УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 185/4093/26
провадження № 61-12499ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сєдова Ігоря Володимировича на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Чернігівський відділ реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання рішення іноземного суду таким, що не підлягає примусовому виконанню, та
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сєдов І. В. подав до Верховного суду касаційну скаргу на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, а підстави для його поновлення необхідно визнати неповажними, з огляду на таке.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що 18 серпня 2026 року Дніпровським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено
18 серпня 2026 року, останнім днем звернення з касаційною скаргою є
17 вересня 2026 року.
14 вересні 2026 року заявник вперше подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 14 травня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 18 серпня 2026 року.
24 вересня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто заявнику, оскільки касаційна скарга подана та підписана особою, процесуальне становище якої діяти в інтересах ОСОБА_1 у Верховному Суді не підтверджено.
29 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сєдов І. В. вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою, заявник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що вперше подання касаційної скарги відбулося в межах встановленого строку на касаційне оскарження; на пропуск строку на касаційне оскарження додатково впливає безпекова ситуація у м. Києві.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі
№ 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З інформації ЄДРСР встановлено, що 18 серпня 2026 року Дніпровським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено 18 серпня 2026 року, останнім днем звернення з касаційною скаргою є 17 вересня 2026 року.
14 вересні 2026 року заявник вперше подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 14 травня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 18 серпня 2026 року.
24 вересня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто заявнику, оскільки касаційна скарга подана та підписана особою, процесуальне становище якої діяти в інтересах ОСОБА_1 у Верховному Суді не підтверджено.
Отже, повернення вперше поданої касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки особа, яка звертається з касаційною скаргою, повинна бути обізнаною з вимогами щодо відповідності документів на підтвердження повноважень представництва інтересів в судах.
Вдруге з касаційною скаргою заявник звернувся 29 вересня 2026 року.
Жодних доказів, що позбавили можливості звернення до суду з касаційною скаргою вчасно, заявником не надано.
Тому не заслуговують на увагу доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від особи, яка її подала, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження К/990/17155/23).
Щодо доводів пропуску строку через запровадження в Україні воєнного стану, то Верховний Суд вказує, що у зв`язку із військовою агресією рф проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України
від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години
30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжений і триває досі.
Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного
Суду від 10 листопада 2022 року в справі № 990/115/22, провадження
№ 11-107заі22.
Введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі процесуального строку у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати касаційну скаргу.
Жодних доказів, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та позбавили можливості звернення до суду з касаційною скаргою вчасно, заявником не надано.
Заявник не наводить підстав неможливості своєчасного оскарження постанови апеляційного суду.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Касаційну скаргу слід залишити без руху, заявнику надати строк для подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення.
Суд роз`яснює, якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Визнати наведені в касаційній скарзі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сєдова Ігоря Володимировича на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік