УХВАЛА
13 жовтня 2026 року місто Київ
Справа № 757/54564/19-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/104/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року (ухвалене у складі судді Новака Р.В., інформація щодо дати складання повного рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя
ВСТАНОВИВ
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 23 березня 2023 року позов задовольнив частково.
Визнав за ОСОБА_2 право власності на автомобіль KIA RIO, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .
Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 033,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн та витрати на проведення оцінки майна у розмірі 300 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 29 вересня 2023 року подав безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Київський апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2023 року витребував із Печерського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 757/54564/19-ц, зазначивши, що за відсутності матеріалів справи суд позбавлений можливості перевірити обставини, на які посилається скаржник як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження, та вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.
Київський апеляційний суд ухвалою від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків, зокрема для доплати судового збору та подання доказів на підтвердження того, що копія оскаржуваного рішення не була вручена скаржнику до 27 вересня 2023 року.
13 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій повідомив, що звертався до Печерського районного суду міста Києва для отримання відповідних відомостей, однак отримав відповідь про перебування матеріалів цивільної справи № 757/54564/19-ц у приміщенні Київського апеляційного суду, у зв`язку із чим запитувана інформація не могла бути надана.
Водночас матеріали зазначеної цивільної справи до Київського апеляційного суду не надходили.
У подальшому Київський апеляційний суд неодноразово направляв до Печерського районного суду міста Києва запити про витребування матеріалів цивільної справи № 757/54564/19-ц, просив голову цього суду встановити причини тривалого ненадходження справи, провести відповідне службове розслідування, а в разі втрати матеріалів - вжити передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів щодо відновлення втраченого судового провадження.
26 червня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов лист, яким повідомлено про призначення відповідно до наказу голови Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2024 року № 903-з/2024 службового розслідування для встановлення місцезнаходження матеріалів цивільної справи № 757/54564/19-ц.
02 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов лист Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року, у якому повідомлено, що відповідно до наказу голови суду від 27 травня 2025 року № 769-з/2025 службове розслідування щодо встановлення місцезнаходження матеріалів зазначеної цивільної справи продовжено.
Отже, протягом тривалого часу на неодноразові запити апеляційного суду надходили однотипні відповіді про продовження пошуку матеріалів справи, без їх фактичного направлення до суду апеляційної інстанції.
З огляду на наведене Київський апеляційний суд ухвалою від 26 грудня 2025 року направив до Печерського районного суду міста Києва копії матеріалів цього апеляційного провадження для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 757/54564/19-ц протягом трьох місяців із дня отримання матеріалів, після чого відновлене провадження підлягало поверненню до Київського апеляційного суду.
На виконання зазначеної ухвали матеріали цивільної справи разом з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року про відмову у відновленні втраченого судового провадження надійшли до Київського апеляційного суду лише 02 жовтня 2026 року.
Як убачається з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17 лютого 2026 року питання про відновлення втраченого судового провадження передано судді Новаку Р.В. Ухвалою від 25 лютого 2026 року відкрито провадження щодо відновлення втраченого судового провадження та призначено питання до розгляду.
Під час його розгляду представником ОСОБА_1 - адвокатом Крупником О.М. 01 та 21 квітня 2026 року подавалися відповідні заяви, а також копії окремих процесуальних документів, які перебували у його розпорядженні.
Водночас відповідно до акта службової перевірки від 13 лютого 2026 року, складеного за результатами службового розслідування, яке проводилося з 22 квітня 2024 року до 13 лютого 2026 року, місцезнаходження матеріалів цивільної справи № 757/54564/19-ц встановити не вдалося.
Печерський районний суд міста Києва встановив, що наявні матеріали містять лише окремі процесуальні документи, зокрема копії клопотання представника відповідача від 07 квітня 2021 року, позовних заяв та касаційної скарги, які є недостатніми для точного відновлення втраченого судового провадження.
У зв`язку із цим ухвалою від 06 травня 2026 року суд першої інстанції на підставі частини третьої статті 494 ЦПК України відмовив у відновленні втраченого судового провадження у справі № 757/54564/19-ц.
Таким чином, незважаючи на численні запити апеляційного суду, проведення службового розслідування, яке тривало майже два роки, та здійснення передбаченої процесуальним законом процедури відновлення втраченого судового провадження, матеріали цивільної справи віднайдені не були, а відновити їх у встановленому законом порядку не вдалося.
Відповідно до протоколів автоматизованої зміни складу суддів від 13 жовтня 2026 року судді Немировська О.В. та Мазурик О.Ф. у зв`язку із припиненням повноважень були замінені на суддів Поліщук Н.В. та Соколову В.В. відповідно.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За приписами пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно із частиною третьою статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.
Разом із тим наведені приписи процесуального закону підлягають застосуванню з урахуванням принципу верховенства права, завдань цивільного судочинства та необхідності забезпечення реального, а не формального доступу особи до правосуддя.
За приписами статей 488-490 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження у цивільній справі, закінченій ухваленням рішення, здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною третьою статті 494 ЦПК України передбачено, що у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у його відновленні та роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення за наявності необхідних документів.
Водночас відмова у відновленні втраченого судового провадження не передбачена цивільним процесуальним законодавством як самостійна підстава для повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або його закриття.
Так, у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що застосування судом апеляційної інстанції за аналогією закону частини четвертої статті 494 ЦПК України як правової підстави для закриття апеляційного провадження у зв`язку з неповним відновленням втраченого судового провадження не ґрунтується на положеннях цивільного процесуального законодавства та призводить до обмеження права заявника на доступ до правосуддя. Верховний Суд наголосив, що повноваження суду апеляційної інстанції вичерпно визначені ЦПК України, а наділення суду не передбаченими процесуальним законом повноваженнями суперечить принципу законності.
У постанові від 28 червня 2023 року у справі № 2-7772/10 Верховний Суд зазначив, що відсутність у ЦПК України положень, які надавали б апеляційному суду повноваження повернути апеляційну скаргу у разі втрати судового провадження та неможливості його відновлення повністю або в необхідній частині, не є прогалиною в законодавстві, яка може довільно усуватися шляхом застосування аналогії закону чи права.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 321/1154/18.
У постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 2-814/10 Верховний Суд розглянув ситуацію, за якої суд першої інстанції не зміг відновити втрачене судове провадження та постановив відповідну ухвалу про відмову у його відновленні. Верховний Суд зазначив, що повернення апеляційної скарги у зв`язку з невідновленням втраченого судового провадження суперечить нормам процесуального права та позбавляє заявника права на перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що свідчить про порушення права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведені висновки Верховного Суду підлягають урахуванню і під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, що переглядається, оскільки неможливість відновлення втраченого судового провадження сама собою не утворює передбаченої статтею 358 ЦПК України підстави для відмови у його відкритті.
Таким чином, відмова Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 06 травня 2026 року у відновленні втраченого судового провадження не може бути самостійною та достатньою підставою для обмеження права ОСОБА_1 на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 2005 року у справі «Павлюлінець проти України» (заява № 70767/01) наголосив, що Конвенція покладає на держави-учасниці обов`язок організувати свою судову систему таким чином, щоб суди мали можливість діяти відповідно до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції, зокрема забезпечувати розгляд справ упродовж розумного строку.
У рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) ЄСПЛ зазначив, що якщо в національному правопорядку передбачено апеляційне оскарження, держава зобов`язана забезпечити під час апеляційного провадження дотримання основоположних гарантій статті 6 Конвенції з урахуванням особливостей такого провадження.
Крім того, за правовою позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні від 01 березня 2002 року у справі «Кутіч проти Хорватії» (заява № 48778/99), право на суд охоплює не лише право ініціювати судове провадження, а й право розраховувати на вирішення спору судом.
Отже, ефективність судового захисту передбачає не лише формальну можливість подати апеляційну скаргу, а й забезпечення умов для її фактичного розгляду компетентним судом.
Зазначені стандарти набувають особливого значення у випадках, коли реалізація учасником справи процесуальних прав унеможливлюється або істотно ускладнюється внаслідок обставин, що належать до сфери відповідальності державних органів, зокрема неналежної організації судового діловодства, втрати матеріалів судового провадження чи невиконання обов`язку щодо своєчасного направлення судових рішень.
У цій справі апеляційний суд враховує, що матеріали судового провадження було втрачено під час їх перебування у розпорядженні суду першої інстанції. Протягом майже трьох років після подання апеляційної скарги державні органи судової влади не забезпечили віднайдення матеріалів справи, а проведене службове розслідування та наступна процедура відновлення втраченого судового провадження не дали позитивного результату.
При цьому відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року за результатами службової перевірки, яка тривала з квітня 2024 року до лютого 2026 року, встановити місцезнаходження матеріалів цивільної справи не вдалося.
За таких обставин апеляційний суд має достатні підстави вважати, що передбачені законом та доступні суду заходи щодо встановлення місцезнаходження первинних матеріалів справи фактично вичерпані, а подальше їх повторне витребування або очікування завершення пошуку за відсутності будь-яких конкретних відомостей про можливе місцезнаходження справи не має реальної перспективи забезпечити їх отримання упродовж розумного строку.
Продовження невизначеного в часі очікування надходження матеріалів справи, які не вдалося віднайти навіть за результатами тривалого службового розслідування, фактично означало б подальше блокування реалізації права скаржника на апеляційний перегляд судового рішення.
Водночас держава не може перекладати на учасника судового процесу негативні наслідки неналежної організації роботи судових установ, збереження судових матеріалів та забезпечення своєчасного руху судових справ між судами різних інстанцій.
Як убачається з наявних матеріалів апеляційного провадження, рішення Печерського районного суду міста Києва ухвалене 23 березня 2023 року, однак відомості щодо дати складення повного тексту рішення та докази його належного вручення ОСОБА_1 у розпорядженні апеляційного суду відсутні.
Зазначені обставини мали значення ще під час первинного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у 2023 році, у зв`язку із чим апеляційний суд ухвалою від 29 листопада 2023 року запропонував скаржнику надати відповідні докази.
Однак установити зазначені обставини шляхом дослідження матеріалів цивільної справи виявилося неможливим унаслідок її втрати.
При цьому суд враховує, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 272 ЦПК України обов`язок направлення копії судового рішення учасникам справи та належної фіксації факту його вручення покладається на суд, який ухвалив відповідне рішення.
У постанові від 14 червня 2023 року у справі № 308/10650/19 Верховний Суд зазначив, що без отримання повного тексту рішення суду неможливо виконати вимоги ЦПК України щодо належного мотивування апеляційної скарги. При цьому оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не замінює передбаченої процесуальним законом процедури вручення його копії учаснику справи та не звільняє суд від обов`язку своєчасно направити таке рішення.
Суд бере до уваги й те, що у практиці розгляду апеляційних скарг на рішення Печерського районного суду міста Києва ухвалених під головуванням судді Новака Р.В. трапляються випадки неналежного виконання обов`язку щодо своєчасного направлення учасникам справ копій судових рішень та/або відсутності належних доказів їх вручення.
За таких обставин відсутність у матеріалах цього апеляційного провадження доказів вручення ОСОБА_1 повного тексту оскаржуваного рішення не може тлумачитися на шкоду скаржнику, особливо враховуючи, що неможливість перевірки відповідних обставин зумовлена втратою судовою установою матеріалів цивільної справи.
Апеляційний суд також враховує, що скаржник після залишення його апеляційної скарги без руху звертався до суду першої інстанції для отримання необхідної інформації, однак відповідні відомості йому надані не були через відсутність матеріалів справи.
Отже, відсутність таких доказів за встановлених обставин не може розцінюватися як недобросовісна процесуальна поведінка скаржника або неналежне виконання ним процесуальних обов`язків.
Окремо суд звертає увагу, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана 29 вересня 2023 року, тобто менш ніж через один рік із дня ухвалення оскаржуваного рішення від 23 березня 2023 року. Тобто обмеження, передбачене частиною другою статті 358 ЦПК України, щодо неможливості поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, у цьому випадку не перешкоджає вирішенню питання про поновлення строку.
При цьому з моменту подання ОСОБА_1 апеляційної скарги минуло вже понад три роки, проте питання про відкриття апеляційного провадження досі не було вирішене по суті через обставини, пов`язані з відсутністю матеріалів справи та їх безрезультатним пошуком.
Суд враховує, що поновлення процесуального строку не повинно бути довільним, а принцип правової визначеності передбачає необхідність поважного ставлення до остаточності судових рішень. Водночас зазначений принцип не може застосовуватися із надмірним формалізмом та без урахування конкретних обставин справи, зокрема коли недотримання процесуального строку пов`язане з неможливістю отримання особою належним чином оформленого судового рішення, а встановлення факту його вручення стало неможливим унаслідок втрати матеріалів судом першої інстанції.
За встановлених обставин відмова у поновленні строку на апеляційне оскарження виключно через неможливість підтвердити належними доказами дату вручення рішення, які могли міститися у втрачених матеріалах справи, призвела б до непропорційного обмеження права скаржника на апеляційний перегляд судового рішення.
Крім того, подальша відмова у відкритті апеляційного провадження за наведених обставин фактично означала б позбавлення скаржника можливості реалізувати право на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції з причин, що не належать до сфери його відповідальності.
Оцінюючи зазначені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що у цій справі існують виняткові обставини, які об`єктивно ускладнили реалізацію ОСОБА_1 права на своєчасне апеляційне оскарження, а тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження підлягають визнанню поважними.
Відповідно до статті 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Ураховуючи викладене, з метою забезпечення реального доступу скаржника до правосуддя, недопущення подальшого невиправданого зволікання у вирішенні питання про апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції та дотримання завдань цивільного судочинства суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року та відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Керуючись статтями 43, 352, 354-361 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року.
Зупинити дію рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року до закінчення апеляційного провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслати учасникам справи і встановити 5-ти денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання цієї ухвали.
Роз`яснити учасникам справи, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (ч. 4 ст. 360 ЦПК України).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді: