Рішення № 140575392 у справі № 450/3473/26 від 16.09.2026

Справа № 450/3473/26 Провадження № 2/450/2788/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Данилів Є.О.

при секретарі Куспісь О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.06.2016 року в справі 450/995/16-ц, на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) до 1/4 частини мого заробітку (доходу) щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, рішенням Пустомитівського районного суду Львіьвської області від 21.06.2016 року у справі № 450/995/16-ц з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25.04.2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Позивач зазначає, що після прийняття рішення істотно змінилися його сімейний та матеріальний стан.

За 2025 рік з моїх доходів на рахунок ОСОБА_2 утримано на дітей майже 298 тис. грн., що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.01.2026 року. З довідки військової частини військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.05.2026 року, зазначено, що за період з січня 2026 року по квітень .2026 року з моїх доходів утримано 103 929,60 грн., тобто на місяць на обох дітей сплачувалось в середньому 28 000 грн. (поточні аліменти 1/3 (приблизно 9500 грн.); інша частина на погашення боргу (приблизно 18500 грн.). Крім того, позивач вказує, що після ухвалення рішення змінився його сімейний стан, оскільки від повторного шлюбу у нього народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку він також зобов`язаний утримувати. При цьому рішенням Пустомитівського районного суду Львіьвської області від 21.06.2016 року з нього також стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), що, на його думку, істотно погіршило його матеріальне становище. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою від 08.07.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, однак останній подав на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, будучи належним чином повідомлена про дату, часу та місце судового засідання.

02.09.2026 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву з якого вбачається, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - просить відмовити повністю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що на підставі рішення від 21.06.2016 року у справі № 450/995/16-ц з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) до 1/4 частини мого заробітку (доходу) щомісячно.

На підставі вищевказаного судового наказу є відкрите виконавче провадження № НОМЕР_5.

Також до матеріалів справи долучено довідка військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.01.2026 року, за 2025 рік з його доходів на рахунок ОСОБА_2 утримано на дітей майже 298 тис. грн.

З довідки військової частини військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.05.2026 року, зазначено, що за період з січня 2026 року по квітень .2026 року з моїх доходів утримано 103 929,60 грн., тобто на місяць на обох дітей сплачувалось в середньому 28 000 грн. (поточні аліменти 1/3 (приблизно 9500 грн.); інша частина на погашення боргу (приблизно 18500 грн.).

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення

Згідно ст.ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України).

У силу вимог ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Так, ст. 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і чи ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Як встановлено судом, після призначення аліментів для утримання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у позивача ОСОБА_1 з`явилась ще одна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14.03.2026 року, щодо якої у позивача також існує обов`язок по її утриманню.

Зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).

Народжені в різних шлюбах від різних матерів та усиновлені діти, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу їх батьком, що відповідає висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року в справі №691/926/20.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин та сукупності належних і допустимих доказів, позивачем доведено істотну зміну обставин, які були враховані судом при визначенні розміру аліментів, а саме зміну сімейного стану у зв`язку з народженням другої дитини та виникненням обов`язку щодо її утримання. Зазначені обставини свідчать про зміну матеріального та сімейного стану позивача і впливають на його можливість сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі, що є передбаченою законом підставою для зменшення їх розміру.

А тому, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, а розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити, визначивши їх у розмірі 1/4 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення ними повноліття.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти необхідно стягувати з позивача, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,- задоволити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.06.2016 року по справі № 450/995/16-ц, а саме з розміру 1/3 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття, на: 1/4 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 16.09.2026 року.

Суддя Є. О. Данилів