою від 15 червня 2026 року відмовив у задоволенні заяви судді Пророка В. В. про самовідвід.
Верховний Суд зазначив, що підготовка суддів для підтримання кваліфікації здійснювалася дистанційно, в онлайн-режимі, а розпорядження Голови Верховного Суду від 15 квітня 2026 року № 10-ОД не містило відомостей про увільнення суддів від здійснення правосуддя у відповідний період. З огляду на це колегія суддів не встановила порушення порядку автоматизованого розподілу справи та передбачених законом підстав для самовідводу.
Верховний Суд ухвалою від 16 червня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва.
22 липня 2026 року матеріали справи № 761/28679/25 надійшли до Верховного Суду.
На підставі службової записки судді Калараша А. А. від 04 вересня 2026 року та розпорядження виконувача обов`язків заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2026 року № 926/0/226-26 у зв`язку з перебуванням судді Пророка В. В. у відрядженні призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 04 вересня 2026 року суддю Пророка В. В. виключено зі складу колегії суддів та замінено суддею Литвиненко І. В.
04 вересня 2026 року суддя Верховного Суду Калараш А. А. заявив самовідвід від розгляду справи.
Верховний Суд ухвалою від 08 вересня 2026 року заяву судді Калараша А. А. про самовідвід задовольнив у зв`язку з тим, що він раніше проходив спільну військову службу з позивачем ОСОБА_1 у юридичній службі Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
На підставі розпорядження виконувача обов`язків заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2026 року № 944/0/226-26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 761/28679/25.
За результатами зазначеного розподілу автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Пророка В. В. суддею-доповідачем у справі.
13 жовтня 2026 року суддя Верховного Суду Пророк В. В. заявив самовідвід від розгляду справи.
Заяву мотивував тим, що первинне включення його до складу колегії суддів 22 квітня 2026 року відбулося під час проходження ним підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України, коли він, на його переконання, не здійснював правосуддя та не міг брати участі в автоматизованому розподілі судових справ.
Крім того, суддя послався на те, що 04 вересня 2026 року його було виключено зі складу колегії суддів у зв`язку з перебуванням у відрядженні, однак 09 вересня 2026 року за результатами нового автоматизованого розподілу повторно визначено для розгляду цієї самої справи, причому вже суддею-доповідачем.
На думку судді, такі обставини свідчать про непослідовність застосування алгоритмів автоматизованого розподілу судових справ, порушують принцип правової визначеності та можуть викликати в учасників справи обґрунтовані сумніви щодо законності формування складу суду.
Посилаючись на положення статей 33, 36 ЦПК України, Засади використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді, а також практику Європейського суду з прав людини, суддя Пророк В. В. просить задовольнити заяву про самовідвід.
Перевіривши доводи заяви про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
За змістом статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Визначення складу суду має здійснюватися відповідно до вимог процесуального закону та встановленого порядку функціонування автоматизованої системи документообігу суду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно з частиною дев`ятою статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, від 09 листопада 2006 року).
Водночас гарантія розгляду справи судом, встановленим законом, передбачає дотримання визначеного законодавством порядку формування складу суду.
Отже, під час вирішення питання про самовідвід із підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 ЦПК України, суд має встановити наявність порушення порядку визначення судді для розгляду конкретної справи, а не обмежуватися оцінкою суб`єктивного сприйняття відповідної процедури.
Відповідно до пункту 1.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді визначення судді-доповідача (колегії суддів) для розгляду судових справ здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації документів відповідальною особою секретаріату відповідного касаційного суду, а також в інших випадках необхідності визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу з урахуванням спеціалізації.
У пункті 1.9 Засад передбачено випадки, коли судові справи не розподіляються на конкретного суддю-доповідача, зокрема у зв`язку з перебуванням судді у відрядженні, на навчанні, підвищенні кваліфікації та за наявності інших передбачених відповідними положеннями обставин.
Разом із тим відповідні обмеження застосовуються за умов, визначених Засадами, та не встановлюють безстрокової заборони на визначення судді для розгляду справи після припинення обставин, які зумовили його тимчасове виключення з автоматизованого розподілу.
У цій справі суддя Пророк В. В. обґрунтовує заяву про самовідвід, зокрема, обставинами первинного визначення його учасником колегії суддів 22 квітня 2026 року під час проходження підготовки в Національній школі суддів України.
Проте зазначені обставини вже були предметом перевірки Верховного Суду під час вирішення попередньої заяви цього судді про самовідвід.
Верховний Суд в ухвалі від 15 червня 2026 року встановив, що підготовка суддів у період із 20 до 24 квітня 2026 року здійснювалася за дистанційною формою навчання, а розпорядження Голови Верховного Суду від 15 квітня 2026 року № 10-ОД не передбачало увільнення суддів від здійснення правосуддя.
За результатами перевірки відповідних обставин колегія суддів не встановила порушення порядку автоматизованого розподілу справи та відмовила у задоволенні заяви про самовідвід.
Наведені у заяві від 13 жовтня 2026 року доводи щодо первинного розподілу справи фактично відтворюють обставини, яким уже надано правову оцінку в ухвалі від 15 червня 2026 року, та не містять нових фактичних даних, які свідчили б про незаконність такого розподілу.
Саме лише непогодження судді з висновками, викладеними в попередній ухвалі про відмову в задоволенні самовідводу, не є самостійною підставою для його відводу від розгляду справи.
Щодо доводів заяви про порушення порядку автоматизованого розподілу справи 09 вересня 2026 року колегія суддів зазначає таке.
Із матеріалів справи відомо, що 04 вересня 2026 року суддя Пророк В. В. перебував у відрядженні, у зв`язку з чим на підставі розпорядження виконувача обов`язків заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2026 року № 926/0/226-26 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
За результатами зазначеного розподілу суддю Пророка В. В. виключено зі складу колегії суддів та замінено суддею Литвиненко І. В.
Водночас перебування судді Пророка В. В. у відрядженні обмежувалося лише 04 вересня 2026 року, а тому на момент проведення повторного автоматизованого розподілу справи 09 вересня 2026 року ця обставина вже припинилася.
Верховний Суд ухвалою від 08 вересня 2026 року задовольнив заяву судді-доповідача Калараша А. А. про самовідвід від розгляду цієї справи у зв`язку з проходженням ним раніше спільної військової служби з позивачем ОСОБА_1 у юридичній службі ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв`язку із задоволенням самовідводу судді-доповідача Калараша А. А. на підставі розпорядження від 09 вересня 2026 року № 944/0/226-26 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого суддею-доповідачем визначено Пророка В. В.
Отже, повторні автоматизовані розподіли судової справи від 04 та 09 вересня 2026 року були зумовлені різними обставинами: перший - тимчасовим перебуванням судді Пророка В. В. у відрядженні, другий - задоволенням заяви судді-доповідача Калараша А. А. про самовідвід.
При цьому виключення судді зі складу колегії у зв`язку з його тимчасовим перебуванням у відрядженні не є тотожним відводу (самовідводу) судді з підстав, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України, та саме собою не створює процесуальних перешкод для його подальшого визначення для розгляду тієї самої справи.
Положення статті 33 ЦПК України та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді не встановлюють заборони на повторне визначення судді для розгляду справи лише з тієї підстави, що раніше його було замінено у складі колегії у зв`язку з тимчасовою відсутністю.
Як відомо з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09 вересня 2026 року, визначення судді Пророка В. В. суддею-доповідачем здійснено з дотриманням установленого статтею 33 ЦПК України та Засадами порядку формування складу суду.
Таким чином, на момент повторного автоматизованого розподілу справи 09 вересня 2026 року обставини, які стали підставою для виключення судді Пророка В. В. зі складу колегії 04 вересня 2026 року, припинилися, а його повторне визначення суддею-доповідачем відбулося відповідно до встановленої процедури.
За таких обставин доводи заяви про порушення порядку автоматизованого розподілу справи, непослідовність застосування його алгоритмів та недотримання принципу правової визначеності не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів зазначає, що зміна складу суду за наявності передбачених законом підстав та проведення повторного автоматизованого розподілу справи відповідно до встановленої процедури не суперечать принципу правової визначеності та самі собою не можуть свідчити про порушення права учасників справи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Посилання судді Пророка В. В. на те, що повторне визначення його суддею-доповідачем може викликати в учасників справи сумніви щодо прозорості та передбачуваності автоматизованого розподілу, також не є достатньою підставою для задоволення заяви про самовідвід.
За змістом пункту 4 частини першої статті 36 ЦПК України підставою для відводу (самовідводу) судді є порушення порядку його визначення для розгляду справи. Водночас у цій справі порушень установленого законом порядку автоматизованого розподілу не встановлено.
При цьому наведені в заяві обставини не свідчать про наявність особистої заінтересованості судді Пророка В. В. у результаті розгляду справи, конфлікту інтересів з її учасниками чи інших об`єктивних чинників, які могли б викликати обґрунтовані сумніви в його неупередженості або об`єктивності.
Саме лише суб`єктивне переконання судді щодо можливого виникнення в учасників справи сумнівів у законності формування складу суду, за відсутності встановлених порушень процедури автоматизованого розподілу чи інших передбачених законом обставин, не може бути підставою для його самовідводу.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що визначення судді Пророка В. В. суддею-доповідачем у справі здійснено з дотриманням установленого законом порядку, а наведені в заяві обставини не свідчать про наявність передбачених пунктами 4, 5 частини першої статті 36 ЦПК України підстав для самовідводу.
За таких обставин заява судді Верховного Суду Пророка В. В. про самовідвід від розгляду справи задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України оформлена суддею Петровим Є. В.
Судді: В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров