ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про витребування доказів
14 жовтня 2026 року м. Ужгород № 260/5218/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
20 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, яким просить суд:
- Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 та абз.12 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за матір`ю, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 звільнити з військової служби військовослужбовицю, молодшого сержанта військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 та абз.12 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за матір`ю, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нею подано рапорт до військової частини НОМЕР_3 від 16.04.2026 року через застосунок "Армія +" про звільнення її з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: абз. 12, п.3, ч. 12 цієї статті - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Оскільки відповідь на електронний рапорт позивач не отримала, 13 травня 2026 року молодший сержант ОСОБА_1 подала рапорт на звільнення з військової служби у паперовому форматі до командира військової частини НОМЕР_3 , де були додані ті самі, вище перераховані документи. Відповідно до накладної №896[телефон приховано] рапорт із додатками до нього та опис листа було отримано відповідачем 14.05.2026 року, проте відповіді на цей рапорт, на момент подачі позовної заяви до суду - не надійшло.
13.07.2026 року позивач отримала лист від військової частини НОМЕР_3 №754 , де зазначено, що позивачка не має правових підстав для звільнення з військової служби під час мобілізації відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України « Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні відносини або з інших поважних причин, а саме - відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, оскільки її мати має ще рідного сина.
Позивач вважає, що дане рішення є незаконним, таким яке винесено не враховуючи всіх обставин справи, а саме не враховуючи того, що рідний брат позивача вже більше 20-ти років проживає закордоном, перебуває у трудових відносинах та має на утриманні сина, який народився та проживає з батьками у Федеративній Республіці Німеччина.
Позивач є єдиною близькою людиною для своєї матері, особи з інвалідністю ІІ групи, яка може здійснювати за нею постійний догляд.
Виходячи з вищенаведеного, можна дійти висновку, що командуванням Військової частини НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 порушено всі вимоги законів стосовно строків розгляду рапортів військовослужбовців, проведення перевірки, винесення акту перевірки сімейного стану військовослужбовця та надання відповіді на рапорт, чим самим порушено права та законні інтереси позивача.
У зв`язку з вищевикладеним, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі.
12 серпня 2026 року від військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позов, відповідно до якого зазначено, що позивачка дійсно 16.04.2026 подала рапорт командиру військової частини НОМЕР_3 звільнення її з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: абзацу 12, п. 3, ч. 12 цієї статті - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний огляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (насправді, ця підстави визначена абзацом 13, однак в рапорті позивачки, так саме як і в позовній заяві помилково зазначений абзац 12).
Військова частина НОМЕР_3 листом від 24.04.2026 №448 направила рапорт позивачки із всіма додатками до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який повинен був провести перевірку сімейного стану позивачки, скласти відповідний акт і надіслати його до військової частини НОМЕР_3 .
06.07.2026 до військової частини НОМЕР_3 надійшов Акт ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.07.2026 № 10/1/6172 про перевірку сімейного стану позивачки, згідно якого вона не має правових підстав для звільнення з військової служби під час мобілізації через сімейні обставини або з інших поважних причин - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, оскільки мати позивачки має ще рідного сина.
Таким чином, рішення щодо неможливості звільнення позивачки з військової служби, яке позивачка оскаржує, прийняте не військовою частиною НОМЕР_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 після перевірки сімейного стану позивачки.
Враховуючи викладене, слід прийти до висновку що мова про протиправність дій відповідача у даному випадку йти не може, оскільки оскаржувані позивачкою дії, які вона вважає протиправними, вчинені іншим суб`єктом владних повноважень, а не відповідачем.
Одночасно із цим, відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - здійснюється командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом "д" статті 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що командири користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою: майор, підполковник (капітан 3 рангу, капітан 2 рангу) - владою командира батальйону (корабля 3 рангу).
Оскільки штатно-посадова категорія командира військової частини НОМЕР_3 є "підполковник", відповідно військова частина НОМЕР_3 прирівнюється до окремого батальйону, а командир військової частини НОМЕР_3 - до командира окремого батальйону.
З огляду на положення абзацу другого підпункту 2 пункту 225 Положення № 1153/2008, зазначені вище, командир військової частини НОМЕР_3 не наділений повноваженнями звільняти підлеглих військовослужбовців, які мають військове звання до майстер-сержанта включно
Згідно пункту 2 статті 5 Закону 2232-ХІІ військове звання "молодший сержант", яке присвоєне позивачці, розташоване у системі військових звань Збройних Сил України до військового звання "майстер-сержант" і відповідно не входить до номенклатури прийняття кадрових рішень командира військової частини НОМЕР_3 .
Враховуючи викладене, суд не може покласти на відповідача обов`язок вчинити дії, вчинення яких за законом та іншими правовими актами, прийнятими відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, належить до повноважень іншого органу владних повноважень.
Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, у повному обсязі.
18 серпня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що у відзиві відповідач посилається на те, що військова частина НОМЕР_3 не приймала рішення щодо відмови у звільненні позивача з військової служби, а висновок про відсутність підстав для звільнення був зроблений ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами перевірки сімейного стану.
Крім того, відповідач у відзиві фактично визнає, що позивачем було подано рапорт про звільнення разом із усіма необхідними документами, передбаченими законодавством. Водночас відповідач не надав суду жодного доказу того, що брат позивача фактично перебуває на території України, проживає разом із матір`ю, здійснює догляд за нею або має реальну можливість здійснювати такий догляд. Усі твердження відповідача щодо можливості брата здійснювати догляд є припущеннями та не підтверджені належними доказами. Також безпідставними є доводи відповідача про те, що оскаржувані дії були вчинені виключно ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Додатково просить суд врахувати, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не наділений законом повноваженнями остаточно вирішувати питання звільнення військовослужбовців. Саме тому посилання відповідача на акт перевірки сімейного стану не може бути підставою для відмови у реалізації права позивача на звільнення з військової служби. Більше того, навіть якщо відповідач вважав себе неналежним суб`єктом для прийняття остаточного кадрового рішення, це не звільняло його від обов`язку забезпечити належний розгляд рапорту позивача та передати матеріали уповноваженій посадовій особі для прийняття рішення по суті.
Розглянувши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку про необхідність витребування доказів з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.4-6 ст.77 КАСУ докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7-9 ст.80 КАСУ особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом. У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на наявні докази , заяви по суті спору, які надали сторони, суд дійшов висновку про необхідність витребування письмових доказів, які мають безпосереднє відношення до предмету спору .
Керуючись ст.ст.9, 72,73, 80, 205, 248, 256 КАС України суд
ВИРІШИВ:
Зобов`язати позивача (представника позивача) надати суду протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали:
- докази проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_3 (контракт, наказ про мобілізацію, наказ про зарахування до списків особового складу).
Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 надати суду протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали:
- послужний список ОСОБА_1 .
довідку пор військову службу у військовій частині станом на зараз.
Суд роз`яснює, що за не виконання вимог суду передбачені заходи процесуального примусу згідно глави 9 КАСУ.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя З.Б.Плеханова