ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Харків
справа № 638/16123/24
провадження № 22-ц/818/4673/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2026 року у складі судді Шишкіна О.В.,-
УСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, в якому просила визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., інформацію, поширену ОСОБА_2 шляхом оприлюднення у скарзі від 22.07.2024 року до Міністерства юстиції України та у скарзі від 28.02.2024 року до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зобов`язавши ОСОБА_2 повідомити Міністерство юстиції України та Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації рішення, та зобов`язавши ОСОБА_2 вибачитися перед ОСОБА_1 шляхом направлення їй відповідного письмового звернення; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олени Миколаївни, інформацію, поширену ОСОБА_2 шляхом оприлюднення у скарзі від 22.07.2024 року до Міністерства юстиції України та у скарзі від 28.02.2024 року до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зобов`язавши ОСОБА_2 повідомити Міністерство юстиції України та Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації рішення, відшкодування моральної шкоди та зобов`язавши ОСОБА_2 вибачитися перед ОСОБА_1 шляхом направлення їй відповідного письмового звернення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1961,20 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вказані позивачем, як на підставу позову скарги, були подані до компетентних органів на дії та бездіяльність приватного нотаріуса у відповідності до положень Закону України «Про звернення громадян» і Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та були реалізацією гарантованих статтею 40 Конституції України права на звернення до контролюючих органів, у зв`язку з незгодою з діями нотаріуса. Апелянт вважає помилковим ототожнення позивачкою поширення недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію, із реалізацією права громадян на звернення та оскарження. Посилається на те що моральна шкода, за заподіяння якої заявлена вимога про стягнення компенсації, не доведена позивачкою за допомогою належних доказів, а такі її складові, як протиправність діяння заподіювачів шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням та вина заподіювачів, відсутні.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 завила клопотання про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи.
Клопотання мотивовано тим, що згідно з матеріалами справи та відомостями, що містяться в рішенні суду від 30.04.2026 року, представник позивача адвокат Калмикова Л.К. у судовому засіданні зазначала, що приватний нотаріус Коробець О.М. попросила спадкодавицю ОСОБА_3 написати заяви про скасування заповітів на звичайних аркушах паперу, без використання спеціальних нотаріальних бланків. Також представник позивача підтверджувала, що саме такі оригінали заяв на звичайних аркушах паперу містяться у нотаріуса Коробець О.М., тоді як до матеріалів цивільної справи були долучені лише їх копії. Крім того, у позовній заяві та наданих поясненнях приватний нотаріус Коробець О.М. зазначала, що після посвідчення справжності підпису ОСОБА_3 на заявах про скасування заповітів повідомлення разом з оригіналами відповідних заяв були направлені до державних нотаріальних контор, у яких зберігались примірники заповітів.
Відповідач вважає що висновок судової почеркознавчої експертизи може підтвердити або спростувати виконання спірних підписів та рукописних записів саме ОСОБА_3 , що, у свою чергу, може бути враховано судом при оцінці наявності достатнього фактичного підґрунтя моїх сумнівів та добросовісності моїх звернень до компетентних державних органів. Вказує що питання фактичного виконання спірних підписів не є самостійним предметом цього спору про захист честі, гідності та ділової репутації. Водночас, якщо апеляційний суд вважатиме встановлення цієї обставини необхідним для оцінки достатності фактичного підґрунтя моїх сумнівів та добросовісності звернень до компетентних державних органів, її перевірка потребуватиме спеціальних знань у сфері судового почеркознавства.
Крім того 08.10.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування доказів, за змістом якого вона просила витребувати від Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації належним чином засвідчені копії матеріалів клініко-експертної комісії (КЕК), яка проводила оцінку якості медичної допомоги та стану здоров`я матері відповідачки - ОСОБА_3 та інших документів щодо стану здоров`я ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає що вказане клопотання спрямоване на перевірку фактичного підґрунтя моїх звернень до компетентних державних органів та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, який надав відповідним медичним матеріалам доказове значення.
Крім того 08.10.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування доказів, за змістом якого вона просила витребувати у Національної служби здоров`я України та відповідального адміністратора електронної системи охорони здоров`я офіційну інформацію з електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ) щодо пацієнта ОСОБА_1 а саме інформацію щодо звернення пацієнтки ОСОБА_1 за медичною допомогою саме 28.02.2024 року та 26.07.2024 року та повний електронний витяг з ЕСОЗ у межах медичних записів щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року, який містить відомості про всі звернення за медичною допомогою, встановлені хронічні захворювання та призначене лікування.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає що вказане клопотання обумовлено виключно необхідністю реалізації мого конституційного права на ефективний судовий захист та права на доказування у межах даного судового процесу, де сам Позивач добровільно поставив свій стан здоров`я та медичні обставини в предмет доказування, посилаючись на них як на ключову підставу для стягнення моральної шкоди. За таких обставин запитувані відомості є необхідними, пропорційними та безпосередньо пов`язаними з перевіркою достовірності доказів, поданих Позивачем, а також із встановленням наявності або відсутності причинно-наслідкового зв`язку між моїми діями та заявленим погіршенням його стану здоров`я.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заявленого клопотання про витребування доказів, колегія суддів уважає, що заявлені відповідачем ОСОБА_2 про витребування доказів та призначення експертизи не підлягають задоволенню виходячи з таких підстав.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд у публікації у постанові від 24 липня 2024 року по справі 646/857/18 звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції приймає нові докази лише за умови, що вони мають значення для справи, а особа довела неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від неї не залежали. При цьому вирішення питання про прийняття або відмову в прийнятті таких доказів має бути належним чином мотивоване судом апеляційної інстанції.
Отже, сама лише заява учасника справи про необхідність додаткової перевірки обставин, установлених судом першої інстанції, не є достатньою підставою для витребування нових доказів в апеляційному суді. Така необхідність має оцінюватися у взаємозв`язку з предметом доказування, доводами апеляційної скарги, наявними в матеріалах справи доказами та дотриманням установленого процесуальним законом порядку подання нових доказів.
У цій справі відповідачка обґрунтовує подані клопотання необхідністю перевірки фактичного підґрунтя її звернень до органів Міністерства юстиції України, добросовісності своїх дій, а також обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо заподіяння позивачці моральної шкоди та обставин, пов`язаних зі станом здоров`я спадкодавиці.
Водночас наведені обґрунтування не звільняють відповідачку від обов`язку довести наявність передбачених ЦПК України підстав для збирання додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду та необхідність проведення відповідних процесуальних дій саме для перевірки законності й обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Так, щодо клопотання про витребування оригіналів заяв про скасування заповітів та призначення почеркознавчої експертизи колегія суддів зазначає наступне.
Обґрунтовуючи це клопотання, ОСОБА_2 посилається на те, що представник позивачки в суді першої інстанції зазначала про наявність у приватного нотаріуса Коробець О.М. оригіналів заяв ОСОБА_3 про скасування заповітів, тоді як до матеріалів справи були долучені їх копії. Відповідачка вважає, що дослідження оригіналів документів та проведення почеркознавчої експертизи дасть змогу встановити, чи виконані підписи та рукописні записи саме спадкодавицею, що, на її думку, матиме значення для оцінки фактичного підґрунтя її звернень до компетентних органів.
Колегія суддів бере до уваги наведені відповідачкою доводи, однак зазначає, що відповідно до статті 103 ЦПК України призначення експертизи є процесуальним засобом установлення обставин, які мають значення для справи та потребують спеціальних знань. Необхідність застосування такого засобу доказування визначається з урахуванням конкретного предмета спору, обставин, які належить установити, та наявних у справі доказів.
У цій справі предметом судового розгляду є вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації у зв`язку з поширенням відповідачкою інформації у зверненнях до органів Міністерства юстиції України, а також вимога про відшкодування моральної шкоди.
Отже, суд має перевірити обставини поширення оспорюваної інформації, її зміст і характер, відповідність дійсності фактичних тверджень, на які поширюється позов, а також інші обставини, необхідні для вирішення заявлених вимог. При цьому доводи відповідачки щодо наявності фактичного підґрунтя її звернень мають оцінюватися в контексті змісту відповідних скарг, обставин їх подання та доказів, які були доступні відповідачці на той час.
Разом із тим установлення справжності підписів на заявах про скасування заповітів саме по собі не вирішує питання про добросовісність відповідачки на момент звернення до державних органів. Висновок експерта, складений у межах цього судового провадження, може стосуватися конкретних питань щодо виконання рукописних записів і підписів, однак не встановлюватиме самостійно, які відомості були відомі відповідачці на момент подання скарг, на яких обставинах ґрунтувалися її підозри та чи мала вона достатні підстави для формулювання конкретних тверджень у відповідних зверненнях.
Відтак запропонований відповідачкою спосіб доказування не може розглядатися як необхідний сам по собі лише з огляду на її намір підтвердити добросовісність власних дій.
Крім того, з матеріалів клопотання не вбачається належного обґрунтування того, що відповідачка не могла заявити про витребування оригіналів документів та необхідність проведення почеркознавчої експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції. Навпаки, як убачається з її власних пояснень, відомості про існування оригіналів заяв та про обставини їх оформлення були предметом обговорення під час розгляду справи судом першої інстанції.
Таким чином, відповідачка не навела об`єктивних обставин, які перешкоджали їй своєчасно порушити питання про витребування оригіналів документів і призначення експертизи, а також не довела наявності виняткового випадку, передбаченого частиною третьою статті 367 ЦПК України.
За таких обставин колегія суддів не вбачає достатніх процесуальних підстав для витребування оригіналів заяв про скасування заповітів та призначення почеркознавчої експертизи на стадії апеляційного перегляду.
При цьому відмова в задоволенні клопотання не є висновком суду щодо справжності чи несправжності підписів на відповідних документах та не вирішує питання про законність нотаріальних дій, які не становлять самостійного предмета розгляду в цій справі.
Відомості про стан здоров`я спадкодавиці можуть бути предметом доказування в спорі, у якому вирішується питання щодо її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, дійсності заповіту або законності відповідних нотаріальних дій. Однак у цій справі такі питання не є самостійним предметом судового розгляду.
Водночас колегія суддів ураховує, що відповідачка обґрунтовує необхідність отримання медичних документів не лише обставинами спадкування, а й наміром підтвердити фактичні підстави своїх звернень до органів Міністерства юстиції України. Проте сам факт посилання на стан здоров`я спадкодавиці у зверненнях до компетентних органів не зумовлює необхідності витребування в межах кожного подальшого судового спору повного обсягу медичної документації такої особи.
Відповідно до статей 76-80 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для вирішення справи, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, витребування додаткових документів має бути обумовлене конкретною доказовою необхідністю, а не лише загальним наміром сторони повторно перевірити всі обставини, пов`язані з подіями, які стали приводом для звернення до державного органу.
Відповідно до статті 286 ЦК України та статей 39-1, 40 Основ законодавства України про охорону здоров`я відомості про стан здоров`я особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, результати медичних обстежень та інші відомості, одержані під час надання медичної допомоги, охороняються законом.
Колегія суддів зауважує, що режим охорони медичної таємниці не виключає можливості витребування судом відповідних документів у випадках, передбачених законом. Однак необхідність такого втручання має бути належним чином обґрунтована з урахуванням предмета доказування, конкретного змісту запитуваної інформації та мети її отримання.
Колегія суддів враховує, що обставини, пов`язані з характером і розміром моральної шкоди, а також причинним зв`язком між відповідними діями та негативними наслідками, можуть мати значення для вирішення спору. Водночас це не означає, що посилання позивачки на стан здоров`я автоматично надає іншій стороні необмежене право на отримання всіх відомостей про її медичну історію.
Відповідно до статей 23, 1167 ЦК України питання про відшкодування моральної шкоди вирішується з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої особи або позбавлення її можливості їх реалізації, ступеня вини заподіювача шкоди, якщо вина є підставою відповідальності, та інших обставин, що мають істотне значення.
Отже, для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди не завжди необхідне дослідження повної медичної історії особи за тривалий період. Наявність захворювань або звернень за медичною допомогою сама по собі не спростовує факту моральних страждань, так само як і встановлення певного захворювання саме по собі не підтверджує причинного зв`язку між ним і діями відповідачки.
Саме по собі посилання позивачки на стан здоров`я як на одну з обставин, що обґрунтовують вимогу про відшкодування моральної шкоди, не означає відмови від права на медичну таємницю та не усуває необхідності дотримання вимог щодо належності, необхідності й пропорційності витребування відповідної інформації.
Відповідно до статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. Стаття 286 ЦК України також гарантує фізичній особі право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз та відомості, одержані при медичному обстеженні.
При цьому колегія суддів ураховує, що витребування судом медичних документів може бути допустимим за наявності належних процесуальних підстав, однак у цій справі відповідачка не обґрунтувала, що отримання всього обсягу запитуваних медичних матеріалів є необхідним для перевірки доводів апеляційної скарги, а також не обґрунтувала неможливості своєчасного подання відповідних клопотань до суду першої інстанції.
Саме по собі посилання на необхідність реалізації права на ефективний судовий захист і права на доказування не є достатнім для подолання процесуальних обмежень, установлених частиною третьою статті 367 ЦПК України.
Отже, у задоволенні клопотань про витребування медичної документації стосовно матері відповідачки - ОСОБА_3 та стосовно позивачки ОСОБА_1 слід також відмовити.
Керуючись 103,113,260,261, ч.2ст. 381 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
У задоволені клопотань ОСОБА_2 про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина