Справа № 420/41656/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткове)
12 жовтня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача у справі ОСОБА_1 - адвоката Фещенка Миколи Леонідовича про ухвалення додаткового рішення у справі №420/41656/25,
встановив:
На розгляді в Одеському окружному адміністративному суді (головуючий суддя Лебедєва Г.В., перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення та відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 , 1974 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , як такого, що «порушив правила військового обліку» та «перебуває у розшуку»;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про ОСОБА_1 , 1974 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , як такого, що «порушив правила військового обліку» та «перебуває у розшуку».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задоволено.
Визнано протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення 11.09.2025 року до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 з причин «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 з причин «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
14.09.2026 до Одеського окружного адміністративного суду представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
В обґрунтування заяви вказує що у справі, що розглядалась позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн, що підтверджується документами, які були надані до позовної заяви, зокрема копією договору з адвокатом Фещенко М.Л. про надання правничої допомоги №639 від 12.12.2025.
Додатково, до розглядуваної заяви представник позивача додав додаткову угоду №1 від 12.12.2025 до договору, квитанцію від 12.12.2025 про сплату гонорару.
Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення від відповідача не надійшли.
Указом президента України №921/2026 від 15.09.2026 ОСОБА_2 призначено на посаду судді П`ятого апеляційного адміністративного суду, у зв`язку із чим, розпорядженням керівника Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 №587, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи №420/41656/25.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026, заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №420/41656/25 передано для розгляду судді Хлімоненковій М.В.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст.252 КАС України, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду із даним позовом, у позовній заяві позивач вказував, що загальна сума витрат на правову допомогу згідно укладеного позивачем з адвокатом Фещенко М.Л. договору про надання правової допомоги від 12.12.2025 №639 становить 8000 грн., на підтвердження чого були надані договір з додатковою угодою та платіжний доумент про сплату гонорару адвоката на суму 6000 грн.
У прохальній частині позову також було заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.
Разом з цим, під час ухвалення судового рішення у даній справі, судом не було вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, у зв`язку із чим, суд вважає за можливе за результатами розгляду заяви представника позивача прийняти додаткове судове рішення, яким вирішити питання про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, отриману від адвоката Фещенко М.Л. у зв`язку із розглядом цієї справи в суді.
Так, питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, приписами якої визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд також враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
У розумінні п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дослідивши матеріали справи в частині розгляду заяви про стягнення судових витрат з відповідача, викладені також у заяві доводи та надані документи, суд встановив, що 12.12.2025 між адвокат Фещенко Микола Леонідович, та ОСОБА_1 укладено Договір №639 про надання правничої допомоги, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
У пп. 2.1.1 п.2.1 розділу 2 Договору визначено обов`язки адвоката: Адвокат зобов`язується надати правову допомогу Клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, відповідно до вимог чинного законодавства України та цього Договору.
Згідно з пп. 2.3.31 п.2.3 розділу 2 Договору, обов`язком Клієнта є сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк окремо погоджені між ними.
Відповідно до п.5.1 розділу 5 Договору, детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатись додатковою(ими) угодою (ми)до цього Договору.
12.12.2025 сторони Договору уклали Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №639 від 12.12.2025, якою домовились, що Адвокат на виконання умов основного Договору зобов`язується надати Клієнту наступні послуги з розрахунку оплати гонорару за почасовою ставкою 1 година - 4000 грн: консультація, підготовка та аналіз законодавства з перспективи подання до суду позовної заяви щодо скасування розшуку - 2000 грн (1/2 години (до 14.12.2025); написання та оформлення позовної заяви про скасування протиправного розшуку ТЦК та СП у Одеський окружний адміністративний суд, подання до суду - 4000 грн (1 година) (до 18.12.2025); підготовка, написання та оформлення відповіді на відзив відповідача, подання до суду - 2000 грн (1/2 години (за датою визначеною в ухвалі суду).
Всього, за указаною додатковою угодою, сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката за Договором про надання правової допомоги становить 8000 грн.
Оплата послуг адвоката здійснюється на умовах 60% попередньої оплати гонорару.
В матеріалах справи також наявна копія платіжної інструкції від 12.12.2025, якою підтверджено сплату позивачем гонорару адвокату за представництво Косюга Є. в суді за дог.№639 від 12.12.2025 у сумі 6000 грн.
Суд зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Отже, надані документи свідчать про отримання позивачем від адвоката Фещенко М.Л. правничої допомоги, заявлені витрати дійсно пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджуються документально, отже позивач має право на компенсацію таких.
Щодо співмірності розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги у зв`язку з розглядом даної справи, суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічним чином висловився Верховний Суд і у постановах від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19) тощо, в яких зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того у, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Це означає, що при присудженні судових витрат ЄСПЛ враховує не лише їх фактичне понесення, але й обґрунтованість та пропорційність, згідно зі статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Оцінюючи ж заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00, виходячи з вищенаведених критеріїв, суд відзначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Суд враховує, що вказана справа не є складною; зміст позовної заяви та обсяг наданих до суду документів не свідчать, що адвокатом було докладено значних зусиль для складання та подання до суду позовної заяви.
Зазначені у пунктах 1, 2 Додаткової угоди №1 види адвокатських послуг отриманих позивачем від адвоката Фещенко М.Л. у цій справі фактично охоплюються (є складовими) однієї послуги, що стосується підготовки (складення) та подачі до суду позову.
Отже, оцінивши заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу виходячи із передбачених законодавством наведених вище критеріїв, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем сума витрат таких на правничу допомогу понесену у зв`язку із розглядом даної справи у розмірі 6000 грн. є необґрунтованою, неспівмірною із реально необхідним часом (фактично витраченим) адвокатом на надання позивачу правничих послуг за вказаним вище Договором.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню, у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 6000грн. є необґрунтованими, не відповідають розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи, із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову, виходячи з критерію пропорційності суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000,00 грн.
Керуючись ст.132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України
вирішив:
Заяву представника позивача у справі ОСОБА_1 - адвоката Фещенка Миколи Леонідовича про ухвалення додаткового рішення у справі №420/41656/25 - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (дві тисячі гривень).
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА