УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 724/2810/25
провадження № 61-13014ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком на його самостійному вихованні та утриманні,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся д осуду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком на його самостійному вихованні та утриманні.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстровано 09 серпня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Могилів-Подільському Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 134, розірвано.
Малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на повному самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 квітня 2026 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 задоволено.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2025 року в частині залишення на повному самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВЧ НОМЕР_1 судові витрати в розмірі 1 453,44 грн.
06 жовтня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 квітня 2026 року (надійшла до суду 12 жовтня 2026 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У постанові Чернівецького апеляційного суду від 02 квітня 2026 року вказано, що повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2026 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 04 травня 2026 року (понеділок).
Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 06 жовтня 2026 року, тобто з порушенням строку подачі касаційної скарги.
Касаційна скарга датована 30 квітня 2026 року. У касаційній скарзі заявник зазначає, що касаційна скарга подається в межах тридцятиденного строку.
Однак, таке твердження не відповідає дійсності.
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана засобами поштового зв`язку. Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення з номером трекінгу L4 4000 0053 580 прийнято у відділенні м. Могилів-Подільський 06 жовтня 2026 року о 16:14.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Чернівецького апеляційного суду від 02 квітня 2026 року надіслана судом - 06 квітня 2026 року, зареєстрована - 06 квітня 2026 року, забезпечено надання загального доступу - 07 квітня 2026 року.
У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 подавали відзиви на апеляційну скаргу. Отже, заявнику було достеменно про розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки заявником не заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та не надано доказів поважності пропуску строку подачі касаційної скарги, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідного клопотання та доказів.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у 2025 році.
Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 211,20 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 15 140,00 грн).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
ОСОБА_1 оскаржує постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком на його самостійному вихованні та утриманні.
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги
у розмірі 2 422 40 грн (1 211,20*200%=2 422,40).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: [рахунок приховано], код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 квітня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць